Якось, ідучи походом на Пиляву, ми з школярами-козаками зупинилися на привал біля могили полковника Купченка за Шрубковим. Недовго й постояли, тільки почали збиратися в дорогу, аж дивлюсь: біля уламка хреста, обнесеного ланцюгами (це все, що залишилось від могили), стоїть дід. Досить високий, в...

От і все. Поховали старезного діда, закопали навіки у землю святу. Він тепер вже не встане і ранком не піде із косою під гору круту. І не стане мантачкою тишу будити, задивлятися в небо, як гаснуть зірки. Лиш росою по нім буде плакати жито і пливтимуть над ним непомітно віки. От і все. Поховали...

Бистрі очі, вмілі руки, рухи точні, як слова. Вияв радості і муки — слова, мови плоть жива. Де леміш і чересло — розрослось колосся, сиве жито поросло — слово розцвілося! Де сокири звуки чисті, пилки виспіви прості, тирси розсипи злотисті, мови злитки золоті. Де позначило...

Англійська народна пісенька Ось дім, Що збудував собі Джек. Ось жита мішок, Що стояв у тім домі, Що збудував собі Джек. Ось той пацючок, Що з’їв жита мішок, Що стояв у тім домі, Що збудував собі Джек. А ось коток, Якому попавсь пацючок, Що з’їв жита мішок, Що стояв у тім домі, Що...

Лютий. Лютий. Лютий. Одинадцяте число. Мертвяк закутий Невиправданим злом. Доживає останні дні Крижене лихо. В диханні білий сніг Порошить стиха. В саванах білих, білих Плазують з усіх сторін. В кутках мізерять несміливо Діти Аполлона.

Я працюю ввесь вік для народу (Якщо маю вигоду). Полягти я для його готовий (На перині пуховій). Я — підпора громадського ладу (Поки маю я владу). Людям силу даю тільки певним (Небожатам і кревним). Всіх караю лихих і нечистих (Ворогів особистих). Я митець на закони державні (Переписую...

Для всіх відкритий мій тривожний світ. Не оселитись закликаю в ньому, А в гості завітать до того дому, Де ратно й мирно жив багато літ. Охоче розділю усе добро моє, Віддам – кому що буде до вподоби. Мій світ не схований в бездонні катакомби, Але коштовності безцінні в ньому є. Вони із тих...

…Можна знати щось, навіть не знаючи. А відчай таки породжує ідеї. Власне, у причиново-наслідковий спосіб виник і цей текст. Отак з’явився: та й годі. Ранок був якийсь не такий: щось щеміло та тремтіло, наче обірвана струна. Дещо було недомовлено, перечулено… Туман падав...

Днi мої, мої дивнi дiти, Вiддав вас вольнiй волi. Ви, мов вино, мов вiтер, Мав вагони в дикучiм полi. Он: сховались хмари за обрiй, Он: бори стають на колiна, Днi мої, мої першi хоробрi Кораблi в ворожi країни. 1921

Дні минуть безсилі і безсині, Ляже ніч на землю п’ятірнею, І тумани тупо і всесильно Попливуть над гострою стернею.   Сяде ворон і прогнеться гілка. Лист паде – земля на те попросить. За вікном стоїть самотня жінка – Осінь.   1993 р.