Не минай з погордою І не смійсь, дитя! Може, в тім осміянім Суть твого життя. Може, в тім зневаженім Твого щастя карб, Може, в тім погордженім Є любові скарб. Може, сміх твій нинішній, Срібний та дзвінкий, Стане в твоїй пам´яті За докір гіркий.

Не можу забути! Не гоїться рана! Мов жалібні нути із струн теорбана чи голосно грають, чи ледве їх чути, все жалем проймають — не можу забути! Не гоїться рана, хоч мию сльозами, хоч час на ню капле цілющі бальзами, хоч сонечко гріє і зірка рум´яна цілує, яріє — не гоїться...

Не можу я без посмішки Івана оцю сльотаву зиму пережить. В проваллях ночі, коли Київ спить, а друга десь оббріхують старанно, склепить очей не можу ні на мить, він як зоря проміниться з туману, але мовчить, мовчить, мовчить, мовчить. Ні словом не озветься. Ані пари із уст. Вусате сонечко моє!...

Як ти могла сказати се так рівно, Спокійно, твердо? Як не задрижав Твій голос в горлі, серце в твоїй груді Биттям тривожним не зглушило ті Слова страшні: "Не надійся нічого!" Не надійся нічого! Чи ти знаєш, Що ті слова — найтяжчая провина, Убійство серця, духу і думок Живих і...

Не нарікаю я на бога, Не нарікаю ні на кого. Я сам собе, дурний, дурю, Та ще й співаючи. Орю Свій переліг — убогу ниву! — Та сію слово. Добрі жнива Колись-то будуть. І дурю! Себе-таки, себе самого, А більше, бачиться, нікого? Орися ж ти, моя ниво, Долом та горою! Та засійся, чорна...

Из первых рук пришел ответ: Где жизни нет – там смерти нет. Лети, лети над облаками!Маши ли, не маши руками - Пилот направит самолет, А упадет – не упадет Ни ты не знаешь, ни пилот. Первый пассажир думает: «Господи! Если мы долетим, Буду ходить по земле так, будто по золоту...

Не одлюби свою тривогу ранню, — той край, де обрію хвиляста каламуть, де в надвечір´ї вітровії тчуть єдвабну сизь, не віддані ваганню. Ходім. Нам є де йти — дороги неозорі, ще сизуваті в прохолодній млі. Нам є де йти — на хвилі, на землі — шляхи — мов обрії...

Коли розпрощаєшся з болем старим, забудеш жалі і далекі образи, - тобі усміхнуться і Троя і Рим. Але не одразу. Але - не одразу. Із серця пісок повитрушуєш геть, так, наче не чистив його ти ні разу. Тобі посміхнуться Удача і Смерть, але не одразу, але не одразу. До нитки зітреш ти старі...

- Ви очінь сильно бздите, - каже вона мені. Це мені – хто окрім душа на роботі й постійної ванни вдома ще лічно ходить у баню в парилку. - Невже? Інтіресно. Кажу я до неї таким голосом, як подобаїть відповідать до малолєтки. - Цибульой. Так бздите, шо нікакого способу дихать нема. -...