
Електронна бібліотека/Проза
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
вдоволеною. Блудливого пса нічим не приручиш до домівки, те й робитиме, що їздитиме на лови, а вона, жона його, нізащо не повірить після того, що бачила, в добропорядність свого мужа. Він тому й захоплюється ловами, що вони дають йому розкіш-волю. Тож і немає чого радіти. І наміру свого теж немає потреби переінакшувати. Прибуде вітець, аби забрати її в Аспара силою, — піде з вітцем, поїде до кревних з Аспаром — теж не повернеться в гніздо розпусника і розпусти. Стане під захист роду свого і не повернеться!
Перед сном думала про це й після сну не могла прогнати від себе нав'язливих думок. І саме тоді, як думки ті стали для неї пекельною мукою, чимось схожими на відчай, до замку завітали торгові люди з віддалених земель і попросилися під захист стін і сторожі.
— Доведеться зачекати господаря, — сказали їм сторожові.
— Є ж господиня. Може, вона дозволить заночувати в замку?
Чи Аспарові довірені не зважилися бути аж надто непоступливими, чи не захотіли виказувати гостям, що господиня їхня не в усьому господиня, помислили, повагалися й таки уступили з дороги: ідіть, питайтесь.
Не будь Корнелія така сподівана та увірувана, що поміч прийде, мабуть, виказала б себе: коли прочинилися двері і на порозі стали гості з далекої землі, пізнала серед них Емілія Долабеллу, того самого, що був обранцем її серця і мав стати утіхою-мужем.
І радість, і бентега, видно, неабияк озвалися в серці — не втрималась, опустила очі. Коли ж опам'яталася й похапливо звела їх, то дивилася вже, як і належить дивитися жінці, котра стала на місце мужа свого й вирішує важливі родинні діла.
Емілій Долабелла!.. Як він упадав коло неї, як ждав тієї днини, коли батьки домовляться остаточно й вирішать долю своїх взаємно прихильних і, ніде правди діти, взаємно жадаючих злюбного часу дітей. Земля італійська, переживала смутні часи, по її долах і горах розгулювали варвари, глумились як хотіли і над ким хотіли. Тож Люцій Руф, вітець її, й шукав серед сусідів соузників, а знайшовши, неабияк зрадів: префект сусідньої провінції Долабелла має старшого на кілька літ за Корнелію сина. Коли поєднати його з Корнелією злюбними узами, сила патриціїв подвоїться, а з тим прийде і певність: варвари натраплять на посилений опір і вгамуються.
Вони й вгамувалися ніби, та не всі: від Аспара вітець не уберіг свою дитину..
— Достойна, — порушив тишу привідця сторожі. — До тебе завітали торгові люди з далеких земель. Просять дозволу на захист і торг.
Кивнула, зголошуючись вислухати гостей, і вже потім сказала сторожовим:
— Залиште мене з ними. Потім, як розпитаюсь та визначу, яку частку виторгу треба взяти на користь господаря, покличу.
І вже як сторожа виходила й причиняла за собою двері, звернулася до гостей:
— Звідки бог привів і з якими товарами?
— Здалеку, достойна. — Емілій помітив її застереження: тут усе чують, і мовчки передав той самий перстень, що його вручала Корнелія своєму гінцеві. — А товари у нас всякі: наші і заморські — гішпанські, візантійські, ба навіть китайські. — І вже тихо, аби чула тільки Корнелія, додав: — Будь напоготові, виїжджатимемо з замку, вивеземо тебе, прикриту поклажею.
Видно, не знала, що сказати на те. Дивилася широко відкритими очима і мовчала.
— Приходь, володарко, сама побачиш, які маємо товари, собі підбереш те, що душа бажає.
— Гаразд, я прийду. Тоді вже й мито визначимо. А дозвіл на торг, як і на пристанище в замку, даю зараз.
Пождала, доки вийдуть, і вже потім подалася на свою половину. Упала зраділа а чи знесилена на ложе й прикрила обличчя руками. Боже, допоможи їй! Сам Емілій приїхав. Чуєш, святий боже, сам Емілій! А коли так, він не зрікся її після всього, що сталося, він затим і прибув, аби вирвати свою Корнелію із лабет гота Аспара, цього варвара з варварів. І якщо не зрікся досі, то не зречеться й тоді, як вивезе за обводи Долини Сліз. Коли б тільки розумно вчинив та зумів перехитрити самого Аспара. Коли б тільки зумів!
Того дня не пішла на торжище — хай Аспарові послухи пересвідчаться: вона — достойна жона у свого мужа, лише для чемності сказала: прийду і гляну, насправді ж не йде. А вже як присплять себе, вийде поглянути на товар, придбає щось для годиться й домовиться з Емілієм, коли приховають і вивезуть її із замку.
Аспара, на щастя, не було та й не було, і це утверджувало змовників у певності: задумане станеться. Емілій шепнув, коли вибирала товар:
— Я навмисне продаю товари по завищених цінах. Як тільки побачу, що покупців немає вже, постараюсь домовитися з сторожею, аби випустила з Долини Сліз.
— Чи випустить — ось біда, — засмутилася. — Тут суворий закон: на в'їзд і сторожа може дати дозвіл, на виїзд — тільки Аспар.
— А я задобрю її донатіями, — весело пообіцяв Емілій. — Так задобрю, що й про закон забуде.
— То було б преліпо. І все ж готуйся, Емілію, до гіршого. Аспар ось-ось може нагрянути.
— Аби того не сталося, завтра готуватимусь уже
Останні події
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus