Завантажити

(Підвівся).
 
В цю хвилину з криком вбігає хлопчик, той, що вартував.
 
Х л о п ч и к. Втікаймо! Втікаймо! Іде сюди Капшивий дід.
К о т и г о р о ш к о. Чого ж вам втікати? Не бійтеся... Залишайтесь тут.
1-й х л о п ч и к. Ти ще його не знаєш. Це Зміїв слуга... Найлютіший. Я раджу, хлопче, і тобі кудись сховатись від нього.
 
Діти розбігаються. Входить, озираючись, бабуся.
 
К о т и г о р о ш к о. Здрастуйте, бабусю!
Б а б у с я (злякано). Хто це? Хто?
К о т и г о р о ш к о (підходить до неї). Це я, бабусю.
Б а б у с я. Стара вже стала. Недобачаю. (Розглядає його). Впізнала тепер. Здрастуй, молодець.
К о т и г о р о ш к о. Здрастуйте.
Б а б у с я. Давно тебе шукаю в лісі, щоб попередити.
К о т и г о р о ш к о. Про що?
Б а б у с я. Послухаєш зараз. (Озирається). Знай, сину. Змій усюди вже порозставляв на тебе пастки. Стережись!
К о т и г о р о ш к о. А які ж то пастки?
Б а б у с я. Слухай. Де силою не може він здолати супротивника, там до хитрощів удається. Я давно живу в лісі. Я його вдачу Зміїну знаю. Може, там, сину, а може, й тут натрапиш на криницю чи джерело, то хоч би як хотів пити, але й краплі не бери тієї води, бо вона затруєна. Удар спочатку по ній ціпком, то й побачиш, що воно буде.
К о т и г о р о ш к о. А що ж буде, бабусю?
Б а б у с я. Цього я тобі не скажу. Слухай-но далі. А захочеш їсти та натрапиш десь у лісі на їжу—не бери ані рісочки в рот. (Озирається). Я зустрічалася з ковалем Максимом — це мій давній приятель, і він розповів мені про тебе. Я вже знаю, хто ти є. Ти богатир Котигорошко. Ти врятував мене від смерті. (Кладе руки йому на плечі). Врятуй тепер людей, що томляться під ярмом Змія, поверни їм волю, і люди тебе ніколи в світі не забудуть.
К о т и г о р о ш к о. Я все зроблю, аби визволити сестру мою Оленку і всіх невільників, що мучаться у Змія.
Б а б у с я. Запам'ятай же все, що я тобі сказала. Запам'ятай! (Виходить).
 
Входить коваль з казанком води.
 
К о т и г о р о ш к о. Здрастуйте, дядьку Максиме!
К о в а л ь. Здрастуй, Котигорошку!
К о т и г о р о ш к о. Чув я, меч мій вже готовий.
К о в а л ь. Нагострити його треба, та можна й воювати. А чому сам прийшов? Де твої брати? (Ллє у корито воду).
К о т и г о р о ш к о. Над річкою у лозах. Дядьку Максиме, то, може, ми зараз будемо гострити меч?
К о в а л ь. Давай! (Розкидає гілля, виймає звідти меч, несе до точильного каменя). Буде він гострий як бритва.
 
Починають гострити. З'являється Зміїв слуга, підкрадається до коваля.
 
С л у г а. Ага, піймався, ковалю! Тепер нікуди не втечеш від мене. Змій велів доставити тебе навіть мертвого, а я живого приведу.
К о в а л ь. А нащо я Змієві потрібний?
С л у г а. Ти цей меч на кого скував, га? На кого ти скував його? На Змія? Говори!
К о в а л ь. Брехати не люблю і критися не буду. На Змія меч скував.
С л у г а. А тепер його разом з тобою доставлю Змієві. Хай ним голову зітне. (Пробує підняти меч, але не може). Важкий... Ну що ж, я тут його лишу. Ніде не дінеться. Потім волами одвезу. (До коваля). Іди.
К о в а л ь. То що ж мені так по-дурному доведеться помирати? Не згоден я на це.
С л у г а. Іди, коли тобі наказую.
К о т и г о р о ш к о (бере меч. Налітає, як вихор, хапає діда за бороду). Що скажеш ти тепер? От я візьму і оцим мечем зітну тобі голову.
 
Слуга виривається, залишивши в руці Котигорошка одірвану бороду, з лементом тікає.
 
К о в а л ь. Бач, як чкурнув він звідси. Треба й нам втікати, бо прибіжить до Змія, а той як гляне, як мотне головою, як тупне ногою, як закричить, як заверещить: “Де бороду подів?” Прилетить сюди відразу.
К о т и г о р о ш к о. Хай прилітає. Я його зустріну, а ти, ковалю, йди до братів моїх, з ними побудь.
К о в а л ь. Чого ж мені йти? Може, тобі треба підсобити.
К о т и г о р о ш к о. Іди, іди. Я хочу з ним зустрітися віч-на-віч. Коли сутужно буде — свисну, і ви з'явитеся всі.
 
Коваль виходить. Кує зозуля.
 
Зозуле, зозуле, скажи, скільки літ мені на світі жити?
 
Кує один раз.
 
Чому ж так мало? Еге, та зозулю хтось сполохав.
 
Сам по собі починає хитатися кущ з дивними квітами.
 
(Розгортає його). Бач, не помітив я, що тут криниця лісова. А вода яка в ній чиста і прозора. Нап'юся. (Але не п'є). Радила мені бабуся... (Підіймає над зрубом меч).
 
З'являється в білому вбранні 1-а Змієва сестра.
 
1-а с е с т р а. Спинися, не вбивай! Не вбивай!
К о т и г о р о ш к о. Хто ти така?
1-а с е с т р а. Невільниця.
Ко т и г о р о ш к о. Як ти потрапила сюди, дівчино?
1-а с е с т р а. Змій затруїв воду, примусив мене чатувати на тебе. Він знав, що ти прийдеш сюди, і, може, захочеш напитися з цієї криниці.
К о т и г о р о ш к о. Дивись мені в очі.
1-а с е с т р а. Не все ще я сказала... Я на дні морському жила у

читати