Завантажити

* * *
у світі моєму негода і сміх
у світі твоєму мовчання і сонце
цей  всесвіт дитина тримає в долоньці
п’яніють в обіймах безгрішшя і гріх
ми подумки різні
як сутінь і день
ми мрійно сміливі убити дракона
за межами мрії вже інші закони
драконом тиранячи наших грудей
щоб серце не сміло хитнутися в такт
незбутньої казки
блакитної мрії
у світі твоєму самотність дуріє
в моєму є шанс божеволіти так
…………………………………
жди
старіє Вічність без Діви Марії
щоб множить печалі в порожніх літах




























* * *


асталавіста
юний бог дощу
не вірує в сувору віру снігу
з грозою бруком лунко шкварить джигу
а я
від них молитву шепочу
із майбуття
роздвоєння світів
по циферблату час веде в минуле
гроза пішла
і ми з дощем поснули
пішло одне із безлічі життів




























*            *           *


рвуться струни століть
десь Куранти накрали  мелодій
ниций поклик кальяну
не відпустить гуляти з дощем
не шаліти
жаліть
сім феншуйних слонів  на комоді
наші біди уявні
ніби пашу толочать ущент












КАРМА

1
Межа
Агонія
Мовчання
Триклята люта  німота
Пекельна магія
Прощання
Жагуча
Зрадлива мета
Кармічна
Сонна ностальгія
Уже й не стежка
Давній слід
І самота
Як смерть
Безвічна
І мрійний
Маревний політ
Чекання
Віра
Так і треба
Безглузді кпини та жалі
Уяві прагнеться до неба
Та ми належимо землі
2

Не дитяча то гра
Знов гудітиме дзига за вічність
Монотонний мотив
І ні слова  за ним ні душі
Бо ж не Ангел
Не Доля
А байдужа як цифра
Кармічність
Днів топитиме лік у Ковші
Тож не Міцар
Алькор
Тим світилкам  відщедрить на посаг
Всесвіт дзиги
Добіг
І Ведмедиця впала з небес
Лиш одна з аеліт
Ніби осінь
Червоноволоса
Спить
Байдуже
З тобою чи без
Риску нігтем підвів
День вчорашній
Вчувається мессидж
Дзиґа ноту веде
Як у дикім степу
Оковид
Тиха нота
Без слів
Магнетуда органної меси
Як за сонмом зірок
Неосяжні вогні атлантид
















































*                 *                 *



Хитка безвесельність човна
Таїть повернення додому.
Тепер адреси невідомі
Ховають наші імена.

І кличуть інші голоси
Когось
У іншому столітті.
В обіймах топлять полюси.
Усе тепло на білім світі.

А в душу крихта крижана
Вп’ялася раптом.
І потому -
Горить в душі боливина,
Твого повернення додому.



































                                     *               *             *


На осінь вулиць,помислів і слів,
На океани розпачу і втоми
Нас ще засудить в захваті святому
Князь Порожнечі,
Нуль Серед Нулів.
Чи хтось іще
Безликий та чужий
Нас ні  про що ,ні за що приголубить?
Ромашка збреше:
«Любить чи не любить?..»
Стара ріка до моря добіжить.
Та,врешті,знову випаде дощем,
Довершуючи всі круговороти.
Удвох ми  знову сядемо навпроти
Чи ліпше поруч.
Хай пов’є плющем
І вулиці,
І осінь,
І розлуку!
Запеленає горе та біду.
Як знов любов торкне мене за руку.
То я її до тебе приведу.

*                     *                   *

Бальзамічна мара
Жертва випадку
Вічні ТРИ СЛОВА
Так пускають міста
В русла вулиць лукавий туман
Боприходить пора
І листопад
Рудий Казанова
На сльозу неспроста
Розміня випадковий роман
Не шукай простоти
У тантричності рухів і кроків
Сенс
Амбітну мету
Міру
Магію
Риску
Межу
Паралельні світи
В небезпечному відліку строків
Я стою на мосту
Є три слова
Але не скажу
Не тобі
Й не тепер
Сонь осіння упала із неба
Ні
Не плуг золотий
Не тіара
І навіть не дощ
Оковид
ДВА ПІ ЕР
Ті три слова
Кому вони треба
Розбатує Батий
Поруділих степів нехворощ
Сто нещирих століть
Перетруть
Перемножать події
Звідки ця німота
Без тепла
Без добра
Без жалю
Та плекає душа
Ще три слова як іскру надії
Бо допоки цей світ
Я люблю вас
Люблю вас
Люблю








 *                *             *


Нам лишилися привиди днів
І ночей остогидлі сновиди.
Ми стомилися вітер ловити.
Як без тебе мій сум зголоднів!

В ноги нам листопад упаде
Бруком креслити мудрі спіралі.
«Де калини червоні коралі?»-
Гляне стомлено сонце руде.













































 *                 *            *


Це зоря Бетельгейзе
Небо
Лиш тунель
Що веде до тебе
Чорне небо
Чорнюще

читати