Завантажити

вся наука. Більш нічого
не знали тії греки й не стгорили -
В їх навіть мови не було ніколи!
 
М е ц е н а т
 
Ну отакої! Як то не було?
Ти, друже, щось нечуване говориш.
 
П р о к у р а т о р
 
Авжеж, був іонійський діалект,
аттічний, ще не знаю там який, -
що не письменник, то й балачка інша, -
але гартованої міцно мови,
єдиної, всесвітньої, як наша,
не мали греки зроду.
 
М е ц е н а т
 
Се то так.
 
П р е ф е к т
 
Та й їх поезія, скажу по правді,
таки супроти нашої не встоїть.
Добірності такої, як Горацій,
грек не досяг ніколи й не досягне.
 
М е ц е н а т
 
А все ж і рідну мову шанувати
навчив нас грек. Поезію латинську
почав нам еллін-бранець, не римлянин.
 
П р о к у р а т о р
 
Бо мусив мову пана перейняти,
а пав мав, певяе, поважніші справи,
ніж рідну мову сікти на трохеї.
 
П р е ф е к т

 
(до Мецената)
 
Мій друже, ти ж не будеш запевняти,
що тії вірші не були партацькі,
а тая мова вв була потворна?
 
М е ц е н а т
 
Хто знає, друже, чим була та іскра,
з якої на землі вогонь з'явився?
То, може, був нікчемний перегар,
а все ж нам шанувать її годиться
і поважати батька Прометея,
хоч, може, вів і був зичливий злодій.
 
П р о к у р а т о р

 
(до префекта, кивааючи на Мецената)

Оце ж і плід від грецької науки!
 
П р е ф е к т
 
Наш Меценат відомий філеллен, -
коли б іще не відділив од Риму
Корінфської республіки!
 
(Сміється).

 
П р о к у р а т о р
 
Жарт жартом,
а Римові з такого філелленства
все ж може вийти шкода.
 
М е ц е н а т
 
Не турбуйся,
стара учителька те добре тямить,
що їй при старощах підпорки треба.
Якби так Рим на Грецію розсердивсь
і відштовхнув, то закричала б "гину!".
 
П р е ф е к т
 
Все ж друг наш мав рацію: є шкода.
Замилування наше до чужинців
до того довело, що ми самі
на варварів якихсь перевернулись,
навчившись "африканської латині"
від чорновидих "римських громадян".
 
М е ц е н а т
 
Ба, що ж, без варварів не обійтися,
бо ми вже мусим обновляти кров,
знесилену від праці та розкошів.
Чи ти б хотів, щоб наші всі народи
по-варварськи довіку говорили?
Навряд чи з того буде слава Риму.
 
П р о к у р а т о р
 
Нехай мовчать, поки як слід навчаться
поправної латині!
 
М е ц е н а т
 
Се трудненько!
Навчились мовчки доброї вимови -
сього б і Демосфен не доказав.
 
П р о к у р а т о р

Так що ж робити?
 
М е ц е н а т
 
Те, що я роблю:
привчати ласкою, дарами навіть,
всіх видатних чужинців Рим любити.
Хто любить, той уподобитись може
до любого і тілом, і душею.
 
П р о к у р а т о р
 
Розніжило тебе те філелленство!
Цікавий знати, як би ти, наприклад,
збирав податки "ласкою й дарами"?
Багато б назбирав!
 
М е ц е н а т

 
(сміючись)
 
Ну, тут я мушу
зложити зброю. В сьому ти найдужчий.
Р а б - а т р і є н з і й
 
(увіходить)

Прийшов Антей-співець.
 
М е ц е н а т
 
А! Клич сюди.
Стій! Як Антей уже почне співати,
я знак подам, тоді хай танцівниці
сюди увійдуть. Тільки ж не раніше.
Гляди мені! Рушай.
 
Атрієнзій виходить.
 
Оці раби
псують мені раз по раз лад усякий.
На їхню думку, оргія - то скоки.
 
А н т е й

 
(у порога)

Вітаю вас, преславні.
 
М е ц е н а т
 
А, здоров!
Та ближче приступи. Коханцю музи
в порога перестоювать не личить.
 
Антей підходить ближче, але місця йому при столі нема і він лишається стояти перед лежачими гостями.
 
М е ц е н а т

 
(до гостей)
 
Се, друзі, найкоштовніша перлина
Корінфської затоки.
 
А н т е й
 
Ти, преславний,
надмірну ласку положив на мене,
Коріифові ж віддав замало честі.
 
М е ц е н а т

Чому замало честі?
 
А н т е й
 
Бо не можна
злічити перлів нашої затоки
і зважити, котра з них найдорожча.
 
П р е ф е к т
 
Любити рідне місто - се годиться,
але ж не треба забувати правди
і вдячності. Якщо в Корінфі дійсно
є скілька перлів хисту і науки,
то се є Меценатова заслуга.
 
М е ц е н а т

Моя заслуга півняча, мій друже.
 
П р о к у р а т о р

Як розуміти сеє, Меценате?
 
М е ц е н а т
 
Бо я на всяких смітниках громаджу
і там вишукую коштовні перли.
 
П р е ф е к т
 
Та ти ж їх не ковтавтаєш так, як півень,
але даєш в оправу.
 
Антей мовчки рушає.
 
М е ц е н а т
 
Стій, Антею!
Куди ти йдеш?
 
А н т е й

Туди, куди належу.
 
М е ц е н а т

Я бачу, ти образився.
 
П р о к у р а т о р
 
Се дивно,
які ті греки всі вражливі!
 
А н т е й
 
Справді,
се дивно, як мв досі не привикли,
що переможцям вільно називвати
країну нашу смітником, а нас,
поки ми не в "оправі", просто сміттям.
 
М е ц е н а т
 
Моєму слову ти дав колючки,
але не я. Уся моя вина,
що мій язик був якось послизнувся,
але ж його боги слизьким створили.
Винуй Юпітера чи Прометея, -
ти краще знаєш, хто з них більше винен.
 
П р е ф е к т
 
А я, минаючи усякі вини,
вертаю до

читати