Завантажити

е р н и г о р а. Вернигора. Можу гори розсувати. Змій. Чув про тебе. Та моя сила більша за твою. (До Вернидуба). А тебе як звати?
В е р н и д у б. Вернидуб. Можу дерева з корінням вивертати.
З м і й. Чув і про тебе. Та моя сила більша за твою. (До Крутивуса). А ти, мабуть, серед них найстарший? Твоє ім'я?
К р у т и в у с. Крутивус. Можу воду спинити, по сухому дну річки переходити... І річки, й озера.
З м і й. Не повірю, доки сам того дива не побачу. (До П'ю-і-не-нап'юся). А ти хто?
П'ю - і - н е - н а п'ю с я. Я? (Хильнув з барильця і пішов на Змія, той аж відсахнувся з переляку). Я? Хочеш знати, хто я? Я — П'ю-і-не-нап'юся. (Наступає на Змія, той відступає).
У-ду-ду, у-ду-ду,
Сидів голуб на дубу,
Вигравав у трубу.
Труба точеная,
Позолоченая...
Змій (невдоволено). Відстань! (Стежить за Біжу-й-не-набіжуся, який весь час бігає навколо нього). А ти хто?
Б і ж у – й – н е – н а б і ж у с я. Я Біжу-й-не-набіжуся.
К р у т и в у с (хапає його за руку). Сідай!
 
Біжу-й-не-набіжуся сідає, але продовжує совати ногами.
 
З м і й (вмощується на грибок. Чує крик Їм-і-не-наїмся, витягає його за штани). А це що тут за молодець?
Ї м – і – н е – н а ї м с я (злякано). Я... той... Я брат Оленчин... Їм-і-не-наїмся... Ми в полі орали, а сніданку нема. Ми пішли... прийшли... шукали... Але я нічого... Я той... Я зараз... Де тут стежка? (Поривається йти).
З м і й. Ха-ха-ха! Стежку шукаєш? Хто потрапив у мої володіння, той назад не повертається.
Ї м - і - н е - н а ї м с я. Я не хочу тут бути... Мені не подобається... Ми всі не хочемо. І я, і вони... Що ж, ти нас силувати будеш?
З м і й. Буду! (Пройшовся, оглянув усіх, питає). Чого прибули до мене?
В е р н и д у б. Закортіло, бач, на тебе подивитись, який ти є.
З м і й. Ну, дивіться. (Стає на камінь, освітлюється мінливим світлом прожекторів).
Музика.
К р у т и в у с. Сестра наша Оленка забрела сюди. Хочемо її взяти з собою.
З м і й. Оленку взяти? Ха-ха-ха! Оленки я не віддам!
В е р н и г о р а. А ми тебе й питати не будемо.
З м і й. Ха-ха-ха! І сестра ваша лишиться тут, і ви всі звідціля не вийдете.
В е р н и г о р а. Вийдемо!
Ї м - і - н е - н а ї м с я. Вийдемо.
В е р н и д у б. Ія кажу — вийдемо! Ну, Змію, глянули на тебе, який ти є, і досить. Нам часу нема. Нас робота в полі жде. То говори зразу: будемо битись чи будемо миритись?
З м і й. Будемо битись!
В е р н и г о р а. Будемо битись.
В е р н и д у б. Ну, так будемо битись!
О л е н к а. Я боюсь, я боюсь... (Тулиться до Крутивуса).
З м і й. Хто першим на бій зі мною стане?
В е р н и д у б. А хоч би й я!
 
Починають битися.
 
Б р а т и. Не піддавайся, брате, не піддавайся!
 
Змій перемагає.
 
З м і й. Хто ще зі мною силою помірятися хоче? Вернигора. А хоч би й я!
 
Починають битися. Змій перемагає.
Він свистить. З'являються різні птахи та звірі.
 
З м і й. Посадовити всіх їх до темниці!
П'ю - і - н е - н а п'ю с я. Цікаво, дуже цікаво. (П'є з кухлика).
Ї м - і - н е - н а ї м с я. Я не хочу... Мені там зовсім не подобається... Я не люблю темниць... Пустіть додому.
В с і. Не маєш права! Ще будемо битись!
Змій (до звірів та птахів). Чому ви стоїте? Хіба не чули мого наказу?.. До темниці!
 
Звірі й птахи починають бити крилами, гарчати по-звірячому, сичати по-гадю-чому.
Заганяють в льох усіх. Оленку вихоплюють Зміївни.
 
О л е н к а. І я з ними... Нащо мене лишаєте одну?.. Братики! (Кидається до них, але її піймали Зміївни, не пускають). Мамо! Мамочко!.. Мамо! (Плаче).
З м і й (кричить). Я сліз не люблю.
 
Оленка затихає.
 
1-а с е с т р а. Пора вже тобі, брате, пообідати. Є для тебе і варене і печене.
 
Захвилювалося море.
 
2-а с е с т р а. Зашуміло море. По морському дну йде наш брат Водяник-смертоносець.
 
Музика. З моря виходить В о д я н и к – с м е р т о н о с е ц ь.
 
В с і. Заждались тебе, брате.
В о д я н и к. Я бурі здіймав, розбивав кораблі, заманював рибалок у відкрите море. Здрастуй, брате! Здрастуйте, сестри! (Помітив Оленку). Яке дівчатко гарне.
2-а с е с т р а. Недобрий ти. Забуваєш, що в тебе є родичі на світі.
В о д я н и к (ще раз глянув на Оленку). А дівча мені подобається. Як тебе звати?
О л е н к а. Оленка. (Плаче).
З м і й. Хіба забула, що я сліз не люблю? Водяник. Я теж сліз не люблю!
 
1-а сестра бере чашу.
 
2-а сестра (взявши Оленку за руку). Не бійся, дурненька, ми тебе в сад поведемо, а в тім саду що хочеш є — і вишні, і сливи, і райські яблука... Ходім!
О л е н к а (пручаючись). Боюсь... Боюсь!
 
Оленку виводять силоміць.
 
З м і й. Я почастую тебе сьогодні напоєм незвичайним, бо ти в мене гість дорогий.
В о д я н и к. Бач, не похвалився тобі, брате, новиною.
З м і й. Якою? Водяник. На дні морському серед водоростей знайшов

читати