Завантажити

Вiйська Запорозького, разом з тим скаржився на те, що татари не пускають козакiв на Низ, а без того запорожцям нема з чого жити. Проте росiйський уряд тепер уже не мiг нiчого зробити й раз у раз наказував козакам не зачiпати татар.

Це невдовзi призвело до того, що року 1683-го козаки почали грабувати всiх купцiв, що проїздили через запорозькi землi, незважаючи на те, чи були вони татари, вiрмени, поляки, росiяни i навiть українцi, а на початку року 1684-го пограбували i втопили татарського гiнця. Разом iз тим запорожцi стали наскакувати на татарськi кочовища, вiдбивати у них коней, худобу й завдавати сусiдам всякої шкоди.
У таких грабунках та дрiбнiй вiйнi з татарами минули роки 1684-й та 1685-й. Року L686-ro кошовий отаман Грицько Сагайдачний надумав, було, здiйснити напад на татар i послав, як робилося i в давнi часи, просити донських козакiв, щоб зi свого боку вони пiдтримали, та виявилося, що й на Дону вже iснували iншi порядки: донцi надiслали листа кошового до Москви, а звiдтiля надiйшов Сагайдачному наказ, щоб нi в якому разi не смiв нападати на татар.
Пiд час кошевства Грицька Сагайдачного мiж Польщею й Росiєю була пiдписана навiть згода. За нею Польща назавжди зрiкалася Києва. Росiя ж обiцяла допомагати Речi Посполитiй у її боротьбi з татарами й турками, що тодi ворогували з Польщею. Користуючись цiєю згодою, польський король Ян Собеський, виганяючи туркiв iз Галичини, листом до Сагайдачного просив Вiйсько Запорозьке надати йому допомогу. Обмiркувавши листа на радi, запорожцi кiлькiстю 2700 душ ходили за Буг, пробилися через землi, захопленi татарськими загонами, аж у Молдову й сполучилися з польським вiйськом у Яссах. Пiсля того походу, пiд зиму 1686 року, король пустив запорожцiв на Сiч, подарувавши кожному з них за службу по десять карбованих талярiв.

ПОХIД ГОЛIЦИНА ЧЕРЕЗ ЗАПОРОЖЖЯ

Виконуючи умову з Польщею, росiйський уряд по веснi 1687 року послав на Крим 100000 росiйського вiйська пiд проводом князя Голiцина та 50000 українських козакiв на чолi з гетьманом Самойловичем. На початку червня обидва вiйська пiдiйшли до рiчки Самари й, спорудивши 12 мостiв, перевезлися разом з обозами на пiвденний її берег. За кiлька днiв до з'єднаного вiйська прилучилися запорожцi з кошовим отаманом Филоном Лихопоєм, i всi разом вирушили до рiчки Конки.
Запорожцi вели перед вiйська й, дiставшись за Конку, сповiстили Голiцина, що всi степи на пiвдень од тiєї рiчки спаленi татарами й рухатися неможливо, бо скрiзь замiсть трави попiл. Голiцин не послухав цiєї поради й пiшов iз Самойловичем далi. Тяжко було просуватися пустелею, бо курява од попелу виїдала очi й забивала дух, а ще тяжче доводилося коням, бо майже не було пашi. Доки вiйсько вибралося за Янчокрак, попрямувало до рiчки Карачарiвки, конi вже так захляли й потомилися, що не мали сили тягти вози й гармати i стали дохнути.
Спiльники змушенi були повертати назад, а щоб татар все-таки брав острах, Голiцин послав 20000 стрiльцiв, а гетьман 20 000 козакiв на захiдний бiк Днiпра штурмувати разом iз запорожцями Кизикермен.
Головне росiйське й українське вiйсько, простуючи пiсля того схiдним берегом Днiпра, на початку липня прибуло до Самари й почало переходити мостами на пiвнiчний берег. Тут сталася несподiвана й дивна пригода. Козаки ледве встигли переправитися, як з дванадцяти мостiв спалахнуло i згорiло десять, i Голiцину довелося зводити нову переправу.
З того випадку скористалася козацька старшина, що ненавидiла Самойловича, й написала Голiцину доноса, нiби мости спаленi через зраду гетьмана. Голiцин повiдомив про те Москву, й через два тижнi Самойловича скинули з гетьманського уряду й одвезли до Москви. Згодом його заслали в Сибiр, де вiн i помер у Тобольську; величезнi ж його маєтностi й багатства були подiленi мiж казною росiйської держави та скарбницею нового гетьмана.
Скинувши Самойловича, князь Голiцин тут же, у походi, бiля рiчки Коломака, скликав 25 липня 1687 року козацьку раду, яка обрала гетьманом генерального осавула Iвана Мазепу. Не можна сказати, щоб це робилося "вiльними голосами". Мазепа не уславився ще нi як вояка, нi як добрий товариш, вiн тiльки був дуже заможний та лукавий i, як згодом вiн сам хвалився царевi Петру, дав за обрання на гетьманський уряд князю Голiцину 11.000 карбованцiв та добрi дарунки.

ЗРАДА МАЗЕПОЮ ВIЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО

Зi свого боку Мазепа, щоб догодити Голiцину й царевi Петру, в перший же день свого гетьманування згодився на порушення вольностей запорозьких, а саме на те, щоб на запорозьких землях, по рiчках Орелi й Самарi та на устях Орчика й Берестової, були побудованi фортецi, до яких Вiйсько Запорозьке не смiло б доторкатися, та ще щоб до кiнця вiйни Росiї з Кримом запорожцi не мали права торгувати з татарами й примирятися з ними.
Сповiщаючи 12 вересня кошового отамана Вiйська Запорозького Грицька Сагайдачного про затвердження на гетьманський уряд Мазепи, царi Iоанн та Петро подарували Запорозькому Вiйську прибутки з Переволочанського перевозу.
Радiли козаки, що

читати