Завантажити

безрезультатними. Якось в мені прокинулось співчуття до нього. В часі обіду я набрав в його миску смердючої рідини (нібито супу) й запропонував йому поїсти. Вміст миски Юрчик акуратно вилив на стіл. Зрозуміло, що і прибирати довелось мені. Найпершим зламався Віктор. Одного разу, зібравши речі, він слідом за наглядачем вийшов в часі ранкової перевірки з камери, але був нещадно битим і змушеним повернутись назад. Для тюрми становище, в котрому ми опинились, не є найтрагічнішим й найгіршим, та психіка наркоманів не в силах була витримати й того. Віктор про бажання “переїхати в нормальну хату” повідомив оперативника. Зміст їхньої розмови мені невідомий, але неважко здогадатись, що адміністрація збагатилась інформатором. Володимир за дозвіл змінити камеру погодився підписати, не читаючи, “власні покази” й не відрікатись від них в часі судового розслідування. Я не знаю, чи дотримав він свого слова. “Закинуті” в “хату” замість них виявились набагато агресивнішими. Один з них за взяту Юрчиком без дозволу чужу пайку хліба облив бідолашного дебіла окропом. “Потерпілого” відвели в камеру для хворих, а нас “розкидали” по різних “хатах”.
Незабаром я зіткнувся з іншою проблемою. Невідомо хто (можу лише здогадуватись, що це справа рук оперативників) розпустив в СІЗО чутку про “пресування” мною підсудних. Втручання знайомого “авторитета” (в СІЗО він “наглядав” за цілим корпусом) поставило в цій пригоді все на власне місце й позбавило мене безлічі зайвих запитань та неприємностей.

ЩЕ РАЗ ПРО ПОБУТ
Чи відомо Вам, що з-поміж всіх європейських держав в Україні найбільші строки покарання? Діючи “виключно в правовому полі, згідно з Карним Кодексом та чинним законодавством”, судді вкупі з виконавчою владою переповнили “злочинцями” всі сто вісімдесят установ, підпорядкованих Департаменту Виконання Покарань. (Кількість звичайно безугавно «коливається» в обидва боки.) Особисто в мене склалось враження, що жодну з існуючих гілок влади (а тим більше челядників виконавчих структур) ані найменшим чином не турбує той факт, що незадовільні комунальні та санітарно-гігієнічні умови утримання, паскудне харчування, відсутність належного медичного обслуговування, бездіяльність формально існуючих кабінетів релаксації, призводять до духовної деградації заарештованих та засуджених, внаслідок чого формується прошарок людей з соціальною патoлогією.
Підпорядковані ДВП установи (СІЗО, Виправні Установи, колонії поселення) — це український філіал земного пекла. Витворена не без участі “вартових закону” атмосфера сприяє озлобленню на суспільство й багатьох штовхає на вчинення суїциду (самогубства). Зверхнє ставлення наглядачів, байдужість медперсоналу, почуття “загнаності” й нудьги, множаться на усвідомлення відсутності перспективи після звільнення з “місць позбавлення волі”.
— Чи варто витрачати сили на боротьбу за місце під сонцем в чужому й ворожому середовищі, котре змушує жити за нелюдськими законами?
Цю фразу мені неодноразово доводилось чути від незнайомих між собою “братів по нещастю”.
Не поспішайте відчиняти “ворота душі” перед новими знайомими. Я розумію, що для щастя кожен з нас потребує любові ближніх. Але що подієш, коли з ними тяжко знайти спільну мову? Пам`ятайте, що реакція на будь-який Ваш вчинок може бути неоднозначною. Абсурдні забобони (“поняття”) змушують багатьох вичавлювати з себе власне “я”. Незгідні приречені на фізичне й душевне страждання.
Сучасна в`язниця не виправляє злочинців. Навпаки. Вона озлоблює їх і робить набагато цинічнішими. Запевняю: СІЗО й Виправна Установа не навчать Вас бути законослухняними. Споглядаючи наглядачів, які виносять з СІЗО торби з харчами що не потрапили до Вашої миски, Ви зрозумієте глибину гнилизни пенітенціарної системи. Можливо, Ви навчитесь не кидатись з кулаками на наглядача, який образив Вас. Але невідповідь на приниження — це не стриманість. Це бажання вичекати ліпшої нагоди й жорстоко помститись.
Ви на власні очі переконаєтесь, що окрім “Правил внутрішнього розпорядку” в слідчих ізоляторах (в Виправних Установах також) діють правила, що є вигідними і для адміністрації, і для арештантів. Головна діалектика тюремного життя — знати, кому і скільки.
Попри декларовану “арештантську солідарність” більшість Ваших сусідів, нехай і не відверто, але радітимуть, споглядаючи на проблеми ближніх. На фоні чужих страждань власні видаватимуться не такими страшними й безнадійними.
— Хтось, на відміну від мене, по-справжньому обділений долею.
Приблизно так розмірковує більшість.
Слідчий ізолятор надовго запам`ятається Вам специфічним тошнотворним сморідом. Відсутність у камерах гарячої води окрім безлічі інфекційних захворювань тягне за собою занепад етики й естетики. Попрохайте рідних, аби в одній з харчових або речових передач забезпечили Вас губкою для миття посуду. Зубна щітка, зубна паста й пральний порошок зникатимуть з катастрофічною швидкістю, але не шкодуйте за ними й витраченими на придбання коштами. Здоров`я безцінне. Попрохайте, аби на

читати