Завантажити

передчуттів
мені у борг нахороводив квітень
я ж восени
як жовтень золотів
та врешті – решт навчився і сивіти
я сивий жовтень квітнів  і надій
колись вони повернуться БЕЗ МЕНЕ
б’ють ластівки пунктири по воді
вдягає осінь жовте на зелене






















                            *     *     *

Я Фенікс цього світу і вогню.
Я птах такого неба і польоту
Де учать свято вірити в брехню,
Клювати з рук і пити із болота.
Де в кожному з розкладів майбуття
Все ясно
Як погода на сьогодні.















































  *     *     *

Які слова,які хвилини
Ставали долі до ноги,
Коли мене ліпили з глини
Для світу білого
Боги ?
У небуття дощів і літер
Упали всі передчуття.
Моє життя на цьому світі
Лиш називається -
«Життя»…
Якій нелагідній,нещирій
Я тим завдячую порі,
Що палко мріється про Ірій,
Та зась!
Краплина по корі…
Так від весни дерева плачуть,
Перепиняючи тепло.
Дощі у сніг босоніж скачуть
Всмерть розбиваючись на скло.

















*      *     *

Згадати твій голос,
Ламкіший від криги.
Грозу горобину і райдуг вінок.
І вечір ,
І двері ,відкриті мов книга,
І кволих дощів монотонний танок.
Згадати твій голос…
Гондоли,
Причали.
Пора метушлива пташиних турбот.
Метеликів свічка
Так звично стрічала,
Зі смертю нестримний вести хоровод.
Згадати твій голос  із уст телефонів,
Погоди нельотної сіру сльоту.
Мовчання,
Нещирі цілунки перонів,
У час, як багаття палить на мосту.
Згадати твій голос.
Вологе волосся
Так млосно,
Так гірко горнулось грудей.
Усе відбулося.
Колись відбулося.
У світі ДАВНО НЕЗНАЙОМИХ людей.


























  *          *        *

Ось ПРИЧИНА  ПРИЧИН -
Гра!
Причинність нудних мудрагелів
Не осяє цю путь.
Їм  століття шукати драбин.
Та на жодній з вершин
Миготіння п’янких апогеїв
Не зачепить душі
Так
Як щедра луна горобин. 












































 АРГО

Я спустився на землю…
Облишив
Рунні,
Марні,
Леткі кораблі.
Доля див-
Розлітається тиша
На отруєній часом стрілі.
Тож належу я беззастережно
Мурашиній
Нудній метушні.
Лиш торкає мене обережно
Тінь крила
На уявній стіні.     






















*            *           *

Нечемно так
Так перелюбно
Навшпиньки
Похапцем
Без слів
Ти губ моїх
Пила прилюдно
Мотив
І зимно день білів
Зелені вістря лап зелених
Переморожених борів
Недобре так
Торкали клена
І захід
На мороз горів
Та як забрів сюди
Між сосен
Ясний кленок
Дитя весни
Тут вороняччя стоголосе
Шукає поночі луни
Ніхто стежок не напитає
У згубну цю гущавину
Пісень своїх
Не гнув хребта я
Тому у безвісті тону
І ти
По вінця недопита
Луна
Яса
Мара
Мана
Межи снігів чекаєш літа
Як сивіє озимина
……………….
Та був же
Вітер лап зелених
І ворожіння самоти
Я стежки не забув до клена
Та наш мотив
Фальшивиш ти








 





*              *              *


Зігрій цю осінь
Спить за склом герань
Доосягни
Добийся того щастя
Як дощ осилить ту непевну грань
Де сніг та грудень вкраплені в безчасся
Де старості щербата німота
Таки війне над світом сивиною
Зігрій цей пурпур
Листя
Чи літа
Повзуть за вітром між озиминою







































*              *            *

Це нічого не значить
Весна
Мне бузки
Та чекає колиску
Крок за кроком
Підведено риску
І викришує душу луна
Тих бувальщин
Парканів
Шпалер
Коноводів
Старих ловеласів
Розпорошених
Засклених в часі
Між нажитих примар і химер
В кожнім погляді
В кожнім вікні
Тінь бездушшя
Агонії
Страху
Зрима ВІЧНІСТЬ
Тендітна комаха
Замурована у бурштині


























    *              *            *

Чи може я
Метелик пізній
А чи старий спокусник
Змій
Чи падолист сумної пісні
У гречній пам’яті  твоїй
Коли зима зупинить крила
Невічних
Ніжних пелюсток
Я в сонних променях ярила
Закрижанію до кісток
Помре у мертвих крильцях небо
І сполотніють  степ і став
Ти зрозумієш
Ким для тебе
Я міг би стати
Та не став















*               *              *


На сни
На квіти
На безодні
На щирі гомони сердець
Урешті дзвони Великодні
Розхилитає Бог – отець
Ти загубив мене
Пан – отче
Кудлатим вихорам весни
У смоляному чубі ночі
Дарма шукати сивини
Вся сивина
Мені на скроні
Все горе
В мене на віку
Летять літа
Мов крешуть коні
………………………
Зозулі зрадливе ку-ку
                                 















*             *             *

Це життя
Це прозріння на мить
Це безвічне блукання наосліп
Ці судини шляхів саморослі
Це ходіння на ВИ та на МИ
Так
Життя
Не питайте коли
Не запитуйте
Звідки і доки
Це безсоння
Цей спокій
Неспокій
Щоб повірили ніби

читати