Електронна бібліотека/Проза

Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
Завантажити

Затхле місто дихало недопитими залишками спиртного. Все було злито докупи у небесну чашу достатку, а звідти виплеснуто мрякою на голови павукам та ігуанам, тим, що завмерли в чеканні вічності.

Батько лежав на засмальцьованому дивані – то похропуючи, то раптово здригався, прокидаючись у фіолетовому промінні телевізора. В тих самих чорних спортивних штанях з діркою на непотребному місці. Людина-манекен з екрану навіювала сон, монотонно розповідаючи про якісь події.

З батьком Василь майже не розмовляв. Тим паче, завтра він іде, щоб більше ніколи не повертатися в цю павутинну комірчину. Ось уже двадцять років він жив у цьому барлозі, що на першому поверсі, в тому кутку під`їзду, де висять сині поштові скриньки, де “парадні” двері на вулицю замуровані. Ось уже двадцять років внизу східців, у кутках, що біля дверей, нужники роз`їдають ніздрі, змішуючись з батьковим цигарковим димом, перетворюючись на мусон, який стає захисною оболонкою людської вишкіреної оголеності.

Василь вже ніколи не повернеться в цю теплу нору, яка так довго захищала його від нападок і гвалтувань світу. Вечорами в одній-єдиній кімнаті горіло тьмяне “операційне” світло телевізора, пахло мишами і батьковими шкарпетками, а ще – якоюсь теплою первісною безпечністю.

Брат, згорнувшися кішкою, спав у своєму загратованому ліжечку -- вічній дитячій в`язниці. Він здавався Василеві закутим маленьким Спасителем, який ніколи нікуди не вирветься і нікого не спасе.

Лише влітку, коли вечорами не було темно і малося за чим спостерігати, як-то за щоденною смертю кривавого Господа за обрієм, батько сидів з Грицьком і Володькою на жестяному покритті низького погрібного даху – в погребі картоплини лежали у віковій пилюці, обплетені білими червами. Чоловіки курили “Ватру”. Вони здебільшого мовчали, склавши на колінах свої долоні заввбільшки з голову, самі ж худі, прозорі й висмоктані, немов дим.

-- Да, ото було раньше… -- казав батько. – Усе росло. А щас – шлангом скілько не поливаєш траву, все дарма – сохне і сохне…

-- Еге ж, -- одповідав Володька. – Доліталися у свій космос… А Бога так і не найшли там. Хе-хе-хе…

Василь згадував запах смаженої цибулі щоранку, коли ще живою була мати. Після її смерті цей запах вивітрився з кімнати; мабуть вона забрала його з собою. А батько варив уранці лише кашу, яка не пахла нічим.

-- То що, завтра йдеш? – запитав він Василя, крехтячи і встаючи з дивана курити.

-- Йду, -- відповів Василь.

Батько закашлявся і байдуже побрів до кухні, шаркаючи капцями із затоптаними п`ятками по лінолеуму.

Брат, як і завше, спав летаргічним сном.

Раптом Василеві здалося, що в тьмяному ультрапромінні засновигала маленька тінь. Перед очима постав молодий, кремезний батько, котрий ганявся по кімнаті за кажаном зі шваброю в руці. Той немов матеріалізувався з якогось антисвіту, запанувавши над невір`ям і самовпевненістю людства. Василь з матір`ю волали від жаху в білих, до п`ят нічних сорочках. Батько нарешті збив чорну бестію на підлогу і накрив її рядном. Проте, замість викинути у вікно пекельний згорток, він пробрався рукою всередину і взяв кажана за крила, щоб подивитися на нього зблизька. Те знайомство тривало лише якусь мить. Батько-таки подивився падшому ангелові в очі, той химерно запищав і вперився зубами в батькову кисть. Проте він на диво спокійно відкрив вікно і випустив чорну душу далі безплідно й безкінечно метатися в чужому, не-своєму світі.

З тих пір батько швидко захирів, ледь видавлював із себе слова, в півтора рази зменшився, аж зсохся увесь і безперестанку курив, курив, курив…

Василь чув з кухні його кашель і страшний хрип. Було прикро на душі, що бачить батька востаннє. В цьому є невимовна таємниця – вмирати для своїх близьких і для всіх знайомих, а самому тимчасом пройти увесь шлях, що лишився, в лабіринті своїх гріхів, свого безсмертя.

-- Ти не знаєш, де жили наші предки? – не знаючи чому, запитав у батька Василь.

-- Не знаю, -- відповів батько. Раптом обличчя його перекосилося: -- Коли він прокинеться? – і вперше за довгі роки подивився Василеві прямо в очі.

Йому здалося, що крізь батьковий погляд він глянув у безмірну далечінь, кудись за межі суєтності й омани.

-- Ще не прийшов час. Треба ждати…

-- А ти? – батько потонув в молоці диму і став чистим і потойбічним, немов ніколи й не жив.

Василь упав перед ним на коліна і поцілував його пошерхлу, натружену руку.

Ще не проспівали півні й не позаповзали в щілини священні таргани, як Василь зібрав у полотняну торбу свої пожитки і тихенько зачинив за собою двері. Більше його ніхто ніколи не бачив. Лише одного разу, кілька років потому, він приснився батькові в якомусь дивному сні і сказав, що вже пора…

Останні події

01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
01.07.2025|06:27
Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
29.06.2025|13:28
ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
26.06.2025|19:06
Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
26.06.2025|14:27
Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва


Партнери