Завантажити

Її схоплює служка. Першим вбігає Біжу-й-не-набіжуся, а за ним уже гонець.
 
К о т и г о р о ш к о (тисне йому руку). Спасибі тобі, брате.
В с і. Молодчина!
— Добре бігаєш, ой добре!
— Виручив.
— Виграли змагання.
Б і ж у – й – н е – н а б і ж у с я. Так дякуєте, наче я хтозна-що зробив.
В о д я н и к (ходить, нерву ється).
 
Гонець стоїть, чекаючи вироку.
 
Забрати його до льоху.
Г о н е ц ь. Змилуйся, володарю! Пожалій, не губи.
 
Гінця силоміць виводять вартові.
 
К о т и г о р о ш к о. Ну, все. Загадки відгадали, гінця твого перемогли. Віддавай нам сестру!
В о д я н и к. Ні, це ще не все. Є в моїм царстві їдець. Є в моїм царстві питець. Коли ви їх переможете в змаганні, віддам тоді сестру Оленку. Коли ж програєте...
Ї м - і - н е - н а ї м с я. О! Це річ приємна. (Повеселів одразу). Там, де їжа, там і я. А скажіть, наїдки будуть смачні?
П' ю - і -н е -н а п'ю с я. Цікаво, напитки будуть добрячі?
В о д я н и к (б'є в долоні).
 
З'являються слуги.
 
Покликати Того, хто більше за всіх їсть, і Того, хто більше за всіх п'є.
 
Вносять стіл. Музика.
 
Ї м – і – н е – н а ї м с я (одразу вмощується за стіл). Ви чули, брати, чули? От бач! І я вам у пригоді став.
К о т и г о р о ш к о. Дивися ж, брате, виручай.
Ї м – і – н е – н а ї м с я. Ого, у цьому ділі помічників мені не треба.
К о т и г о р о ш к о (до П'ю-і-не-нап'юся). Від вас обох залежить наша доля.
П'ю - і - н е - н а п'ю с я. Цікаво, що за питво, нам подадуть?
Ї м – і – н е – н а ї м с я (до слуги). Ей ти, земляк!.. Чи як тут тебе величають... Іди сюди!
 
Слуга підходить.
 
Скажи на кухні, щоб не барились та побільше їжі виставляли. Голодний я. Ну, моторніше повертайся, щоб одна нога тут була, друга там.
П' ю - і - н е - н а п'ю с я. Про питво їм нагадай, і кварту хай поставлять мені найбільшу. (Теж сідає за стіл).
К р у т и в у с. Ведуть! Дивіться, їх обох ведуть під руки.
О л е н к а. їх завжди водять...
К о т и г о р о ш к о. Мов тих панів.
 
Входять Той, що найбільше п'є і Той, що найбільше їсть. Перший говорить хриплим басом, а другий — тенорком. Обоє гладкі і з вигляду немовби сонні.
 
П и т е ц ь. Володарю мій, я жду твого наказу! (Вклоняється).
Ї д е ц ь. Волода... гик! Воло... гик! Я жду... Гик! Наказу... Гик!
В о д я н и к (невдоволено). Що це на тебе гикавка напала? Ти, мабуть, уже пообідав?
Ї д е ц ь. А так, мій володарю... гик! Я вже... гик!.. пообідав.
В о д я н и к. Напийсь води.
П и т е ц ь. Вода йому не допоможе. Я знаю, що робити треба.
Ї д е ц ь. Він знає... гик! (Підставляє спину). Тільки не дуже бий.
П и т е ц ь. Велику гикавку треба виганяти великим кулаком. (Б'є).
Ї д е ц ь (скрикує від кожного удару). Ой, ой! Уже... уже нема... Немає гикавки... Нема!
П и т е ц ь. А може, ще разок? (Б'є).
Ї д е ц ь. Та що ти мене гупаєш, наче спина моя—барабан? Та я тобі... (Замахується, щоб ударити, і скрикує). Ой! Иой! (Хапає ротом повітря). Відбив мені... Ой! Легені!.. Нічим дихати. Не прощу! Я... Я зараз...
В о д я н и к. Мовчать!
П и т е ц ь. Мовчу.
Ї д е ц ь. І я... Ой, мовчу!
 
Обоє шанобливо вклоняються.
 
В о д я н и к. Сідайте за стіл, їжте, пийте, але попереджаю вас: коли змагання ви програєте, то вже ані пити, ані їсти більше вам не доведеться.
П и т е ц ь. Що має нам вчинить тоді володар?
Ї д е ц ь (радо). Ми сядем під арешт?
В о д я н и к. Я голови звелю вам відрубати!
П и т е ц ь (дивиться здивовано і лячно). Ого! То є найбільша кара.
Ї д е ц ь (мацає рукою голову). Це ж не гарбуз, це голова моя. Вона мені потрібна!
 
Їх підводять до столу, де вже сидять Їм-і-не-наїмся та П'ю-і-не-нап'юся.
 
Ї д е ц ь (подав руку). Той, що найбільше їсть. З ким маю честь?
Ї м - і - н е - н а ї м с я. Їм-і-не-наїмся.
П и т е ц ь. Той, що найбільше п'є. З ким маю честь змагатись?
П' ю - і - н е - н а п' ю с я. П'ю-і-не-нап'юся.
В о д я н и к (до слуг). Подать їм їжу і питво. Попереджаю, щоб розмов сторонніх не було.
 
Слуги приносять їжу, ставлять на столі, їдець простягає руку, але Їм-і-не-наїмся схопив ту їжу собі.
 
Ї м - і - н е - н а ї м с я. Моє! їдець. Ні, це моєї
 
Починають виривати один в одного з рук.
 
Ї м - і - н е - н а ї м с я. Пусти. Адже я гість. То май же совість. (Починає жадібно їсти).
 
Слуги приносять ще їжу. їдець тягнеться до неї, але Їм-і-не-наїмся знову хапає ту їжу в нього з рук.
 
І це моє! Моє! Тобі хай принесуть за третім разом!
Ї д е ц ь. Ви бачили? Та це ж грабіжництво! Та це ж розбій! Ой лихо! Голова моя!.. Втрачаю час на сварці! Пусти! Це вже моєї Моє!
К о т и г о р о ш к о. Віддай йому! Змагайся чесно!
Ї м - і - н е - н а ї м с я. Ну, на вже й тобі. (Віддав).
 
Їдець починає їсти.
 
П' ю - і - н е - н а п'

читати