Завантажити

Ю. І.

Необхідні пояснення

(замість вступу)

Ця книга завдячує своїм існуванням відносно короткому, але інтенсивному періоду в моєму
житті, котрий з однаковим успіхом міг би претендувати на різні, не дуже-то пов'язані між
собою визначення, як ось “навчання”, “депресія”, або й “криза середнього віку” - здається,
це захворювання мешканців мегаполісів якраз випадає, як сніг, в околицях тридцяти років.
Ти випадаєш з дитинства, прощаєшся з юністю і залишаєшся наодинці з своїм “зараз”, часто
не вміючи дати раду найперше добре попсованим часом та ближніми ілюзіям.
Виходів з кризи такого кшталту може бути скільки завгодно, - універсальної рецептури
і в цьому випадку теж, на жаль, не існує. Я обрала найспокійніший з усіх можливих шлях, -
закрилась вдома і перестала відповідати на вхідні дзвінки, звідки б вони, ці дзвоники, не
лунали. Злам, серед іншого злам віковий, попри стать, вік, соціальне становище, набуту і
навіть вроджену інтелігентність часто спричиняє безпідставні спалахи агресії, - ти через
дурниці несподівано займаєшся, з певним, дещо відстороненим, подивом відкриваючи в собі
здатності викапаної вогнедишної тварюки, і починаєш ненавидіти когось з тих, хто випадково
трапляється тобі на шляху, - не з якихось поважних причин, ні; тільки тому, що здатність
дивитись на людей, на речі з властивою нормальним людям увагою та доброзичливістю
тимчасово залишає тебе наодинці з світом, зрозуміти котрий ти наразі не здатний.
Звичайно будь-кому з нас неприємно хворіти; на жаль, описаний період, безперечно,
тягнув якщо не на клінічну форму якогось дійсно серйозного захворювання, то принаймні на
тимчасовий гострий розлад, дати раду котрому модна було спробувати все-таки самостійно.
На тлі різноманітних неприємностей, - відсутності постійної роботи, браку впевненості у
завтрашньому дні, поганих теленовин і, врешті, незрозумілого наразі призначення безлічі
відзнак в кількох гуманітарних галузях, котрі нічим на могли зарадити ні в пошуку роботи, ні
в відчутті осмисленості життя, - особиста криза, сказати б, буяла. Проте будь-яка безвихідь
не триває ? і ніколи не триватиме, - довше, ніж ти вмієш її терпіти; а що терпіти я ніколи не
вміла, то допомога не забарилась. Десь під час випало познайомитись з чоловіком, котрий,
очевидно, не вирізнявся якимись особливими якостями серед безлічі інших істот чоловічої
статі, - нічим, окрім одного: він вмів і хотів мене слухати, тому, що він добре мене розумів.
Розуміння взагалі дорогого варте, а під час кризи взагалі справляє щонайсильніше враження,
думала я, закінчуючи листа, адресованого новому співрозмовнику, - особливо тоді, коли ти
знаєш,що будь-які особливості
На жаль, ми мешкали в різних країнах, отже, все наше спілкування залишалось в
межах електронних мереж. Саме листування було кращим з усіх можливих форм контакту з
оточуючим світом тоді: я мала підстави боятись зайвий раз когось образити, отже, не
виходила за межі власного світу, обмежуючись здебільшого інформацією, котру в більш ніж
достатній кількості пропонував Інтернет, і, читаючи то те, то інше, готуючись до
кандидатських іспитів з англійської та філософії і вряди-годи дивлячись старі, переважно
чорно-білі фільми 60-х років, не переймалась самотністю, чекаючи, серед іншого, на кожен
новий лист свого знайомого з нетерпінням, властивим побаченням з рідною людиною.
Мистецтво, поезія, література входили не тільки в коло наших інтересів, але й були
складовими фаху кожного з нас. Тому я знала, як мені з ним пощастило, - як мені пощастило
з ним, котрий, на щастя, з моєї точки зору, був цілком притомною людиною, здатною
сприймати вроджену здатність писати: Мистецтво; Поезія; Література, - з великої літери і не
червоніти з приводу ймовірної інфантильності чи евентуального патосу великих літер.
Нижче опубліковано фрагменти нашого листування. На жаль, я не маю згоди на
публікацію відповідей мого співрозмовника, - він заборонив мені торкатись його текстів,
аргументуючи відмову тим, що приватне життя не мусить виходити в публічний простір,
котрий здебільшого спотворює будь-яку і всяку приватність, компрометуючи її раз і назавжди
(і, на мою думку, він має рацію; писати про те, що з тобою відбувається, страшніше, ніж
писати про те, що ти з цього приводу думаєш). Єдиною поступкою з його боку був дозвіл на
публікацію цитат щодо мистецтва, котрі він надсилав мені, іноді взагалі поза всіма і всякими
контекстами, просто я в якості інформації для роздумів; але згодом я дійшла до висновку, що
робити окремий розділ, котрий складається виключно з цитат, не має сенсу.
Отже, в цій книзі надруковано здебільшого те, що у нашому спілкуванні залежало
тільки від мене: питання і спогади, прикметники і дієслова з тіла роздумів, адресованих,
безперечно, рідній мені людині, - роздумів, додам, котрі стосуються найважливіших для
мене, - як тоді, так і тепер, коли більшість неприємностей пішла у минуле, - тем: дійсності;
літератури; поезії; мистецтва.
Чи так: Літератури; Поезії; Мистецтва; і

читати