отак прокинутися від вибуху як від жахливого сну – в ліжку із сильним серцебиттям з виряченими очима в холодному поті так і жити далі у темряві підсвічуєш телефоном проходиш коридором у ванну вмиваєш обличчя у дзеркалі той самий вираз і пульс ніби з двома...

«Они никогда не разговаривали друг с другом. Их взгляды никогда не встречались. Великий стыд, стыд отца и сына, - это тайна, более непостижимая, чем материнство и жизнь, этот таинственный стыд, смыкающий губы мужчин и таящийся в их сердцах, заставляет их молчать».   Ибо...

Отруйних стріл колчан Некормлена кутя Щемить кора мовчань На дереві буття І є одна твоя У тім сагайдаці Смертельна як змія І тиха як мерці Від щему біль знімів У глузду на межі Із безлічі томів Усі слова ЧУЖІ Безжурних днів туман Утік світи білить Солоних сліз лиман Не море А болить Тримає долю...

Богиня, смертного зустрівши юнака, Жагу запліднення не в силі потаїти, На його кинула полуменисті квіти І щезла в запусті, принадна і легка. Не вабся, хлопчику! Той мудрий, хто втіка, Хто знає, що несе трутизна Афродити, Хто любить чесний дім, акантом оповитий, Де смертка смертного і друга...

Отсе тая стежечка, Де дівчина йшла, Що з мойого сердечка Щастя унесла. Ось туди пішла вона Та гуляючи, З іншим своїм любчиком Розмовляючи. За її слідами я, Мов безумний, біг, Цілував з сльозами я Пил із її ніг. Наче потопаючий Стебелиночку, Зір мій вид її ловив На хвилиночку. І мов нурок...

І Краплю крові. Кожну хвилю краплю крові місту: Скло вітрин і тротуари сповнить ярим змістом. На плакатах не атрамент. І не фарби. Кров. Пензлі-пучки умочайте в колектив-цебро. II Смуги втоми під очима. Воскові обличчя. Але фарбами плакатів кличем, кличем, кличем. Шостий поверх. Цементові...

Була в Охріма сіра свита, Так хороше пошита: Іззаду вусики з червоного сукна; На комірі мережечка така, що на! — Хоч голові носити. Дурний Охрім не вмів її глядіти, Таскав, коли й не слід таскать. Раз став він свиту надягать,— Аж дивиться — рукава вже продрались. От мій Охрім,...

очі заводять тужливої   за горизонтом горбки обскубують   дерева складають в алеї   мовчки тримають небо   а він повернеться в травні запіняться одразу каштани   я в хату донесу сльози і блискавкою присвічу в кімнаті