Завантажити

тобі заманеться. - Значить, я не можу вчитись там лише тому, що ви мене годуєте? Гм... Квітослава йде до своєї кімнати. Назавтра вона заявляє: мамо, я влаштувалася продавцем до фотомагазину. Працюватиму в другу зміну. Платити обіцяли небагато, але мені вистачить на те, щоб себе годувати. - Це виключено! Ти не будеш працювати, бо тобі необхідно вчитися! Ти мусиш здобути освіту, каже мама. Добре, мамо, погоджується Квітослава, але освіту - географічну. Мама падає на стілець, закриває обличчя долонями. Навіщо ти мучиш мене, доню, нащо ти робиш мені боляче?


Вони ще навіть не замовили комп'ютер у салоні, а Оля вже сказала: «Побачимось у чаті». Можливість потеревенити з подружкою як мотив купівлі електронно-обчислювальної машини - це по-сучасному.

Це несправедливо, думає Квітослава. Це ж я випросила в тата гроші на комп'ютер. І не з першого разу мені це вдалось. А в Інтернеті тепер сидить мама. Безвилазно, причому! Квітослава ображено тиняється по кімнатах, дивиться в мамину спину, чекає, коли вже мама набавиться. Нарешті! Дзвінок у двері, мама підводиться, йде в коридор, навіть не закривши Інтернет. Обережно, тихо підходить до комп'ютера Квітослава. Вона дивиться на Інтернет. Інтернет дивиться на неї. - Ого, - думає Квітослава, - ну нічого собі!


Вона любить географію, наївну науку, що все намагається сфотографувати весь світ, але він від неї втікає. Змія Кундаліні ганяється за своїм хвостом, а довкола - слони, черепахи, меридіани, відмінники в окулярах.

Квітослава вивчає географію. Перу - велика країна на тихоокеанському узбережжі Південної Америки. Ага. Населення Перу становить близько двадцяти п'яти мільйонів чоловік. Ого. Більшість населення Перу - індіанці. Ух ти, це цікаво. Решта - метиси та креоли, нащадки іспанських завойовників та переселенців. Більшість індіанців Перу говорять мовою кечуа. Мова кечуа - одна з двох державних мов Перу. Інша - іспанська. Решта індіанців говорять мовою аймара. Дивно, думає Квітослава. Є креоли, є індіанці. Для одних є державна іспанська, для інших державна кечуа. Нащо тоді аймара? Чому б її взагалі не скасувати?


«Відкиньтесь на спинку крісла, поки програма здійснить усе необхідне...» (психотерапія від Windows).

Інтернет, на думку Квітослави, просто геніальна річ. Там є все. А головне, там дуже просто знайти кохання! Як два пальці. Заходиш на google.com.ua, пишеш у відповідному полі: «кохання» і на кнопочку натискаєш. Ось воно, ось! Ну, це, звісно, був жарт. Але кохання Квітослава собі в Інтернеті все-таки знайде, і дуже нещасливе, отак.


«Парниковий ефект» - це, виявляється, щось пов'язане з вуглекислим газом, озоном, атмосферою. А зовсім не те, що з нею робиться через мамин суворий режим. Ось як корисно вивчати географію!
Голоси хлопців під вікном чарують. Поки вони гомонять, не розв'язати Квітославі жодного прикладу з вищої математики. Вона вимикає лампу, робить собі кубельце на постелі: слухає, слухає. Які вони, власники цих юних, верескливих, прокурених голосів? Чим пахнуть - потом, борщем, сигаретами, життям, соняшниковим насінням, портвейном, здоров'ям? Так тяжко Квітославі повторювати про себе мамині аргументи: вони, мовляв, хулігани, бандити, шпана. Вони курять траву, нюхають клей «Момент». Від них навчишся лише поганого. Якщо вони покличуть на вулиці, не зупиняйся, йди. Ах, якби ж вони лишень покликали. Якби трохи посунулись і дали місце поряд із собою на трубі теплотраси. Лячно, солодко й кисло від пивного духу з вуст. Вони говорять просто гіпнотичні речі. «Коли Бодя вернеться, ти будеш смоктати флаг!»


Я дуже перепрошую, чи не могли б Ви мені сказати, котра то зараз година, будь ласка?

Згідно зі статистичними даними, акуратно виписаними у щоденник, у середньому за тиждень Квітославу тричі називають «пані» й сім разів - «дівчинкою», тим часом понад 55% незнайомих людей звертаються до неї на «ти»; незнайомі хлопці двічі на тиждень намагаються заговорити до неї російською й двічі - українською; її мобільний телефон дзвонить у середньому три з половиною рази на день, а сама вона пише два sms-повідомлення; під час ожеледі вона мусить упасти як мінімум раз на два дні; більш ніж у двох третинах випадків, коли йде дощ, вона не має при собі парасолі; її викликають на 45% семінарів, на третину частіше, ніж будь-кого з їхньої групи, але в 30% випадків їй доводиться зізнатись, що вона не готова; хлопці воліють називати її Славою (вона сама терпіти цього не може), дівчата Квіткою, Квітою або Квітусею, а 70% викладачів за будь-яких обставин називають її повним ім'ям. Обведено червоною ручкою: на 20% зростає інтенсивність спілкування з хлопцями в ті дні, коли вона напахчена своїми улюбленими «Fiji». Кутики вуст піднімаються: цікаво-цікаво!


«Як думаєш, вона вже...? - Смієшся? Це непробивна цілка, вона такою буде, навіть якщо перепробує всю камасутру. Діагноз - хронічна незайманість.» (Розмова, за яку одногрупникам має бути соромно.)

24 травня 1822 року армія Симона Болівара й Антоніо Хосе де Сукре вкупі з місцевими

читати