Завантажити

Сторожової могили, куди недавно перенесено його прах.
На адресу автора надійшов лист із Москви від відомого російського письменника Корнія Івановича Чуковського:
«Спасибо, дорогой Иван Максимович, за превосходную Книжку. Я так увлекся ею, что прочитал ее всю, не отходя от стола. Вы нашли для нее очень завлекательный стиль — драматизировали каждый эпизод, придали максимальную эффективность каждой ситуации. Образ замечательного украинского ученого встает как живой. Могу себе представить, как счастлив был Илья Ефимович Рєпин, если бы мог прочитать вашу книгу. Это не только биография Д. И. Яворницкого, это биография созданного им музея плюс очерки по истории Украины. Особенно дорога мне глава «По следам запорожцев». На этой картине двое моих знакомых— Гиляровский и Кузнецов Николай Дмитриевич... Особенно приятно было, что книга написана по-украински, хорошим живым языком... Словом, я должен поздравить вас с большой литературной удачей. Пожалуйста, передайте привет вельмишановному Максиму Тадейовичу. Ваш К. Чуковский».
Все це спонукало автора працювати далі над книжкою, доповнити її новими нарисами, які б ще глибше відтворили образ нашого, можна сказати, народного академіка, його невсипущу працю.
Книжка виходить з передмовою покійного М. Т, Рильського і познайомить читача не тільки з життям та діяльністю Яворницького, а, до певної міри, й з історією рідного краю.
Автор висловлює подяку всім, хто прислав свої відгуки, спогади, побажання й поради до нового видання книжки,
1 Э в а р н и ц к и й Д. И. По следам запорожцев. — СПб, 1898. — С. 173.
2 Там же — С. 175-176.
3 Там же — С. 177.
4 Там же — С. 178.
5 Там же — С. 179
6 Фруменков Г.Г. Узники Соловецкого монастыря — Архангельск, 1968 — С. 62 — 67.
7 Эварницкий Д. И. По следам запорожцев — С. 184.
8 Там же — С. 306.
9 Эварницкий Д. И. Малороссийские народные песни, собранные в 1878 — 1905 гг.— Екатеринослав, 1906 — С. 651.
10 Эварницкий Д. Й. Запорожье в остатках старины и преданиях народа — СПб, 1888 — Ч. 2 — С. 76.
11 Эварницкий Д. И. История запорожских козаков — СПб, 1895 — Т. 2 — С. 305.
12 Там же — С. 306.
13 Мусієнко П. Штурм Дюнкерка//Україна, 1970 — №19.
14 Эварницкий Д. И. Иван Дмитриевич Сирко, славный кошевой атаман войска запорожского низовых Козаков — СПб, 1894 — С. 94 — 97.
15 Оповідання «Сліпий боян» і «Українські чорти» друкувалися в книжці Д. І. Яворницького «По следам запорожцев».
16 У нарисі використано живі розповіді Д. І. Яворницького під час екскурсій по музею і на Дніпрі, а також його твір «Запорожье в остатках старины и преданиях народа».
17 Оригінал листа до П. Я. Новицького зберігається в архіві ДІМу.
18 Государственная библиотека СССР им. В. И. Ленина, рукописный отдел, ф. 178, № 8304, ед. сб. 25.
19 Хоткевич Гнат Мартинович — український радянський письменник, артист, мистецтвознавець. Народився у Харкові. Закінчив Харківський політехнічний інститут (1900). З 1896 року виступав з концертами як бандурист. 1927 року заснував капелу бандуристів у Полтаві, з 1934-го вів клас бандури в Харківському музично-драматичному інституті.
20 Мова йде про художню капелу кобзарів, якою керував тоді на Україні Михайло Панасович Полотай.
21 Вересай Остап Микитович (1803 — 1890) — відомий український кобзар. Походив з кріпацької родини. Жив у селі Сокиринпях, на Полтавщині. На четвертому році життя осліп. П'ятнадцятирічним юнаком пішов у науку до кобзарів. Мав добрий голос та слух і блискуче опанував кобзарське мистецтво. В його репертуарі було багато історичних, побутових, сатиричних та жартівливих пісень. Вересай виконував народні думи: «Як три брати з Азова втікали», «Невольницька», «Дума про бурю на Чорному морі», «Про удову і трьох синів», «Дума про Хведора Безрідного» та «Отчим». Улюбленою піснею Вересая була сатирична народна пісня «Про правду й неправду», за виконання якої кобзаря не раз заарештовували. Вересая добре знав Т. Г. Шевченко, який подарував йому «Кобзаря». У 70-х роках XIX ст. постать Вересая привернула увагу вчених, композиторів і художників. 1873 року його запрошено до Києва для виступу на засіданні Південно-Західного відділу Російського Географічного товариства. Творчою працею Вересая постійно цікавився М. В. Лисенко. У 1875 році він організував кілька прилюдних концертів кобзаря в Петербурзі. Традиції Вересая розвивали М. С. Кравченко та багато інших українських кобзарів.
22 Піддубний Іван Максимович (1871—1949) — український радянський спортсмен, професіональний борець. Заслужений артист РСФСР (з 1939), заслужений майстер спорту СРСР (з 1945). Народився в селі Богодухівці Золотоніського району Черкаської області в селянській сім'ї. В 1893—1896 роках працював вантажником у Севастополі і Феодосії. З 1897 року почав виступати на цирковій арені як атлет-гирьовик та борець. За сорок років не програв жодного чемпіонату. Здобув світове визнання

читати