Мотив старої повісті Під синім полум’ям святого неба Ріс Олександер. Він Гомера вчив З учителем царів і мудреців, — І тайни зір читав у Нектанеба. Як наша Вольга, він знав серця звірів, До срібноликого подібний Феба. — І розумів, як усміхнутись треба, Щоб Буцефал покірно...

Це було давно. Це було тоді, як нашу землю шарпали турки й татари, а гетьмани українські ходили з козацтвом одбиватись од ворогів. Тоді на Волині було невеличке село. Воно заховалося в улоговині. Круг його були ліси. В селі жили прості люди-хлібороби. Якби не татари, то їм жити було б...

Коли часом на вулиці побачу Вдову убогу, сиротя мізерне, Що к мені руку простяга жебрачу, В німім благанні очі к мені зверне, Тремтить в лахмітті, босе, на морозі, Сльотою бите й гордуванням ситих, — Огнем на серце капають ті сльози, Той жаль голодних, нищих і невкритих. І думаєсь мені:...

Опиум     с востока приносят на белых подушках перьевых туч колокольчики звонкие и тихие лёгкие и очень лёгкие никто не знает из какого они сделаны материала из золота из воздуха из снежинок или из слёз ангелов       свой день рождения я начинаю...

Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє. Я змерз. І випало з холодних пальців Перо. І мозок стомлений відмовив Вже послуху. В душі глибока павза. Ні думка, ні чуття, ні біль — ніщо В ній не ворушиться. Завмерло все, Немов гнилий ставок в гущавині, Якого темну воду не ворушить Вітровий...