Завантажити

Розумів, що вона бреше, але ще любив її, як нерозумне дитя. Хотів витягнути її з того багна.
Ми бували разом довгенько -- по кілька днів, а потім вона кудись зникала. Казала, що впадала в загул. Спочатку я вірив, та потім почав помічати, що це -- брехня. Після тижневого торчу в «нариків» -- невиспані очі, стомлене тіло і жахлива депресія. А цього не було. Вона приходила чиста і спокійна. Не дриґалася і не дивилася широкими зіницями. Вона була врівноважена і головне -- РОЗУМНА!
* А на скільки днів вона приходила до тебе?
* На два, три, інколи -- чотири. Іноді їй телефонували. І вона, посилаючись на свого Петю, кудись ішла. Потім поверталася і ми знову гуляли... Я сам дивуюся з цієї історії. Бачиш, як воно буває в житті?
* І чим воно закінчилося?
* Повним розчаруванням! Історія про її минуле – виявилася чистою «липою». Насправді вона просто мала схиблену психіку. Це моя думка. Знаєш, я так її кохав, що пробачив усе, що вона мені зробила. Нехай все залишається так. Хіба мама не любить свого сина-вбивцю, чи доньку-повію? Любить. І серце її болить за своєю дитиною.
* Чого ж тобі треба від мене?
* Допомоги!
* Допомоги? Я не знаю, чим тобі зарадити...
* Знаєш! Не придурюйся. Відпусти її до мене або віддай у лікарню.
* Я не розумію про що ти!
* Знаєш...
* Ні, вибач, не знаю.
* Тоді давай піднімемося в готель. Там спить одна дівчина. Ми просто на неї подивимося. Можливо, тоді ти зрозумієш? Повір, я просто хочу їй допомогти...
* Вибач, але я поспішаю…
***
Стою. Дивлюся на її брудне волосся, що після кількаденного загулу втратило блиск і живість. Чекаю, коли вона підведе голову, посміхнеться заячою посмішкою, поманить до себе і скаже, що вона шалено кохає мене. І тільки мене.
Стою. Чекаю.
Бо немає нічого кращого на цій планеті, ніж цілувати мою дівчинку-уяву. Дівчинку-загадку. Чи дівчинку-брехачку?
Стою і чекаю.
Бо люблю.


4. Там, де немає чоловіків

Мій чоловік вкотре кудись поїхав і в мене знову почалася вагітність. Вона мов нежить – з’являється і пропадає. Тепер я десь на п’ятому місяці і вже випирає помітний живіт. Цікаво, чи зникне він до того часу, як приїде мій коханий?
Мене нудить. Це не дивно. Адже я вагітна, а мій чоловік поїхав.

***
Тепер я зрозуміла, чому так довго і гірко плакала. Бо селище міського типу Ілюзія для місцевих жительок – це певною мірою і я. Вчора я зустріла його колишню. Ми довго розмовляли про нього, а потім вона запросила мене в гості.
Опісля вже було пізно повертатися додому. І Галя питає, де я хочу спати – на його ліжку чи у вітальні. Я відказую, що мені байдуже. Але хочу до вітальні. Бо там затишніше.
Ми напівлежимо і цмулимо шампанське. Розмовляємо про нього, і я розумію, що це – єдина тема, яка їй ніколи не набридне. Але менше з тим. Я теж не проти послухати про мого чоловіка всілякі дурнички. Тому я розслаблюся і все добре. Ось так. Я відчуваю її всю. І коли вона починає цілувати моє обличчя, я не дивуюсь.
У неї маленькі сексуальні груди. Я вперше в житті торкаюсь жіночих грудей. І тану...
Я дівчинка, і в її обіймах відчуваю це ще більше. Мене ніхто ще не цілував лона. Це зробила вона. Перша жінка мого чоловіка. І я чомусь сміялася, коли вперше в житті отримала насолоду. Воно довго дивувалася моєму дівоцтву. Але як у це можна не вірити? Вона була шокована, чому мій чоловік живе зі мною, якщо не отримує найвищої насолоди? А я казала, що сама його не розумію.
А тепер я просто засинатиму в обіймах прекрасної жінки з маленькими грудьми і великим болем у серці. Таким, як і в мене.
Вона обіймає мене і тримає за руку. Так ми й засинаємо.
А вранці, прокинувшись, довго регочемо, дивлячись одна на одну.
Потім вона приносить мені в ліжко сніданок і прасує мої речі.
А потім я від неї йду...
***

Я йду. Зігнувшись, несучи на собі тягар усіх вигаданих коханців. Ця каменюка молодого життя, сповненого фантазій, зігнула мене додолу. Я йду, мов та бабця, яку колись напророчив мені мій чоловік, і думаю.
Нарешті я стала жінкою. Я чекала на свого першого, мов на Бога.
Ніколи не думала, що він виявиться жінкою, яка наллє мені шампанського! Вона цілувала мої зів’ялі груди і говорила-наказувала: роздягайся! Роздягайся! Я лежала перед нею така маленька й беззахисна і дрібно тремтіла. Вона хтиво і ніжно дивилася на мене і гладила по голові. Вона розсувала мені ноги і погладжуючи, шепотіла:
* Покажи мені, де тобі найприємніше.
Я ж принишкло мовчала і думала про висоту і свого чоловіка. Думала про те, що завтра він повернеться з банкету. Відчинить тихенько двері і обійме... порожнечу.
О, жах!
Я закриваю очі і не бачу цю чужу мені жінку, що вже нависає наді мною, мов довга осіння злива. Я ще встигаю подумки сказати:
- Ні!
І вислизаю з-під її зеленого вібратора. Але пізно.
Усе.
Я – жінка. Найгидкіша на світі. Я завжди знала, що не захочу бути жінкою. Тому так боялася свого першого. Потім встаю і йду до душу.
Вона каже:
* Давай щось

читати