Завантажити

співцями?
 
Х і л о н

Не між співцями, ні...
 
А н т е й
 
Але між людьми?
 
Х і л о н
 
Я не кажу - останній, але ж правда,
що ти в громаді не займаєш місця,
належного твоєму талану.
 
А н т е й
 
А ти ж якого маєш запобігти,
коли скінчиш ту школу Мецената?
 
Х і л о н
 
Я можу стати ритором в тій школі,
а згодом в академії де-небудь.
Або поїду в Рим. Там дуже добре
ведеться вихованцям Мецената,
бо рід його там досі має силу,
як повелось від Августа часів.
Та поки що, то я й тепер, ще учнем,
вступити можу в хор панегіристів
самого Мецената.
 
А н т е й

 
(схоплюється обурений)
 
Ти? Ти вступиш
у хор панегіристів? Тую зграю
запроданців, злочинців проти хисту?
О, краще б ти навіки занімів,
позбувся рук, оглух, ніж так упасти!
І се був мій найкращий ученик!..
 
Пауза.

 
Х і л о н
 
Учителю, прийми ж мою подяку...
 
(Подає Антееві гроші, добувши з калитки).
 
А н т е й

 
(відштовхує його руку)
 
Геть! Я тебе нічого не навчив!
Іди з очей!
 
Хілон, похнюпившись, виходить.
 
Г е р м і о н а
 
Даремне ти, Антею,
не взяв від нього грошей. В нього батько
сто раз від нас багатший. Сяк чи так,
а се ж твоя заслуженина.
 
А н т е й
 
Мамо!
Нічого я не заслужив, крім ганьби!
 
Г е р м і о н а
 
Немає за що ганити тебе,
хіба за те, що ти свій заробіток
пускаєш так на вітер. Справді, сину,
ми зійдемо на пролетарський хліб.
Чи буде ж добре, як твоя родина
просити піде пайки дармової
до тих римлян, що ти так ненавидиш?
 
А н т е й
 
Ще маєм хліба власного доволі.
Не прогнівляй богів.
 
Г е р м і о н а
 
На все їх воля...
Запевне, так хотілось Афродіті,
щоб я замість багатої невістки
дочку рабині-танцівниці мала
прийняти в дім...
 
А н т е й
 
Ще не кінець докорам?
 
Г е р м і о н а
 
Се не докори, сину, тільки правда.
Чи ти ж не дав на викуп за Нерісу
всю спадщину по батьку й добру пайку
свого зарібку?
 
А н т е й
 
Вже ж не Афродіту
винуй у тому. Всі боги Еллади
мені веліли викупить з неволі
малу дитину еллінського роду.
Адже могла б дістатися у рабство
твоя дочка, моя сестра...
 
Г е р м і о н а
 
Ох,сину,
до того мало що й тепер бракує!
На викуп за Нерісу ми стяглися,
але на посаг нашій Евфрозін!
навряд чи стягнемось. А чим же доля
старої дівки краща, ніж рабині?
 
А н т е й
 
Сестра моя й без посагу цінніша
від всіх багацьких дочок.
 
Г е р м і о н а
 
Хто ж те знає?
Вона ж у нас не ходить, як римлянка,
по всіх усюдах. Завжди в гінекеї
та все в роботі. А хоч би й пішла
куди на свято, то в її уборах
ніхто і не подивиться на неї.
 
На дверях від гінекея стає Евфрозіна, але Герміона того не завважає і править далі.
 
Неріса все причепуриться якось,
а Евфрозіні то немає й стрічки.
 
 
Е в ф р о з і н а
 
 
(молода, але вже не юна, убрана по-буденному, видно, тільки що від роботи. Нахиляється і обіймає матір)
 
Матусенько! Навіщо ті стрічки?
Як є краса, то нащо їй покраси?
А як нема, то стрічка не поможе!
 
(Сміючись, цілує матір і випростується).
 
Як, мамочко, заправить голуб'ята?
Я вже зварила їх.
 
Г е р м і о н а

 
(встає)
 
Не руш, не руш,
я їх сама заправлю - ти не вмієш!
 
(Поспішно йде в хату).

 
Е в ф р о з і н а

 
(підходить до Антея і кладе йому руку на плече)
 
Чого ти, братику, так засмутився?
Се знов матуся тута воркотіла?
Ти не вважай - то вже стареча звичка.
 
А н т е й
 
(відповідає не одразу, мов не почув її слів. Слова після паузи прориваються у нього, мов не своєю силою)
 
Хілон мене одбіг.
 
Е в ф р о з і н а

 
(здивована)

З якої речі?
 
А н т е й
 
Вступити хоче в хор панегіристів.
 
Е в ф р о з і н а
 
Та що ти кажеш?!
 
(На хвилину німіє з дива та обурення, потім опановує собою).
 
Ба, я не дивую.
Він розумом хисткий.
 
А н т е й
 
А таланом
всіх переважив, мовби на наругу!
 
Е в ф р о з і н а
 
Мені здається, той Аполлодор,
що втік до тебе з школи Мецената,
Хілона й таланом переважає,
не тільки розумом. Я наслухала,
як він проказував із "Антігони"
Гемонову промову - далебі,
я ледве сльози здержати здолала!
 
А н т е й
 
(з лагідним усміхом, обіймаючи сестру за плечі)
 
Бо ти сама у мене Антітона!
Здається, я б Хілонові пробачив,
якби він вчинок свій зробив для того,
щоб вивести з біди таку сестру.
 
Е в ф р о з і н а
 
Зате вже я сестрі тій не простила б!
 
А н т е й
 
О, ти б не прийняла ні сеї жертви,
ні іншої. Але, моя сестричко,
якщо я хтів би стати багачем,
то тільки задля тебе.
 
Е в ф р о з і н а
 
І даремне,
бо я того не хочу
 
(Сміється).
 
Мама зараз
мені б за гроші жениха купила,
і, певне, то було б лихе придбання.
 
А н т е й
 
Та де вже там багатство! Хоч би міг я
тебе від злиднів вибавить...
 
Е в ф р о з і н а
 
Від злиднів?
А де ж ти бачиш їх?
 
А н т е й
 
Що я не бачу,
то се завдячую тобі

читати