Особливістю цьогорічного заходу стало те, що він об’єднав 82 учасників із зовсім різних сфер – письменників, істориків, науковців, філософів, військовослужбовців, театралів, музикантів, підприємців та медійників. 

Серед них: Каталіна Гомес Анхель (Колумбія), Марія Сеновійя (Іспанія), Капка Кассабова (Шотландія-Болгарія, онлайн), Ніколас Ніяркос (Греція-США), Павло Казарін, Андрій Любка, Ірина Цілик, Володимир Вʼятрович, Марія Берлінська, Юрко Прохасько, Володимир Єрмоленко, Богдан Логвиненко, Алім Алієв, Олена Стяжкіна, Павло Коробчук, Артур Дронь, Марічка Паплаускайте, Богдана Романцова, Юлія Ілюха, Тетяна Трощинська, Анастасія Євдокимова, Таня Касьян, Богдан Коломійчук, Тарас Малий, Станіслав Федорчук, Анастасія Зухвала, Ганна Кочегура, Антон Тимошенко (Україна) та інші. 

Основна програма налічувала 23 події: поетичні читання, фокусні дискусії, публічні розмови, підпільні читання, музичні виступи гурту «Крихітка» і співачки Марини Круть, автограф-сесії, театрально-музичний перформанс «Rock’n’Roll для ПАКО»від театру «Гармидер» тощо. Також у переддень фестивалю відбулася презентація концепції відновлення будинку родини Покальчуків – проєкту «Дім Пако» – від Літературної платформи «Фронтера» та платформи «Алгоритм дій». Тут планують створити міжнародну резиденцію для письменників, перекладачів, культурних менеджерів і музикантів, майстерню, екскурсійний простір та подієвий майданчик у саду.

Фестиваль відвідало 2 522 людей – більше, ніж минулого року. 

Спільність, діалог і порозуміння

За словами засновниці Літературної платформи «Фронтера» Елли Яцути, для команди організаторів найбільш значними є два досягнення. 

«Насамперед, – говорить Елла, – для нас важливо те, що всі, хто хоч трохи долучився до фестивалю, відчули себе частиною спільної справи. По-друге, цього року до «Фронтери» приєдналися люди з дуже різних середовищ – дипломати, представники влади, військові, підприємці, митці, культурні менеджери, журналісти. Вони живуть у різних містах, хтось служить на фронті, хтось працює в тилу, але всі – продовжують підтримувати наше військо. Серед них були й іноземці – ті, хто щиро вболіває за Україну, розповідає про нашу реальність у своїх країнах і допомагає звучати нашому голосу в світі. І хоча «Фронтера» залишається літературним фестивалем, але сьогодні тексти для нас – це інструмент діалогу й порозуміння між людьми з різних середовищ. Тому ми й далі шукаємо спільників, які допомагають робити Луцьк ще більш видимим – і в Україні, і за її межами». 

Що нас об’єднує та як культурний сектор працює з візією майбутнього?

На відкритті фестивалю з вступною промовою «Я маю казку!»виступив письменник і військовослужбовець Павло Коробчук. У своєму зверненні він розкрив фокус-тему цьогорічного фестивалю «Спільність».

«Що таке наша спільність? Це там, де є відчуття української соціокультурної протяжності в часі, де є українська територія, де лунає українська мова. Але мова – це лише вершечок, вишенька у найсмачнішому в світі, бо – бабусиному чи маминому пирозі. Тому що у нашій спільності є багато ознак, за якими впізнаємо одне одного. І зовсім не обов’язково мати всі ці ознаки, аби бути у спільності, як не обов’язково мати всі гроші, щоб вважатися багатим. Ось лише кілька з них: гідність, свобода, вітальність, життєдайність, стійкість, гумор, біль, культура, мова, географія, історія, військо, геополітика, інфопростір, судова система, валюта, економіка, кордони, бюджет, меми, герб, прапор, казки».

Також фокус-темі фестивалю було присвячено пʼять основних дискусій. Під час них разом із українськими та іноземними учасниками спілкувалися про те, як нас формували ландшафти, про шлях, який ми пройшли, про втрату і як із нею працювати, де людям брати надію і що зрештою тримає нас разом.  

За словами письменника, перекладача й волонтера Андрія Любки, надію в ці темні часи йому приносить щоденна рутинна робота.

«Вона дає системний результат, – говорить Андрій. – І дозволяє не занурюватися в глобальні тривоги чи відчуття наближення апокаліпсису, коли здається, що все лише погіршується. Натомість вона допомагає помічати щоденні зусилля – ті конкретні кроки, які роблять світ навколо або нашу позицію в ньому кращими».

«Коли я думаю, що мені дає надію, – говорить заступник генерального директора Українського інституту Алім Алієв,– то це звичайні люди, які роблять в нашій країні надзвичайні речі, які розуміють, що небайжудість – це те, що рухає нашу країну вперед». 

«Фронтера»– фестиваль турботи й людиноцентричності

Як і минулого року, організатори фестивалю великого значення надають безбар’єрності локації. 

«Фронтеру» називають фестивалем турботи і людиноцентричності, – говорить Елла Яцута. – Для нас це основоположна річ. Ми докладали максимальних зусиль, щоби захід був інклюзивним. Ще не все задумане вдалося, але ми покроково рухаємось до того, щоби створювати безпечний і комфортний простір для всіх». 

Цьогоріч над удосконаленням умов фестивалю працювала також команда ГО «місто.ребут», яка провела просторовий аудит і розробила низку рекомендацій для покращення доступності «Окольного замку». Вони охоплювали як фізичні аспекти – з урахуванням потреб людей із інвалідністю, батьків із дітьми та маломобільних осіб, – так і психоемоційний комфорт. До прикладу, в приміщенні Волинського фахового коледжу НУХТ працювала кімната для батьків із дітьми. Приміщення обладнали кріслом для годування, столом для сповивання з бортиками безпеки, засобами гігієни та окремим смітником. До речі, наймолодші відвідувачі фестивалю мали на собі спеціальні наліпки, де було вказано ім’я дитини та контакти батьків. Це було зроблено на випадок, якщо малеча загубиться. 

На локації було промарковано з’їзди та потенційно небезпечні ділянки, аби полегшити пересування людей з порушеннями мобільності чи зору. На території фестивалю діяла інклюзивна вбиральня та фотозона з пандусом. Представники фудкорту дослухалися до рекомендацій ГО «місто.ребут» – барні стійки організували на різних рівнях, зручних як для людей із інвалідністю, так і для дітей. Також на локації було кілька точок із безкоштовною питною водою і мисочки з водою для тварин. Завдяки співпраці з ГО «Громадський рух «Соціальна єдність» всі події, крім музичних, супроводжувалися перекладом жестовою мовою. Загалом простір фестивалю мав чітку і логічну навігацію, що особливо важливо для людей із тривожністю чи зниженою концентрацією. 

Дитяча програма, співпраця з волинськими брендами та збір на підтримку Сил безпеки й оборони України

На цьогорічному фестивалі вперше діяла спеціальна дитяча програма. Її підготувала Лабораторія дитячого читання НЦ «Мала академія наук України» «БараБука». Проєкт підтримано Європейським Союзом за програмою «Дім Європи» та профінансовано Британською Радою у межах програми «Підтримка культурної діяльності в Україні за участю Великої Британії». У програмі подій були інтерактивні, терапевтичні та ігрові читання, економічна гра, майстерклас зі сторітелінгу, мотиваційна зустріч та інші заходи. Загалом відбулося 12 заходів. Участь у дитячій програмі взяли письменниці Таня Стус, Оксана Давидова, Олена Скуловатова, Марія Артеменко, Віталіна Макарик, Ольга Купріян, Саша Войцехівська, Настя Музиченко, Слава Світова і Катерина Дубойська.

Протягом двох днів «Фронтери» на території «Окольного замку» діяв ярмарок, до якого долучилися зі своєю продукцією біля 10 волинських брендів. Один із партнерів – бренд доглядової косметики whocares – спеціально до цьогорічного фестивалю розробив лімітоване пакування сонцезахисного крему. Продукт можна було знайти на ярмарковій ятці з мерчем «Фронтери», а 100% коштів із продажу бренд передасть на збір «АЗОВ»: Евакуація, Реабілітація, Повернення у стрій».

Загалом за два дні фестивалю з відвідувачами та партнерами організатори зібрали 849 857 грн. на підтримку Сил безпеки й оборони України. Так, разом із БФ «Ангар.Україна» збирали кошти на дрони на оптоволокні. Під час фестивалю можна було придбати кукурудзу за донат, а також виграти сніданок із учасниками «Фронтери» – Павлом Казаріним чи Богданом Логвиненком. Стенд та активності на фестивалі організував і AZOV.ONE. Всі охочі мали змогу поспілкуватися з військовими та придбати мерч бригади за донат. «Lubart Foundation» організували «портрет за донат» та збирали кошти на потреби 20-ї бригади «Любарт».

На «Фронтері» також діяв проєкт «Книга на фронт» від платформи «Культурні сили», у рамках якої всі охочі мали нагоду купити та передати книжки військовим на лінії фронту. Під час фестивалю цю ініціативу можна було підтримати на стенді книгарні Readeat. Крім того, на локації БФ«МХП-Громаді» за донат була змога придбати книги, видання яких підтримав фонд. Виручені кошти спрямують на потреби 100-ї окремої механізованої бригади. 

Також на території фестивалю діяв невеликий інтерактивний стенд, де можна було долучитися до ініціативи «Нечитані вірші» від БФ «МХП-Громаді» та «Української правди». Проєкт спрямований на повернення забутих імен Розстріляного відродження і несправедливо забутих митців та мисткинь.Відвідувачі фестивалю обирали автора й вірш, читали його, а потім ділилися своїми відео у соцмережах. За два дні фестивалю участь в цій ініціативі взяли 112 людей.

Фото: Микола Цимбалюк, Володимир Хомич