Завантажити

підемо. Тільки вперед.
К о в а л ь. Гори високі, та, може, стежку де знайдемо.
К о т и г о р о ш к о. Біжу-й-не-набіжуся, ану поглянь, чи там можна пройти?
Б і ж у – й – н е – н а б і ж у с я (помчав в один бік). Тут стежки нема. (Помчав у другий). І тут нема.
К о т и г о р о ш к о. Оглядаймо краще, оглядаймо всі.
 
Оглядають, крім Їм-і-не-наїмся. По дну проповзають краби, павуки. Їм-і-не-наїмся сідає на камінь, до нього наближається краб. Їм-і-не-наїмся злякано скрикує, а потім б'є ложкою. Краб проповзає далі. З'являються брати.
 
Б і ж у - й - н е - н а б і ж у с я. Стежки нема.
П' ю - і - н е - н а п' ю с я. Пройти не можна.
Ї м – і – н е – н а ї м с я. Я теж шукав і... нема. Таке страхіття скрізь.
К р у т и в у с. Високі скелі та урвища. Не вибратися нам.
В е р н и д у б. Я таких гір не бачив зроду.
П' ю - і - н е - н а п' ю с я. Що ж будемо робити?
К о в а л ь. Оце задача.
В е р н и г о р а. Вже пробував я камінь—міцний, мов залізо.
К о т и г о р о ш к о. А йти вперед нам треба.
 
Мовчанка.
 
(Озирає всіх, зупиняє свій погляд на Вернигорі).
На тебе, брате Вернигоро, вся тепер надія. Виручай!
В е р н и г о р а. Попробую! (Немовби воза підважує, так давить плечем).
 
Всі стежать за ним.
 
Ї м – і – н е – н а ї м с я (злякано). Ховаймося, а то камінням нас привалить.
К о т и г о р о ш к о. Не ховатися нам треба, а підсобити.
В е р н и г о р а. Ні, ні, не підступайте близько, бо тоді сила моя пропаде. (Напружується. Давить).
К.р у т и в у с. Стоїть гора, стоїть.
К о т и г о р о ш к о. Не рушиться.
В е р н и д у б. Натискуй дужче, брате, дужче!
П'ю - і - н е - н а п'ю с я. Цікаво, чи звалить він цю скелю?
В е р н и г о р а. Не можу. (Відходить геть).
К о т и г о р о ш к о. Брате, пам'ятай: за тими горами сестра.
В е р н и г о р а. За тими горами сестра... Я мушу подолати скелі, мушу! (Знову стає до скелі).
Б і ж у - й - н е - н а б і ж у с я. Ви гляньте, гляньте!
 
Чути гуркіт падаючого каміння.
 
К о т и г о р о ш к о. Спасибі тобі, брате.
Б р а т и. Знову є шлях перед нами!
К о т и г о р о ш к о. Ну, рушили у путь.
 
Крутивус розмахує вусами. Музика. Затемнення.
 
В е р н и г о р а. Дивіться, знову якась перешкода.
К о т и г о р о ш к о. Що б там не було, а ми не спинимось і не повернемо назад.
 
Шлях їм перетинає дрімучий ліс з віковими деревами.
 
К р у т и в у с. Далі шляху нема.
К о т и г о р о ш к о. А треба знайти.
К о в а л ь (здивовано). Оце ліс... Зроду такого не бачив. Деревина біля деревини.
В е р н и г о р а. Не пройти нам тут.
П' ю - і - н е - н а п' ю с я. Цікаво, як же ми будемо пробиратися в такій гущавині?
Ї м - і - н е - н а ї м с я. Скажіть, а в цьому лісі є вовки?
Б і ж у - й - н е - н а б і ж у с я. Є... Може, де стежку знайду.
В е р н и д у б. Нікуди не біжи. Ось гляну я на дерева. (Підходить ближче, обмацує їх).
К о т и г о р о ш к о. На тебе, брате Вернидубе, вся надія. Виручай!
В е р н и д у б. Попробую! (Вивертає з корінням віковічні стовбури).
К о т и г о р о ш к о. Хвала тобі, наш брате.
Б р а т и. Молодчина!
— Ламай, ламай!
— Є знову шлях у нас!
— Все ближче до сестри!
— Цікаво, ще якісь там будуть перешкоди чи це вже остання?
К о т и г о р о ш к о. Рушаймо далі!
 
Музика. Затемнення.
 
К р у т и в у с. Бачу, щось маячить спереду.
В е р н и д у б. Скеля.
В е р н и г о р а. Не схоже.
П' ю - і - н е - н а п' ю с я. Цікаво, може, то палац?
Ї м – і – н е – н а ї м с я. Невже то справді палац? Так швидко ми прийшли. Це ж у ньому, мабуть, Смертоносець?
К о т и г о р о ш к о. Тим краще, коли вдома він.
Б і ж у - й - н е - на б і жу с я. Ні, ні, на дім воно не схоже.
К о в а л ь. У мене добрий зір. Не палац бачу я й не скелю.
Ї м - і - н е - н а ї м с я. А що ж воно таке? Ну що?
К о в а л ь (придивляється). Стоїть там брама.
 
Згодом виростає перед ними брама.
 
К р у т и в у с. І справді, брама.
К о т и г о р о ш к о. На п'яти замках.
К о в а л ь (обмацує її рукою). Залізна.
К о т и г о р о ш к о. На п'яти незвичайних замках. На вас, дядьку Максиме, вся тепер надія. Виручайте!
К о в а л ь (дістає ключі). Оце так задача.
П' ю - і - н е - н а п' ю с я. Цікаво, чи відімкне ж він замки?
Б і ж у – й – н е – н а б і ж у с я. Майстер добрий — мусить відімкнути.
К о в а л ь. Ви не хваліть, бо щось не відмикається.
К о т и г о р о ш к о. Ви, дядьку Максиме, пробуйте. (Стежить за ним). Ну, як? Годиться ключ? Не підійшов?
К р у т и в у с. Ти пробуй ще.
В е р н и д у б. Ключів багато в тебе...
В е р н и г о р а. Якийсь-то підбереш.
К о в а л ь (упрів). Не прості ці замки, і простими ключами їх не відімкнути.
К о т и г о р о ш к о. Бачу.
П' ю - і

читати