Завантажити

сонце
У зіницях твоїх очей
Це зоря Бетельгейзе
Бійся
Сном жахітним упасти в ніч


































*                *             *

Я міг би виплекати слова
І хтось почув би їх
Я міг би сказати
Люди вірте
І хтось пішов би за мною
Я гукнув би
Живіть праведно
І хтось повірив би мені
Та чи доніс би
Я
Свого хреста до вершини
Споконвічно
Тому
Хто несе людям віру
Трапляється свій
Іуда




















ПРИЧЕТНІСТЬ


1.
Чиї ж то чари
Поруйнували
 Мою причетність
До твого кохання
Чиї ж то очі
Упиваються глибинами твого погляду
Чия ж то хода
Вторить
Твоїм крокам
Чия ніч ділить з тобою навпіл
Свій жагучий подих
Я сміявся коли ти пішла
Ти повинна була повернутися
Бо я був князем твої повернень
Був
Як легко пророкувати
Так важко бути провидцем

2
Матеріальність світу
Безсумнівна
Безбожно
Палахкотять
І згасають в небі
Далекі згустки розжареної матерії
Та де та нитка
Що єднає їх з моєю душею
Під чиїми пальцями вона сонцеструнно бринить
Коли я сміюся
Хто годує гіркотою мій плач
Кому під силу порвати
Мою причетність до цього світу
Такого
Безсумнівно матеріального
Аж занадто




















 *                  *                *


Нагартовують крицю
Щоб вдиралась вона
До покоїв болю
Рвала з нього злиденне вбрання
Гнала терновими стежками напружених нервів
До глибин душі 
Тоді розум виходить з берегів
Спливає з кров’ю
А в надрах єства тужавіє біль
Як розпачлива пустка покинутої хати
А що
Коли нагартувати душу
Може тому
І трапляються люди
З холодними лезами
Замість очей
































                                                        *            *         *


всесвіт сховався за небом
і лезо часу
навпіл січе
цю істоту минуломайбутню
слова замало
загоїти муку його
 сонми ілюзій втопити у анаморфозі
море для вічності менше ніж крапля сльози
атомів твердь
мефістофель руйнує на  кварки
брови іроній
мов крила обіймуть чоло
мить зупинити
і всесвіт позбавити муки
з мук та ілюзій
знайти
напитати життя
вічність у часі спотворено в парейдолію
з мук та ілюзій
живе гартування води
ми лиш вода
від мізерної дещиці Бога





























*          *          *

Любить ОТАК
Планида нелегка
У вирі випадкових перевтілень
Ми спромоглися ЗРАДУ відшукать
Хоча насправді
ВІРНОСТІ хотіли
Болить прозріння
Хто чекає нас
Як ворожби чекає перехрестя
Поганих душ Нічний пригубить Князь
Та навіть не подавиться
Безчестям






































 *          *            *

задуй вогонь
містерія буття
вже почалась
земля вода і вітер
утілені до слів опіній літер
гарячих тіл увічнюють злиття
на нас обох
одне серцебиття
солодке
ніби весни білопінні
задуй
бо заспівають треті півні
і ранок посміхнеться як дитя






































 *             *               *

Ці прозорі осінні сади-холоди
У холодної мряки нап’ються води.
































ПОВЕРНЕННЯ

1
                
отож
повернення з війни
кому слова оцих агоній
хто князь цієї цілини
чиїх безумств летять погоні
кому ця містика без меж
глибинна міць алітерацій
ви не минаєте
я теж
коли стосується овацій
не нами крадений вогонь
палахкотітиме не нами
прозорих ранків оболонь
ще пануватиме над снами
але
колізії буття
зметуть перетини площинні
і зазвучить серцебиття
як вічний гімн першопричині
о ви
причинні діти муз
кармічні тіні перероджень
ви теж згасаєте чомусь
теж вичахаєте
як кожен
шаленим пошуком вини
ми лицарюємо
та де ж ті
хто зна повернення з війни
таки повернення
нарешті

2

за восьмикутник румбів заховай
пустелі
джунглі
готику
бароко
на рушнику розквітне коровай
щоб врешті дочекатися
нівроку
поверненя
старенький чарівник
здивує воскресінням ці пенати
герані
фікус
крокуси
ранник
одне свічадо важко упізнати
його сліпа безвимірна гладінь
уже не зацілує
лиш пригубить
цей простір перейняв у сновидінь
магічних знаків конуси та куби
повернення
ступи
на рушники
нехай амури знов осилять луки
троянди
вже убрались в колючки
і так підступно просяться на руки
                               
3

я повернувся
магія цих місць
шукає до повернення причину
разів зі сто
чи може тільки шість
весна гортала музику шпачину
там  соловей
злиденний цар пісень
мене забув
і викреслив  із літа
вдихати сум асфальтових шосе
і нишком від самотності шаліти
яких прелюдій і

читати