Електронна бібліотека/Проза

Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Завантажити

наймають.
- А в вас багато вже пискунiв? - питає вона в Галi. Галя почервонiла, осмiхнулась та й мовчить. А я таки не втерпiла, бо вже почуваю, що мене й злiсть бере за те, що оця корова все якось нехтує мною. Вона не знає, що й я капiтанша, може, i краща за неї, та й кажу: "Та вони оце тiльки що побрались".
- Ну, коли так, то, може, ще ми поти будемо сватами, поки в вас не пiдуть дiти. А як пiдуть дiти, то я мушу вас вивести з квартири. В мене в домi дерев'янi перегородки меж кiмнатами, то менi усе чуть. Взяли були в мене оце недавно квартирку отам за тiєю стiною два студенти. Та як почали спiвать вночi та ревти, неначе двi єрихонськi труби, то я зараз-таки їх i попроганяла з двора, - каже вона. А що вже заправила за двi кiмнатки з перегородкою, то неначе за батька.
- Та як вас на ймення та на прiзвище? - питає вона. Як назвав себе Павло Антонович, то вона насупила брови й скривилась, неначе кислицi покуштувала.
- Та вона ж з бюрократiї й, надiсь, вона чула десь, як по салонах потрiпують моє ймення, - сказав Радюк. - Ця мене й на квартиру не прийняла б.
- Прощайте й вибачайте, що потурбували вас дурно! - каже Павло Антонович та мерщiй з покоїв, а ми з Галею й собi давай хутчiй тiкать. Од цiєї вередливої панi! й поли врiж та тiкай! Така вона гордовита, та вередлива, та надута. Цур їй, пек їй!
- Гордовита, бо вона велика цяця: вона, бачте, генеральша, - сказав Радюк. - Вона була замужем за Рибачковим, котрий перед тим був у Києвi предсiдателем, а потiм директором в банку та наудив рибки на сто тисяч усякими хабарами, за добрих давнiх часiв, ще й йому дали село, одняте в одного польського дiдича, повстанця.

- Сто тисяч! Ой боже мiй, як багато! Я б i не пiднесла! - аж крикнула панiя Висока.
- Виудив i ставок, i млинок, i вишневий садок, i дiм. А тепер його удовиця сидить в норi та тiльки ссе лапу, обмочену в зiбраний мед, неначе ведмiдь. Небiжчиковi дала казна на виплат на сорок год конфiсковане на Волинi в польського повстанця дiдича ще друге село. Теперечки в неї тiльки й роботи, що з ранку до вечора вишиває подушки та килими, а ляже в постiль, то читає до свiту французькi романи.

- А якi ж iще ви бачили квартири? - спиталась стара Масючка.
- Ой серце! бачили ще багато, i багато грiха набрала на душу, - сказала Ликерiя Петрiвна. - Ото йдемо ми та зайшли в двiр до якогось полковника Пришибитька. Оглядiли переднiше квартирку. Квартирка гарна й новенька та чистенька. Павло Антонович i смикнув за дрiт та й задзвонив. Нас впустив лакей з здоровими бурцями на щоках. Вони ж увiйшли в прихожу поперед мене, а я зосталась позаду. Зачиняю дверi та й думаю: "Не буду я витикаться наперед, щоб мене знов не прийняли за матiр, бо я ж ще й досi навiть нiгде на весiллi не материнувала". Аж вискакує з дверей той полковник Пришибитько в бiлому кiтелi, i владимирський хрестик телiпається в петельцi на грудях. Мабуть, вiн i спить в тих хрестиках.
Цей старий з такими кудлатими бурцями, неначе начiпляв на щоки клоччя, та сухий, та жовтий! Вiн чогось не до їх обертається, а просто до мене: витрiщив злi очки, крутить ними, неначе хотiв мене з'їсти або застрелить тими очками. А потiм роззявляє вершу та й випинає губища, неначе трубу. Дививсь, дививсь вiн довгенько, а потiм як криконе на мене: "Ти куди лiзеш? Ви, чернички, усi дармоїдки. В мене на монастирi для дармоїдiв нема нiчого! Пiшла геть! Геть, з двора, волоцюго!" Я розсердилась, аж нестямилась, визвiрилась на його й собi та й кажу: "Я й сама ладна давать грошi на монастирi, а не од когось там брати. Не кричiть лишень так на мене, бо й я такий офiцер, як i ви, а може, ще й кращий од вас". Вiн витрiщив дурнi очi на мене та й придивляється: неначе шукає очима, чи й справдi не блищать часом на менi на мундирi гудзики. А потiм якось-таки зараз схаменувсь: обертається до їх та й каже, та все сердито, неначе й їх лає: "Я цими дурощами, цими квартирами не пiклуюсь. Нехай лиш моя жiнка побалакає з вами". Обернувсь на цапиних нiжках та й пiшов, неначе понiс на кiлку свою лису, облiзлу голову.
- Це справдi вам трапилась притичина! Ото, скажiть, якi бувають лайливi люди! Це ви на такiвського наскочили, - сказала Масючка.

- Атож! Коли дивлюсь, аж в дверi сунеться й шелестить шовковим подолом якась товстуля, неначе висока та здорова копиця сiна на степу, та така гладка, що й в шкуру не потовпиться. Стала в дверях та всi одчиненi навстiж дверi зайняла. На їй шовкова чорна сукня аж лиснить; на грудях золота брошка завбiльшки як добрий кулак, ще й золотий ланцюжок телiпається до пояса, такий довгий, що ним можна й мого Рябка залигать. А воло таке вам товсте, неначе хто набрав повну хустку маку та й пiдв'язав їй пiд бороду! Очища чорнi; здоровецькi, а бровища загнутi та аж кучерявi на кiнчиках, неначе кучерi в качура на хвостi: так i знать, що вихрестка! Поклонилась нам ввiчливенько та й запрошує в гостинну. Ми й увiйшли. Вона просить нас сiдать i сама сiдає. А в покоях гарно, прегарно! Мебiль оббита червоним плисом та м'якенька. Я сiла та так i

Останні події

13.07.2025|09:20
У Лип´янці вшанували пам’ять поета-шістдесятника Миколи Томенка та вручили його іменну премію
11.07.2025|10:28
Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
10.07.2025|23:18
«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
08.07.2025|18:17
Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року


Партнери