Електронна бібліотека/Проза
- ДружбаВалентина Романюк
- Лілі МарленСергій Жадан
- так вже сталось. ти не вийшов...Тарас Федюк
- СкорописСергій Жадан
- Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
- Лиця (новела)Віктор Палинський
- Золота нива (новела)Віктор Палинський
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
Таню аж розпирало від бажання подивитися на неї зблизька.
Одного разу вона вилізла через вікно і прокралася до парочки. Сіла неподалік. Хлопець брав дівчину ззаду, тримаючи за волосся і притягуючи до себе. Та ж хрипло кричала, щоби він називав її хвойдою і поводився якнайгрубіше.
Тані захопило подих від видовища.
Тієї ночі, коли повернувся Петя, вони довго не могли заснути. Таня розбудила своїми зітханнями, мабуть, усіх мешканців. Петіна мама з обуренням просила чоловіка піти розібратися, але той тільки посміхався.
А Таня, стомлена й задоволена, нарешті зробилася розбудженою жінкою.
Дерева у старому саду і далі продовжували стукати в шибку, але вона вже тільки те й робила, що пестилася зі всім, чим лише можна.
Аж поки одного разу Петі не забракло грошей ще на одну гру, і він намовив Таню постояти «на шухері», поки він винесе з маминої кімнати коштовності, яких у жінки було небагато.
А вже наступного ранку їхні речі (чорний великий кульок “BOSS”) були виставлені за поріг.
Вони оселились у недорогій квартирі. Їхнім сусідом виявився Петін хороший товариш, такий самий гуляка.
Петя в решті-решт зовсім перестав працювати і весь тягар звалився на плечі дівчинки.
Та вона на той час уже навчилася літати. Літати і не падати. Це й рятувало її від бруду.
Вона ширяла якимось енним небом, коли її брали по черзі п’ятеро хлопців у зачиненому барі на столі. Вона підіймалася до хмар і потім, коли їй давали дозу на двох. А потім не припиняла лету і вдома, у своїй малесенькій квартирці, де не було навіть ванни чи туалету. Вона закривала очі і поринала у свої відчуття. Часто вони не були пов’язані з сексом. Бо оргазм – це не завжди секс. Оргазм для неї це – торч.
Коли вона займалась сексом з Петею, то часто навіть не бачила його обличчя. Це був чоловік без носа, рота, очей. Просто сіра розмита пляма, мов у документальному фільмі, де показують убивцю.
Вона просила його, мов дівчина з саду, тягнути її за волосся і називати брутальними словами. Петі теж подобалася така гра, бо після стількох Таниних партнерів, асоціювати її з кимось іншим, як не з хвойдою, він уже не міг.
*****
А потім з’явився я. Я теж брав її з іншими хлопцями у туалеті якоїсь дискотеки за дозу. Правда, сам ніколи цієї гидоти не вживав.
Брав її, бо всі брали. Брав і думав про свою чисту дружину, яку дуже кохав. Брав, аби наступного дня забути про її існування. Забути про пухкі груди, великі очі та дитячо-заячу посмішку.
Мене дивувало, що вона на жодну чоловічу фантазію не казала „ні”. Вона взагалі не говорила нічого. Здавалося, просто насолоджувалась.
Або літала.
Я ніколи не вівся на дешеву вульгарність. Забув її наступного же дня. Не згадував її відсутнє обличчя. Після такого сексу я взагалі думав, що вона по горло накачана різними ЛСД та екстазі, чи ще якоюсь бідою. Коли я кінчив їй на обличчя, мій друг вже зайняв місце між її ніг, яке щойно звільнилося.
Вдруге я побачив її в дешевому генделику, куди зайшов у пошуках знайомого. Я довго приглядався до неї, силуючись згадати, де її бачив. Пригадав тільки тоді, коли вийшов.
Вона ж глянула крізь мене, і ясна річ, теж не впізнала. Куди там, якщо за той вечір у неї їх було з десяток!
Що найдивніше, їй не потрібні були наші гроші. Вона кохалася обкурена чи нанюхана, коли їй було все байдуже. Або тоді, коли хотілося поторчати. Вона любила заробляти “нюхіс” таким чином.
***
Утретє я побачив її через місяць. У ресторані. Вона сиділа з якимось чоловіком, і мовчки дивилась крізь нього відсутніми очима. Ми ж святкували день народження дружини. Нас було багато. Ми танцювали, випивали, сміялися. Час від часу я спостерігав за дівчиною, і думав про те, що вона хоче від цього мена. Невже такі дядьки теж нюхають чи принаймні можуть дістати потрібне? Потім він стиха на неї визвірювався і погрожував. Вона ж дивилась крізь нього, палячи одну цигарку за іншою. Тоді я пішов до вбиральні. Коли повертався, побачив мою знайому в коридорі. Вона розмовляла по телефону.
* Твій старий мене вже дістав! - плакалася вона. - Приїжджай сюди. Він твій батько – ти з ним і розбирайся! Хіба я винна, що ти знову обчистив чиюсь хату?
А потім на коридор вийшов „тесть”. Він був невисокого зросту, мав досить солідне черевце і похмурий вираз обличчя.
***
Я відчинив тихенько кабіну, щоби подивитися на неї. Вона не вміла торчати без наркотиків.
Тоді я подумав: яка ж вона шльондра!
Вона дивилася у дзеркало, де відбивався я і мала очі ображеної дитини. А він, заплющивши очі і дико вхопившись за її тонкі стегна, входив в неї, входив, входив...
Вона дивилась на мене, спираючись на умивальник.
***
Коли старий опісля мився, я спостерігав за нею. Вона поправляла дешеву суконку, а потім палила, збиваючи попіл в раковину.
Старий, хлебнувши холодної води з-під крана, пішов. А я ще все не наважувавсь вийти, боячись зустрітися з її затравленим поглядом.
А потім знову зайшов «тесть».
- Я розрахувався за вечерю. Іди поїш, щоби не пропадало. Тут
Останні події
- 11.12.2025|20:26Книга року ВВС 2025 оголосила переможців
- 09.12.2025|14:38Премія імені Юрія Шевельова 2025: Оголошено імена фіналістів та володарки Спецвідзнаки Капітули
- 02.12.2025|10:33Поетичний вечір у Києві: «Цієї ночі сніг упав» і теплі зимові вірші
- 27.11.2025|14:32«Хто навчив тебе так брехати?»: у Луцьку презентують дві книжки про гнів, травму й силу історій
- 24.11.2025|14:50Коли архітектура, дизайн і книги говорять однією мовою: вечір «Мода шаблонів» у TSUM Loft
- 17.11.2025|15:32«Основи» готують до друку «Бард і його світ: як Шекспір став Шекспіром» Стівена Ґрінблатта
- 17.11.2025|10:29Для тих, хто живе словом
- 17.11.2025|10:25У «Видавництві 21» вийшла друком збірка пʼєс сучасного класика Володимира Діброви
- 16.11.2025|10:55У Києві провели акцію «Порожні стільці» на підтримку незаконно ув’язнених, полонених та зниклих безвісти журналістів та митців
- 13.11.2025|11:20Фініш! Макс Кідрук завершив роботу над романом «Колапс»