Завантажити

бачиш?
І, можливо, тоді я стану справді твоїм третім коханням. Найдивовижнішим.
Все... Відписалось... Відпросилось... Відмолилось... Пішло... Попустило...
Я тепер вже спокійна... Іди... Чи іду?
* Все. Я вже йду.
* Хто це сказав? Ти чи я?
* А тепер?
* Я не знаю.
* Розмовляємо?
* Не знаю.
* Перегукуємось?
* Не знаю...
* Відчуваємо?
* Не знаю! Залиш мене в спокої!
* Хто це вимовив? Ти?
* Хто це вимовив? Хто?

А тепер полікуй мене. Загой мої рани. Розчеши волосся моє. Розчеши мене. Розкажи мене.
Ні, краще просто розваж. Я ж зробила тобі боляче.
Знаєш, коли я піду, ти стоятимеш, дивлячись в спину. І тільки-но зникну за рогом, зайдеш у перший-ліпший генделик, вип’єш пива за нове знайомство. Напишеш в блокноті вірша про прощання. А потім підеш на лови.

Бувай! Моя подорож буде довга й всесвітня. Я снуватиму світом, так, як колись тобою. Я вивчатиму кожен прояв природи, ніби новий прояв тебе. Ти ж дозволиш?

* Хто це сказав? Хто?
Кожен світанок – це ти.
Кожен вечір – це ти.
І всі ночі й дні не минають без тебе.

Я пішов.
Я пішла.

Але завтра знову повертатимусь щойно від тебе.
Якби я вміла співати, то співала би пісню про будні.
Якби він умів співати, то співав би пісню про свята.

Ось різниця між нами. Ми її зрозуміли. Може, тепер нам стане легше?
P.S.

Усі пішли...
Залишилися спогади.
Це сумна історія про почуття двох дивних людей.
Історія про людське щастя.

читати