Завантажити

(“автозек”). Від “чорного воронка”, котрим Вас з райвідділу возили на флюрографію, він відрізняється розмірами й внутрішнім обладнанням. Кожен член наряду озброєний пістолетом, кийком та балончиком зі сльозогінним газом. Роль конвоїрів в міському та Верховному судах виконують солдати строкової служби.
І ось нарешті. Після кількагодинного очікування в “боксі” відчиняються двері й прапорщик або офіцер внутрішньої служби СІЗО починає називати прізвища. Як добре, коли конвоїри, котрі супроводжуватимуть Вас в суд, потрапили в СІЗО в числі перших. В душну будку “автозека” впустять лише після звірення мармизи з фотографією та опитування анкетних даних. Сумніваюсь, що той, хто керує “автозеком”, коли-небудь відвідував курси водіїв. Везтимуть як п’яний конюх трухляві дрова, і недобровільні пасажири (не забувайте що і Ви серед них) побажають водієві безліч хвороб та болячок. Не надривайте горло, він все одно нічого не чує, а тому й “на шлях виправлення не стане”. Така форма “доставки в суд” втомить Вас ще до початку судового засідання, вимотає нерви, й погіршить самопочуття. Арештовані підсудні перебувають у вкрай невигідному становищі супроти решти учасників судового процесу.
Мандрівка “автозеком” може скраситись присутністю представниць слабкої статі. Ой, як же Ви за ними скучили. (Я, до речі, геть не “про те”). Кленучи конвоїрів і водія, деякі з них виявлять неабияку обізнаність в царині лихослів`я.
Не полінуйтесь звернути увагу на дії й поведінку конвоїрів. Люди, котрі покликані захищати Конституцію й закон, повчають не длубатись пальцем в носі, з неприхованою радістю за матеріальну винагороду погодяться надати Вам можливість зустрітись віч-на-віч з рідними. За ту ж саму ціну почастують алкоголем або наркотиками.
Все має свій початок і свій кінець. “Доставка” — також. Кожен суд (найчастіше в підвальному приміщенні) обладнаний кількома клітками, в одну з котрих запроторять і Вас. Лишилось лише помолитись, попрохати конвоїрів пустить “на парашу”, й очікувати виклику.

СУД
Пригадуєте лекції з історії, права та політології? Не забули, скільки гілок влади має цивілізована держава? А які? Так-так, три: законодавча, судова й виконавча. Але то в цивілізованих державах, де вони справді існують, й в справи одна одної не втручаються. Згідно Конституції Україна також може претендувати на звання цивілізованої держави. Про страшну й реальну нашу дійсність Ви знаєте з публікацій в пресі (переважно, опозиційній) та кількох голосних “справ”, котрі ще й досі “на слуху й на язиці”. Тому, хто не пошкодує макітру вареників і літру квасу, я охоче розповім кілька випадків про те, як сам особисто був жертвою вирішених не суддею, але оголошених ним вироків. Правдою є й те, що замовлене слово слідчого або оперативника вирішує долю затриманих за “адміністративне правопорушення”, а покладена на стіл судді “оперативна розробка” задовго до початку слухань формувала в його уяві негативну думку про підсудного й спонукала до упередженого ставлення.
Не раджу шукати “спільної мови” з суддею і прокурором безпосередньо. Укласти “джентельменську угоду”, визначити ціну й кінцевий результат (вирок) — обов`язок захисника. Судді також люди, а детально змальовувати форми продажності української Феміди — зайве.
Ви ще не забули внутрішній устрій судової зали? Сподіваюсь, що ні. Та, в котрій Вас судитимуть, в одному з кутків буде обладнана кліткою, в котрій протягом всього судового процесу доведеться сидіти замкненим. Знаю, що соромно і неприємно ловити на собі співчутливі погляди рідних, друзів, споглядати на скривлені злорадною посмішкою писки “потерпілих”.
Від клітки, в котрій утримують в підвалі, до судової зали доведеться йти в супроводі кількох конвоїрів. Один з них обов’язково з’єднає кайданами свою й Вашу руки. Такі перестороги чиняться на випадок спроби збройно звільнити підсудного. Всім, хто зважиться на цей крок, радьте аби заздалегідь готували ключі до кайданів, оскільки пошук їх в кишенях постріляних конвоїрів займе чимало дорогоцінного часу.
Що “в двох словах” можна розповісти про хід судового розслідування в сучасній українській інтерпретації? Озброїмось КПК й спробуємо це уявити. Статті 257-282 КПК гарантують незмінність складу суду при розгляді справи, рівність прав сторін у судовому розгляді, й вимагають обов’язкову участь підсудного (хоча й обумовлюється, за яких умов справа може розглядатись без його участі). Так написано на папері. А папір все стерпить. Головні дійові особи судового розслідування — суддя й прокурор. Вони не бояться грубо перервати промову підсудного, свідка, або захисника, можуть навіть пригрозити. Демонстративно уважно слухатимуть потерпілого, й неприховано ігноруватимуть докази підсудного та аргументи захисника. Я пояснював причини такої поведінки. Її коріння в менталітеті пострадянського загалу, сучасному недолугому законодавстві й політичному устрої України.

читати