
Електронна бібліотека/Проза
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
- Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
- Сонячний хлопчикВіктор Палинський
смерті вирватися на волю, берегла від неї свого Вічного Івана та Леся.
Лесь з кубанцем йшли стежкою, а навкруги робилося щось неймовірне: вирувало розбурхане море, шуміли джунглі, орди Чінгісхана йшли по рисових полях Китаю, винаходилось перше колесо. Кам’яний вік і бронзовий, сонне десяте і жахливе двадцяте сторіччя – все було тут. Лесь скоріше відчув чим зрозумів – вони йшли крізь час і бачили переломлені наче у фантастичній призмі відблиски різних епох. І Лесь не стишуючи ходи все дивився і дивився навколо: на відблиски мечів і мирну працю землеробів та будівничих пірамід, виверження вулканів та розлив Ганга, танок журавлів весняної пори та повільну смерть від індіанської стріли коня конкістадора. Та поступово він почав уважніше вдивлятися: чи не помітить він десь своїх земляків, їхнього сліду у часі. І не помічав. Хіба раз (здається в Стамбулі на ринку) була промайнула чубата голова, потім хтось кричав по-українськи з підбитого танку, що палав на фоні палаючого міста – і все. Тоді він почав сконцентровувати свою увагу не на всій велетенській панорамі історії, а на тій її частині, де мала бути Україна. І нарешті побачив – вічні воли, плуг, згорблена фігура лю дини коло нього, а над нею – весь час, мовби задавшись ціллю ніколи не полишати її сам на сам з Богом їй даними грунтами, покосами, річками, фігура наглядача, постать завойовника. Загадкові кіммерійці, світлочубі нормани і вузькоокі номади – і так без ліку, без кінця… І жодного разу Лесь не помічав, аби зігнута над плугом фігура була одна. І тоді Лесю стало сумно, і він вже не знаходив нічого цікавого в історії – лише згарища і бойовища, і вирубані ліси, і око помираючого повільною смертю від стріли, помираючого абсолютно нізащо – пасовища в Іспанії такі ж прекрасні як і в Аргентині – коня конкістадора. Лесь тепер дивився тільки вперед, туди, де мало бути майбутнє, туди, куди мала їх вивести ця стежка крізь час. Там мало бути все не так, там мало бути все краще!
А стежка все вела і вела, і здавалось їй не буде кінця. Аж ось він ступив ще один крок, і навколо раптом все перемінилося – він лежав на обплутаному (і сам був обплутаний) дротами ліжку, йому у вічі світила лампа, над ним схилилися якісь люди у білих халатах.
Аби краще розгледіти той світ, в якій він потрапив, Лесь, обтрушуючи з себе наліплені до його тіла дроти, підвівся на ліжку. Кімната, в якій він зараз знаходився, майже нічим не відрізнялася від сучасних йому приміщень “казьонних” установ: казенні стіни пофарбовані в казенну фарбу, напрочуд мало людського, особистого. Звичайно, більшість простору займало різне дослідницьке залізяччя. Була також ширма, з-за якої долинав чийсь спів. Якось одразу і майже підсвідомо Лесь зрозумів, що у цьому світі отак запросто –тому що захотілося – може співати лише його недавній співрозмовник - кубанець. Судячи з облич людей, що стояли коло нього, у переважній більшості це були науковці, може лікарі або ще якісь люди розумової праці. Хоча був поміж ними один посивілий кремезань, який явно не тягнув на “яйцеголового”. Ну що ж, служба безпеки завжди буде потрібна. Підтвердженням цьому було і двоє охоронців, що стояли по стійці “струнко” біля виходу. І ще одна людина була в цьому приміщенні. І саме вона найбільше прикувала увагу Леся. З-за спини чоловіків виглядала середнього зросту, миловидна молоденька дівчина, з апетитними формами. Саме її вигляд найбільше заспокоїв і звеселив Леся – у цьому світі були жінки, і до того ж – як на Лесевий смак – досить таки непогані. Саме їй він адресував свій усміх, і свої перші слова у цьому світі.
- Добрий день! – привітався він.
Вони також всі майже в один голос привіталися з ним:
- Прімвєт чумвак!
Наперед вийшов один – типовий книжковий хробак, і почав якось книжно, наче користувався чужою мовою, говорити літературною українською:
- Ми вітаємо вас – прибульця з минулого, вітаємо у нашому великому і прікр - пардон – прекрасному світі.
При цих словах він потиснув Лесеві руку. Потім йому потиснули руку і інші, в тому числі і молоденька дівчина, що при цьому ще й приємно йому усміхнулася. Лесь помітив – всі вони на тильній стороні своїх долонь мали дивне татуювання, схоже на якусь емблему. Проте чоловік продовжував далі свою промову, і Лесь шанобливо кивав йому у відповідь головою. Перш за все зараз йому треба було бути чемним і приємним, оскільки він знаходився в абсолютно незнайомому середовищі. Хоча…, цей книжковий хробак сказав про нього “прибулець з минулого”. Цікаво, що він мав на увазі?
- …ми понімаєм, - перейшов на більш, видно, звичний для нього суржик промовець, - насколько для вас, чіловєка, шо ще декілька хвилин тому жив у минулому сорокарічної давності…, -.
- Боже!!!, - вирвалось у Леся. - Невже я справді у майбутньому?!
- Конєшно, - в один голос підтвердили його здогад декілька чоловік.
- Тобто дорога крізь час, кубанець - все це реальність?
- Да, - закивав головою промовець. - І часова дорога, і неудачний результат прошлого експеримента - ви, здається,
Останні події
- 14.05.2025|19:0212-й Чілдрен Кінофест оголосив програму
- 14.05.2025|10:35Аудіовистава «Повернення» — новий проєкт театру Франца Кафки про пам’ять і дружбу
- 14.05.2025|10:29У Лондоні презентували проєкт української військової поезії «Збиті рими»
- 14.05.2025|10:05Оливки у борщі, риба зі щавлем та водка на бузку: у Луцьку обговорювали і куштували їжу часів Гетьманщини
- 14.05.2025|09:57«Основи» видають першу повну збірку фотографій з однойменної мистецької серії Саші Курмаза
- 09.05.2025|12:40У Києві презентують поетичну збірку Сергія «Колоса» Мартинюка «Політика памʼяті»
- 09.05.2025|12:34Вірші Грицька Чубая у виконанні акторів Львівського театру імені Франца Кафки
- 07.05.2025|11:45Meridian Czernowitz видає першу поетичну книжку Юлії Паєвської (Тайри) – «Наживо»
- 07.05.2025|11:42Місця та біографії, які руйнує Росія. У Києві презентують книжку «Контурні карти пам’яті»
- 07.05.2025|11:38У Києві відбудеться презентація книги «Усе на три літери» журналіста й військовослужбовця Дмитра Крапивенка