Завантажити

Плачуть сироти, плачуть вдови, плачуть матері. Проклинають Змія, ждуть богатиря. Та на світі ще немає такого молодця, який би міг помірятися з ним своєю силою.
С у с і д к а. Не кажи, діду. Росте такий богатир.
К о т и г о р о ш к о (вибігав з окрайцем хліба). Візьміть, дідусю!
Д і д. А де ж той богатир?
С у с і д к а. Та оцей хлопчина, що стоїть перед тобою.
Д і д (розглядає Котигорошка). Звати ж тебе як?
К о т и г о р о ш к о. Та ім'я моє просте — Іван, а прозивають Котигорошком. Беріть же, діду, окраєць.
Д і д. Спасибі, сину, за твоє добре серце, що бідним людям "е відмовляєш. Хай тобі сили прибавиться. Я по землях ходитиму, я людям говоритиму: у такому-то селі, у таких-то батьків росте син-богатир, який, може, колись піде воювати зі Змієм.
К о т и г о р о ш к о. А піду! Неодмінно піду!
Д і д. І здолаєш його?
К о т г о р о ш к о. Не знаю. Пролітав оце він над селом. Листя з дерев обсипалось. А який з себе Змій — так і не довелось побачити.
Д і д. Він сильний. Його важко звоювати. (Пильно приглядається до Котигорошка).
К о т и г о р о ш к о. А що це ви так дивитесь на мене?
Д і д. Запам'ятати хочу, який ти є молодець. Та ще хочу тебе попередити: тяжкий до Змія шлях, небезпечний. Не раджу тобі, хлопче, з дому вирушати, бо не дійдеш ти до синього моря.
К о т и г о р о ш к о. Дійду! По сонцю та по зорях потрібні шляхи шукатиму, а дійду!
Д і д (кричить). Ні! Ти світу сонця більше не побачиш! (Зводить руки до неба).
 
Враз настає тьма, вітер. У тьмі чується зляканий голос матері: “Людоньки! Це не старець, це — Змій! Рятуйте!” Кидається, щоб захистити сина, але дужий вітер звалює її, як і інших, на землю. Блискавка, грім. Зникає тьма. Всі люди, повалені вітром, лежать. Тільки один Котигорошко стоїть, закривши очі ліктем. Підбігає до нього мати.
 
М а т и (з жахом). Сліпий...
К о т и г о р о ш к о. Ні, мамо, я... бачу! (Одводить лікоть від очей). Авжеж, бачу... тільки очі дуже болять.
М а т и (обнімає його, цілує). Синочку мій!
С у с і д к а (придивляється до своєї дитини, скрикує). Убив!.. Люди... Змій дитя моє вбив... (Виходить).
В с і. Дитя убив...
 
Хтось б'є в залізну рейку. Вбігає хлопець.
 
Х л о п е ц ь. Чи чули, люди, що Змій наробив?
В с і. Що? Не чули... Кажи!
Х л о п е ц ь. Хати поспалював, людей повбивав на тому кінці села.
Б а т ь к о. Гляньте, он знову горять.
В с і. Теж Змій підпалив.
— Життя нам від нього нема.
— Спокою не знаємо...
— Доки терпіти будем?
Б а т ь к о. А що робити? Що? Хто може силою своєю з ним помірятись? Хто?
К о т и г о р о ш к о. Я поміряюсь... Я піду!..
М а т и. Куди, сину? Куди ти зібрався йти?
К о т и г о р о ш к о. До синього моря, мамо, де Змій живе. Хочу битися з ним смертним боєм!
Б а т ь к о. Котигорошку, сину мій! (Обнімає його). Важко мені розлучатися з тобою. Та я знаю: святе діло — за волю народну битися. Я згоден... Іди! (Цілує його в лоб).
М а т и. Котигорошку... Синочку мій... Єдиний ти у мене, сину, єдиний...
С у с і д и. Виряджай, мати, сина-лицаря в дорогу.
— Тільки йому під силу зі Змієм воювати.
— За народну правду горою статні
 
Пішла мати до хати.
 
К о т и г о р о ш к о. Прощайте, тату!
Б а т ь к о. Прощай, сину. Дивися ж там... Будь обережним, бо Змій хитрий і підступний. Ну, а коли вже з ним доведеться битися, не відступай. Будь сміливим у бою.
К о т и г о р о ш к о. Буду!
М а т и (виносить з хати і одягає на сина киптарик, торбу, брилик. Не стримавшись, жадібно обнімає його, цілує). Ой сину! Та я ж тебе виглядатиму і зраночку, і ввечері... Я ночей недосипатиму... все буду думати, все ждатиму...
К о т и г о р о ш к о. Не плачте, мамо, я повернусь!
Б а т ь к о (схвильовано). Не плач, стара, він повернеться...
М а т и. Як же мені не плакати? Як же мені не тужити? Один він у мене на світі...
К о т и г о р о ш к о. Прощайте, друзі мої! Прощайте!
Д і т и. Прощай, Котигорошку!
— Бажаємо тобі здолати Змія!
— Повертайся до нас.
— Не забувай нас.
— Ми будемо тебе ждати.
К о т и г о р о ш к о (до сусідів). Прощайте!
С у с і д и. Повертайся жив-здоров!
— На тебе всі надії.
— Ждемо тебе з добрими вістями.
К о т и г о р о ш к о (скинув брилик, помахав ним у повітрі). Я повернуся, мамо, повернусь! (До всіх). Прощайте! (Вклоняється). Я все зроблю, щоб принести вам добрі вісті. (Пішов).
В с і. Щасти ж тобі, хлопче...
— Повертайся живим.
— Хай тобі сили прибавиться...
М а т и. Ой, чує моє серце, пропаде... Зажди... Сину... (Поривається бігти, але її стримує чоловік).
Б а т ь к о. Хай іде наш син! Не зупиняй його. Хай щаслива йому дорога стелиться! Він сестру та братів визволятиме. Він волю народові здобуватиме. Не зупиняй його! Хай іде! (Махає йому привітно вслід рукою).
 
Музика.
Завіса
 
 
 
ДІЯ ДРУГА
 
 
КАРТИНА ТРЕТЯ
 
Декорація першої картини. Біля криниці

читати