Завантажити

г о р о ш к о (б'є його). Є!
З м і й. А воли в нього є?
К о т и г о р о ш к о (ще удар). Є!
З м і й. Він ними орав?
К о т и г о р о ш к о. (ще міцніший удар). Орав.
З м і й. А давав волам перепочити?
К о т и г о р о ш к о. (збиває Змія з ніг). Давав.
З м і й. Давай і ми перепочинемо.
К о т и г о р о ш к о. Давай!
 
З'являється 2-а сестра, одягнена під стару бабу.
 
2-а с е с т р а (тихо). Брате Змію, отруєну стрілу тобі даю. Убий його, убий!
К о т и г о р о ш к о. Хто вона? Хто оця жінка стара? А може, й не стара? Я зараз подивлюсь на неї.
2-а с е с т р а (здіймає хустку). Що, пізнаєш тепер? (Втікає).
 
Змій швидко витягає з торби лук і пускає стрілу. Котигорошко вчасно відхиляється.
Чути голос 2-ї сестри: “Брате... ти вбив мене... убив...”
 
К о т и г о р о ш к о. Вмирай, душогубко, вмирай!
З м і й (погрожуючи). Я тебе зі світу зведу!
 
Враз темніє. Шумлять дерева, падає листя. В небі пропливає чорна тінь Змія.
 
К о т и г о р о ш к о (кричить). Що, злякався? Втікаєш? Та знай, я і під землею тебе розшукаю... За кривду людську, за сестру мою Оленку помщуся!
 
Завіса
 
 
 
КАРТИНА ЧЕТВЕРТА
 
Ліс. Галявина. В дуплі старого дерева горно. В освітленні горна в чорному шкіряному фартусі коваль Максим гострить меч. Він не помічає дітей, які, ховаючись між деревами, стежать за його роботою.
 
К о в а л ь (оглядає меч. Відчувається, що він дуже важкий). Ще нагострю його гарненько, та можна й віддати.
(Підходить до точильного каменя, зазирає в коритце). Еге, та тут ані краплиночки води. Доведеться йти до озера. (Взяв казанок, прикрив гіллям меч, пішов).
 
Вбігають з-за дерев діти.
 
1-й х л о п ч и к. А що я вам казав? Бачили? Самі тепер бачили, як він кував не серп і не рогач, а меч.
2-й х л о п ч и к. Давай глянемо на нього, поки коваля нема. (Вайлувате йде).
 
Його спиняє 1-й хлопчик.
 
1-й х л о п ч и к. Почекай. Нам треба когось послати, щоб вартував. (Вказує на хлопця). Ти серед нас найменший.
Х л о п ч и к. Мені теж хотілося б глянути на меч. (Невдоволений, виходить).
2-й х л о п ч и к. Ось я його в руки візьму, попробую, чи замашний. (Пробує підняти меч і не може). Еге, я думав, що він легенький, а він он який...
1-й х л о п ч и к. Ось зараз я попробую! (Хоче взяти).
 
Спритніший за нього 3-й хлопчик відпихає його геть.
 
3-й х л о п ч и к. Пусти мене, я дужчий... Я зараз навіть однією рукою підійму. (Пробує, але навіть не зрушив з місця).
Всі. Що, важкий? Не підіймеш?
— А хвалився: “однією рукою...”
— Не витрачай сили!
3-й х л о п ч и к (з запалом). От підійму! Зараз підійму! (Напружився, схопив, крім дерев'яної ручки, ще й залізо). Ой!
4-й х л о п ч и к. Що, обпікся? Він же тільки з вогню. Ану лиш дай мені.
2-й х л о п ч и к. Та дайте ж мені дотовпитись...
1-й х л о п ч и к. Ану, гуртом.
 
Пробують підняти — не можуть.
 
Всі. Важкий.
— Для кого ж він скував його?
— Хто ж може таким мечем воювати?
1-й х л о п ч й к. А ви хіба не чули? Не знаєте?
Всі. Про що?
— Не знаємо.
— Нічого ми не чули.
— А ти хіба щось чув?
— То розкажи і нам.
— Розкажи.
1-й х л о п ч и к (таємниче). Я чув, уже по наших землях ходить він.
В с і. Хто ходить? Хто?
1-й х л о п ч и к. Богатир Котигорошко, он хто! Кажуть, його навіть Змій боїться.
 
Не помічений дітьми, входить Котигорошко, сідає осторонь, слухає, що про нього говорять.
 
А наш коваль — наче друг тому богатиреві. Для нього він і меч оцей скував, щоб можна було битися зі Змієм.
2-й х л о п ч и к. А який же він із себе, той богатир?
1-й х л о п ч и к. Який? (Вибирає очима дерево). Бачиш оте дерево найвище? Отакого він зросту. А руки в нього отакенні. (Показує). А коли йде, так земля під ним угинається. Де рукавом майне, там тихі дерева починають враз шуміти, наче від бурі.
2-й х л о п ч й к (помітивши Котигорошка). А дивіться, дивіться, хто там сидить.
 
Всі оточують Котигорошка.
 
В с і. Ти хто такий?
— Як тебе звати?
— Відкіля йдеш?
— Куди йдеш, хлопче?
К о т и г о р о ш к о. Іду я здалеку. А зовуть мене Іваном.
1-й х л о п ч и к. Скажи, ти ніде не зустрічався з Котигорошком? Це богатир такий. Він за народ стоїть проти Змія. Нічого ти не чув про нього від людей?
К о т и г о р о ш к о. Та трохи чув.
В с і (з зацікавленням). Що? Що ж ти чув?
— Розкажи.
— Розкажи нам, хлопче!
К о т и г о р о ш к о. Та гомонять люди, начебто він уже бився зі Змієм, але Змія у першому бою не здолав. І тепер жде, коли коваль скує йому меча...
Х л о п ч и к. Уже... Уже дядько Максим скували.
2-й х л о п ч и к. Тільки важкий дуже меч. Ми пробували його підняти.
К о т и г о р о ш к о. А де ж він лежить?
1-й х л о п ч и к. Та он під отим гіллям.
К о т и г о р о ш к о. Гляну.

читати