«Для мене, хоча книга складається з короткої прози, але вона укладається в суцільний ряд певного способу бачення, викладу, міркування. 10 років є в цій книжці. Це - логічне закінчення періоду», - зазначив автор.

Назву книзі дало оповідання, що було опубліковане в антології прози Василя Габора багато років тому. Тарас Прохасько розповідав: «Воно було написане після тривалої перерви. І було написане, як новий спосіб письма і бачення літератури, своїх можливостей у ній. Мені цей вислів дуже подобається. Це - остання відповідь, коли далі відповіді не знаходиш, кажеш: «Так є».

Головна новизна книги, за словами автора, в тому, що у ній можна побути довше.

«Я сам прихильник короткої прози. Але зрозуміло, у романі можна бути кілька днів, і це дає інший ефект, ніж читання новели за три хвилини. Час присутності у тексті впливає на те, як діє ця книга», - зазначив Тарас Прохасько.

У творах автора спостерігається автобіографізм. Письменник пояснює, що надметою для нього є - через себе розказати про речі, які можуть відбуватися з кожним. «Моя історія викладена в такій спосіб, щоб зосередити читача не на тому, що я розказую, а на тому, що такий спосіб мислення про себе є можливими. І він є файний. Моїм надзавданням є написати текст так, щоб він посприяв мисленню читача про себе: своє життя, свою бабцю, свою територію. Коли я пишу про своє місце, мені не йдеться про те, яке воно, а про те. Що рідне місце є, і є в кожного. Це та доза відкритості, яку я собі дозволяю».

Також письменник, відповідаючи на запитання читачів, зазначив, що далі має намір перейти до подієвої літератури. «Більше писати про події, випадки. Менше роздумів. Я досить багато за ці роки думав. Багато речей для себе самого є з’ясовані. Мені вже не хочеться так багато думати. Хочу зауважувати різнобарвність світу, життя. Може ця проза буде більш динамічною, більш феєричною», - сказав він.

Інформація: ZAXID.NET