
Електронна бібліотека/Проза
- Зоряна каруселя (новела)Віктор Палинський
- Людина дощу (новела)Віктор Палинський
- Поезіє вседобра не мовчи...Микола Істин
- Війна 2022Микола Істин
- Дивовижа в купальні (новела)Віктор Палинський
- Новий день поезії йде…Микола Істин
- Доля людства нині бродить в УкраїніІгор Павлюк
- Тривоги Юлії (новела)Віктор Палинський
- Єдиноріг (новела)Віктор Палинський
- ПаличкаВіктор Палинський
- Стефанові турботиВіктор Палинський
- За зореюАлла Рогашко
- «Провидець», уривок з роману (видавництво «Український пріоритет», 2021р.)Алла Рогашко
- Вірші (З майбутньої книги «Поетичні прогресії кохання»)Микола Істин
- Екзистенційне (Новелета)Віктор Палинський
- ВіршіПетро Коробчук
- А ось зима цього року, робить дерева тьмяними...Сергій Жадан
- І хай буде знаком наближення...Сергій Жадан
- Але згадати потім ріки ці...Сергій Жадан
- ПрибулецьВіктор Палинський
- СантаВіктор Палинський
- Це не сніг...Сергій Пантюк
- Розумієш, дельфін такий же хижак...Артем Полежака
- Це буде вимовлено колись уперше...Сергій Жадан
- Великі малі зустрічіВіктор Палинський
- Навчатись відчувати...Григорій Штонь
- В термітниках великих міст...Григорій Штонь
- Хльости і шерех потопельних вод...Григорій Штонь
- Квартирою снують струмки надвірної жаріні...Григорій Штонь
- Мене хтось мстиво попередив...Григорій Штонь
- Зле чуєшся, коли...Григорій Штонь
- Кинджально довгі трасові вогні...Григорій Штонь
- Удосвіта на прирічковий пастівник...Григорій Штонь
Затхле місто дихало недопитими залишками спиртного. Все було злито докупи у небесну чашу достатку, а звідти виплеснуто мрякою на голови павукам та ігуанам, тим, що завмерли в чеканні вічності.
Батько лежав на засмальцьованому дивані – то похропуючи, то раптово здригався, прокидаючись у фіолетовому промінні телевізора. В тих самих чорних спортивних штанях з діркою на непотребному місці. Людина-манекен з екрану навіювала сон, монотонно розповідаючи про якісь події.
З батьком Василь майже не розмовляв. Тим паче, завтра він іде, щоб більше ніколи не повертатися в цю павутинну комірчину. Ось уже двадцять років він жив у цьому барлозі, що на першому поверсі, в тому кутку під`їзду, де висять сині поштові скриньки, де “парадні” двері на вулицю замуровані. Ось уже двадцять років внизу східців, у кутках, що біля дверей, нужники роз`їдають ніздрі, змішуючись з батьковим цигарковим димом, перетворюючись на мусон, який стає захисною оболонкою людської вишкіреної оголеності.
Василь вже ніколи не повернеться в цю теплу нору, яка так довго захищала його від нападок і гвалтувань світу. Вечорами в одній-єдиній кімнаті горіло тьмяне “операційне” світло телевізора, пахло мишами і батьковими шкарпетками, а ще – якоюсь теплою первісною безпечністю.
Брат, згорнувшися кішкою, спав у своєму загратованому ліжечку -- вічній дитячій в`язниці. Він здавався Василеві закутим маленьким Спасителем, який ніколи нікуди не вирветься і нікого не спасе.
Лише влітку, коли вечорами не було темно і малося за чим спостерігати, як-то за щоденною смертю кривавого Господа за обрієм, батько сидів з Грицьком і Володькою на жестяному покритті низького погрібного даху – в погребі картоплини лежали у віковій пилюці, обплетені білими червами. Чоловіки курили “Ватру”. Вони здебільшого мовчали, склавши на колінах свої долоні заввбільшки з голову, самі ж худі, прозорі й висмоктані, немов дим.
-- Да, ото було раньше… -- казав батько. – Усе росло. А щас – шлангом скілько не поливаєш траву, все дарма – сохне і сохне…
-- Еге ж, -- одповідав Володька. – Доліталися у свій космос… А Бога так і не найшли там. Хе-хе-хе…
Василь згадував запах смаженої цибулі щоранку, коли ще живою була мати. Після її смерті цей запах вивітрився з кімнати; мабуть вона забрала його з собою. А батько варив уранці лише кашу, яка не пахла нічим.
-- То що, завтра йдеш? – запитав він Василя, крехтячи і встаючи з дивана курити.
-- Йду, -- відповів Василь.
Батько закашлявся і байдуже побрів до кухні, шаркаючи капцями із затоптаними п`ятками по лінолеуму.
Брат, як і завше, спав летаргічним сном.
Раптом Василеві здалося, що в тьмяному ультрапромінні засновигала маленька тінь. Перед очима постав молодий, кремезний батько, котрий ганявся по кімнаті за кажаном зі шваброю в руці. Той немов матеріалізувався з якогось антисвіту, запанувавши над невір`ям і самовпевненістю людства. Василь з матір`ю волали від жаху в білих, до п`ят нічних сорочках. Батько нарешті збив чорну бестію на підлогу і накрив її рядном. Проте, замість викинути у вікно пекельний згорток, він пробрався рукою всередину і взяв кажана за крила, щоб подивитися на нього зблизька. Те знайомство тривало лише якусь мить. Батько-таки подивився падшому ангелові в очі, той химерно запищав і вперився зубами в батькову кисть. Проте він на диво спокійно відкрив вікно і випустив чорну душу далі безплідно й безкінечно метатися в чужому, не-своєму світі.
З тих пір батько швидко захирів, ледь видавлював із себе слова, в півтора рази зменшився, аж зсохся увесь і безперестанку курив, курив, курив…
Василь чув з кухні його кашель і страшний хрип. Було прикро на душі, що бачить батька востаннє. В цьому є невимовна таємниця – вмирати для своїх близьких і для всіх знайомих, а самому тимчасом пройти увесь шлях, що лишився, в лабіринті своїх гріхів, свого безсмертя.
-- Ти не знаєш, де жили наші предки? – не знаючи чому, запитав у батька Василь.
-- Не знаю, -- відповів батько. Раптом обличчя його перекосилося: -- Коли він прокинеться? – і вперше за довгі роки подивився Василеві прямо в очі.
Йому здалося, що крізь батьковий погляд він глянув у безмірну далечінь, кудись за межі суєтності й омани.
-- Ще не прийшов час. Треба ждати…
-- А ти? – батько потонув в молоці диму і став чистим і потойбічним, немов ніколи й не жив.
Василь упав перед ним на коліна і поцілував його пошерхлу, натружену руку.
Ще не проспівали півні й не позаповзали в щілини священні таргани, як Василь зібрав у полотняну торбу свої пожитки і тихенько зачинив за собою двері. Більше його ніхто ніколи не бачив. Лише одного разу, кілька років потому, він приснився батькові в якомусь дивному сні і сказав, що вже пора…
Останні події
- 23.06.2022|16:23Фільм «Щоденник гопника» виходить на великі екрани
- 21.06.2022|17:50«Для підтримки духу воюючої України»
- 21.06.2022|12:16У Києві відкривається виставка про злочини Росії проти медіа в Україні
- 20.06.2022|15:33Відбудеться форум «Музи не мовчать!»
- 16.06.2022|16:21Дорж Бату презентує продовження «Моцарта 2.0» – роман «Коко 2.0»
- 15.06.2022|15:51«Літературний Чернігів» схуд, але надолужує з надією
- 15.06.2022|15:50Соціально-освітній проєкт «Читаємо разом» зібрав 150 000 глядачів
- 09.06.2022|17:00Фільм «Щоденник гопника» вийде в українських кінотеатрах наприкінці червня
- 07.06.2022|17:11Помер автор бестселерів «Москва ординська» та «Країна Моксель, або Московія»
- 07.06.2022|15:28Український ПЕН розпочинає третій сезон проєкту "Мереживо"