
Електронна бібліотека/Проза
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
так просиш... — посміхнувся Сагайдак, відчинив хвіртку й зайшов на широке дворище, де все — і велика під цинком хата, і клуня, і стайня, і комора, і сите розскавня в хліві говорило про достаток.
А де твій батько?
— Ви ж кого питаєте? — чогось сполохались вії, сполохались ."ямки на округлому виду.
— Власа Кундрика.
— Це мій чоловік, — сором'язливо спалахнула темними румянцями смаглява.
— Чоловік? Та не може бути! — розгубився Зіновій Васильович.
— Еге ж... Я в нього третя жінка, — сумно, півголосом сказаі скинула з голови свою химерну латку шовку. Чи не цим та Кришим ганчір'ям спокусив твою молодість підстаркуватий дідьків? — І не думайте, що я така молода: вже маю двадцять чотири роки.
— От ніколи не сказав би!
Хтось пройшов вулицею, шаиав товариша военкома, поздоровкався і позаздрив Ользі, що мав'таяого гостя. — Ви товариш воєнком?! — здивувалась господиня, силеснуЦ ла руками, — А де ж тоді мій?..
— Це я й хотів у тебе дізнатись, — пильно дивиться на молодицю, яку молодицею важко назвати.
— Так він- сказав, що пішов до вас у ліси. Попрощався зі бою, ніби вже на фронт зібрався, навіть очі рукою потер. — Я не діждався його.
— Ой лишенько, яким же він світом пішов у таке врем'я? — вжаліснішало все обличчя молодиці. — Чи не трапилося щось, в, може, но дорев встряв у якусь комерцію? Бо коли вона, падїіюча, трвяяявтвея; вія, що когось обморочити, забував все на світі. Заходьте ж до хати, почекайте його. Коли він був у лісах, то пригребе додому. Я вам їсти зготую.
Зіновий Натаїльович із співчуттям подивився на Ольгу:
— А готув стяг вія чи ни?
— Таке скажете! — знову спалахнула молодиця. — Хіба він эда, щось уміє зварити? Він знає лише коверзувати та вичив, як йому готувала перша і друга жінка. — І передала голос рика: — Перша краще за тебе готувала борщ, локшини і все ого тіста, а друга, як для царя, смажила індичку й качатину інками.
— Але, не знала ти, кому принести свою молодість і красу. Виходить, утопила голову? — запитав Сагайдак із співчутка.
Утопила ж, — похнюпилась Ольга. — Не жаль було б голоіби він не був з голови до п'ят гендлярем. Вже зовсім наміь покинути його, так оце ж війна почалась, а він сказав, партизани піде. То знов жаль стало його крученого та вері вікова жіноча мудрість, мудрість уболівання, жертовпості, вибилась на її засмученому виду. Де це тільки й береться в жіноцтва?
— Яка ти гарна, Ольго, — торкнувся рукою її тугого плеча, і в молодиці безпомічно затремтіли довгі півкола вій. Напевне, вона давно вже не чула доброго слова.
— Ходімте ж до оселі.
У хаті його вразила картина мальованого вітру, що росяно вихрився і вибухав у ранкових клубках верболозів та верб, за якими ставала на диби потемніла вода. Вітер так був виписаний, що, здавалось, його можна було взяти в оберемок.
— Звідки у вас таке диво?
— Кундрик у голодний рік купив цю картину за десять фунтів муки... Я тоді ще не знала його.
І замовкли обоє. Від картини Ольга метнулась до печі, вихопила рогачем один і другий горщик, насипала борщу в полумисок, на обідку якого нерівне письмо благало, щоб бог дав щастя людям.
— Вам перчити?
— Перчи так, щоб язик три дні крутився в роті, як в'юн.
— Таке скажете, — Ольга поставила полумисок на стіл, відбатувала кілька грубих косарських луст хліба, поправила килиминку і сіла край столу, по-материнськи дивлячись на гостя.
— Чого ж ти не обідаєш?
— Спасибі. Я вже.
— Ох і борщ смачний у тебе!
— Справді? — вже по-дитячому посміхнулась вона, потім щось згадала, прожогом вибігла з хати і нескоро прийшла, знічена, засмучена.
— Що з тобою, жінко добра?
— Нічого, — поставила на стіл горілку. — Оце забігла в крамницю, а сторож сказав, що приїжджав кручений, заднив бочечку меду для себе, потім нагрузив підводу сіллю — і кудись повіявся. Видать, на спекуляцію. Перекотиполе не знає, що таке справжнє коріння. Покину його, ошуканця, хоч і війна...
VIII
Сонце вже почало спуска тись по гілках старої роз падистої яблуні, коли Сагайдак підвівся з лави, над якою все шу мував і шумував мальований вітер.
— Я вже піду, Ольго. Час.
— І я теж! — Рішучість і хвилювання лягають на обличчя молодиці.
— Куди?
— До своєї мами. Хай він западеться з усім добром, з усіма хитрощами! — Вона кинулась до скрині, вихопила звідти поли нялу, ще, видно, дівочу хустину, запнулась і завихрила по хаті, збираючи свій одяг. — Казали ж сестри: не йди за нього, а я, дурна...
— Які сестри? — здивувався, насторожився Зіновій Васильович, бо перед цим Ольга сказала, що в неї нікого нема, окрім матері.
— З лікарні. Я там тільки-тільки почала працювати сестрою, аж поки туди не привезли Кундрика з його апендицитом. Кимвін тільки не прикидався тоді переді мною, — і таки підманув. — Вона тоскним поглядом окинула хату. — Ось, здається, і все. Нічого не взяла його. Хай тепер шукав собі четверту жінку. Що сказати на таке, Сагайдак не знав. Жаль було цієї ледь . розквітлої юності, яка
Останні події
- 14.07.2025|09:21V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року