Електронна бібліотека/Проза

СкорописСергій Жадан
Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
Лиця (новела)Віктор Палинський
Золота нива (новела)Віктор Палинський
Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
Завантажити
« 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 »

пізніше, не тепер, коли осіння депресія знову тут,
окисляючи дні схожою на лінь втомленою байдужістю.
Уникаючи її снів, думаю над перекладами різних віршів, - то тих, то інших.
Уявляючи неможливу зустріч, в такі дні, як сьогодні,
від втоми і всього іншого не можу вичавити ні слова.
Витираючи слово "неможливу", питаю так:
– Ти щасливий? Розкажи мені, як це.

18. лист без назви
писати про такі речі складно, і, мабуть, все-таки не варто. Проте говорити варто
завжди, коли є що сказати, правда ж? Навіть якщо поставити собі не вдаватись в детальну
критику об’єктивної дійсності і не жалітись, просто поговорити про справи, - зрештою, їх
немало, а по-друге, мені дійсно ні з ким говорити про все це із впевненістю в тому, що мене
зрозуміють вірно.
Ти розумієш, мої ілюзії пливуть за течією і зникають невідомо де: працювати за фахом
мистецтвознавця і залишатись собою, вдало завершити пошуки оптимальної форми особистої
незалежності (було: незалежності. Хм.) мені не вдалося. Моє життя нагадує інтелектуальне
рабство. Уяви: ти віддаєш весь свій робочий день за гроші, які не дозволяють тобі навіть
сплатити власні квартирні рахунки, не кажучи - купити нову книгу, ось щойно видану
знайомим; ти пишеш тексти, які однаково ніхто не читатиме; ти живеш в мушлі
інформаційної ізоляції, тому що музейник не може бувати в кіно, квиток в який коштує рівно
1/10 його місячної платні.
Якщо ти музейник, ти ніби приречений на те, щоб жити уві сні. І в більшості випадків
так і є, ти дійсно не живеш, а сниш. Ніби все гаразд, тисячі людей живуть в такий спосіб, в
якому всі твої інтереси обмежено часом з 10 до 18.00, часом, протягом якого ти не можеш
вийти за межі програми-мінімум, складеної на сьогодні: ще один зал, цього разу Франція,
одразу після Іспанії, за три дні по Нідерландах.
Зрозумій мене правильно: я не жаліюсь. Я не маю права жалітись на те, що обрала сама.
Зрештою, моя мета була досить егоїстичною: мені хотілось, щоб мене оточували речі і люди,
тісно прив’язані до мистецтва всім своїм існуванням, обумовлені ним, наповнені ним, на три
чверті складених саме з нього. Яким чином це бажання вклалось в протиріччя з реальним
життям, - не мені судити, чи, принаймні, не зараз. Зараз буття розповзається на кольорові
стрічки снів, в одному з яких я сиджу біля вікна з філіжанкою теплого мате і розмовляю з
тобою про якісь приємні дурниці, зрідка відповідаючи на твою посмішку; в іншому
перекладаю певний текст, - і тут теж біля вікна, де завжди виставляю свої письмові столи, де
б не доводилось жити. В цьому сні на вулиці зимно, і скоро буде зима, і мені так спокійно, як
може бути спокійно тільки вдома, тільки поблизу підвіконня, заставленого керамічними
дурничками, тільки за умови праці, яку я дійсно вважаю цікавою.
Десь тут, обок (такого слова не існує, але, погодься, воно напрочуд зручне, в деяких
випадках, таких, як цей,- попросту комфортне), крутиться мрія-не-мрія, думка-не-думка,
спогад-не-спогад про те, що для дійсного буття, чи й творчості, потрібно щось таке, що не
поясниш жодними економічними ознаками: вільновідпущенність, воля, відсутність відчуття
рабства, про яке мені так довго і так нудно йдеться.
У поганому настрої ти б сказав, що мені варто було б жити на ренту або в чергове
подати папери на закордонний грант, - де іще творчість є настільки необтяженою
економічними та хронологічними перепонами, як там, правда ж, скажеш ти і зневажливо
скривишся, - тобі ніколи не бракувало відчуття свободи, де б ти не був. У мене все навпаки,
тому цей лист так подібний на спробу пожалітись, - але навіть не думай трактувати це в
такий спосіб, так ти все заплутаєш і зіпсуєш.
Там, за кордоном, виникаються інші обставини для різного кшталту страждань, вищих та
глибших, часто продуктивніших, ніж тут і зараз, - але тут нічого пояснювати, це все ти також
знаєш на пам’ять, - що ж про це говорити тепер.
Не потрібно, - мені ще не вистачало, щоб ти вирішив, що я нию або ще гірше, - провокую
тебе на сповідь.
ні, сповідь тут ні до чого, але, можливо, я справді нию.
Можливо також, що вся справа в тому, що я ніколи не буваю задоволена:
майже ніколи і майже нічим,
хіба тоді, коли вдасться прочитати і перегорнути нову сторінку дійсно якісного тексту, читати
який є час та сили,
чи коли розмова точиться навколо дійсно приємних речей, як от про те, що, уявляєш, тут
відкрили "Емпік", зовсім недалеко від мене, і, здається, я колись все-таки знайду цю дивну
пропорцію між працею та її оплатою, щоб мені дійсно вистачало грошей на нові книги, і
видань, де можна було б друкувати на них рецензії, і об’єктів для нових знімків, та спокою
того кольору, за умови якого я зможу врешті скінчити цей переклад, про який мені так давно
йдеться.
а тепер я все-таки піду в місто, - на мене чекає рудоволоса знайома і певна кількість
несподіванок, ймовірних тільки в останній вільний вечір напередодні нового тижневого сну.
Цілуюсь,
милого дня

19. дев'ятнадцятий лист
Бачиш, не так все це і важко зрозуміти, якщо йти не дуже

« 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 »

Останні події

03.09.2025|11:59
Український ПЕН оголошує конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2025 р
03.09.2025|11:53
У Луцьку — прем’єра вистави «Хованка» за п’єсою іспанського драматурга
03.09.2025|11:49
Літагенція OVO офіційно представлятиме Україну на Світовому чемпіонаті з поетичного слему
02.09.2025|19:05
«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
27.08.2025|18:44
Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025
25.08.2025|17:49
У Чернівцях відбудуться XVІ Міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz
25.08.2025|17:39
Єдиний з України: підручник з хімії потрапив до фіналу європейської премії BELMA 2025
23.08.2025|18:25
В Закарпатті нагородили переможців VIІ Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея
20.08.2025|19:33
«А-ба-ба-га-ла-ма-га» видало нову книжку про закарпатського розбійника Пинтю
19.08.2025|13:29
Нонфікшн «Жінки Свободи»: героїні визвольного руху України XX століття крізь погляд сучасної військової та історикині


Партнери