
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Конні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
Події
Олександр Бригинець: Питання культури – це питання людей, а не влади
Бригинець Олександр – депутат Київради від Блоку Юлії Тимошенко, президент мистецької агенції «Територія А», арт-продюсер каналу OTV,письменник, художник. В розмові з автором "БуквоЇду" він зазначив наступне:
Я завжди говорив, говорю і буду говорити: сьогодні питання культури – це питання людей, а не влади. Влада і культура – речі непоєднувані. Влада не захищає культуру, бо не розуміє, навіщо це треба. Їм у голову не приходить, що треба шукати форми посилення фінансової спроможності української культури – тоді не треба було б її фінансувати з бюджету. Достатньо ввести хоча б гастрольні податки. Мені цікаво, який податок заплатив Пінчук за ввезення Елтона Джона та Пола Маккартні? Правильно, концерт був безкоштовним, але в першу чергу він був зроблений для реклами певної торгової марки, наприклад, Фонду Пінчука.
Система підтримки української культури не буде створена до того часу, поки за це не візьмуться і не захочуть зробити самі кияни. Усі готові пікетувати, коли дорожчає хліб, не підвищують пенсії чи забороняють транспорту в’їзд до центру – і я не бачив жодного пікету, присвяченого тому, що в Україні немає української преси; не було жодного серйозного пікету, що стосувався б не лише працівників книгарень, а людей, які б виступили на захист певних книгарень. У Києві немає книгарень, які б продавали українську книгу. Купити українську книгу можна хіба в двох-трьох місцях – здебільшого це магазинчики, про які ніхто не знає, людей у них немає. Завдяки загальній політиці в державі в людей зникло бажання читати, замість цього вони хочуть дивитися серіали. А серіали здебільшого російські, у них пропагується російський спосіб мислення, у кожному кабінеті над столом висить портрет Путіна. Якщо ж люди читають, то це теж серіали – або книжкові, або продовження того, що вони бачили по телебаченню. Це – дуже зручний рівень читання для правильно маскультуризації України.
Я написав перший в Україні авантюрно-пригодницький еротичний роман, який вийшов у журналі "Лель" 1992 року. Так, це не глибоко філософська література. Та поки в нас будуть сопливі «глибокі» непопулярні літературні твори, ми будемо програвати дешевим популярним неглибоким російським і американським творам. І в Україні домінуватиме іноземна маскультура. Культура і елітарна, і масова – все разом. Не може існувати одна частина культури, і не існувати – інша. На противагу маскультурі завжди розвивається авангардна культура – глибока, розрахована на вузьке коло. Якщо відрізати якусь половину, культура розвалиться. Подивіться, що робиться у нас: авангард – український, маскультура – російська і американська. У нас немає популярної української музики, немає українського шоу-бізнесу як такого! А шоу-бізнес – важливий сегмент маскультури. Звісно, можна пишатися тим, що у нас немає таких примітивних виконавців, як у Росії, але треба розуміти, що гроші на балет, аранжування, постановників і т.д., які могли б використовуватися в Україні, використовуються в Росії. Ми віддали цей ринок через неправильні підходи музичних продюсерів, телеканалів, літературно-мистецьких критиків. Критики захоплено розказують, як "красиво" роздяглась Фріске, але коли те саме робить хтось з українців, вони зневажливо пхекають. Масова культура примітивна всюди, вона розрахована на найнижчий зріз, на "нуль" - той нуль, з якого виростає все інше. Маскультура не може бути інтелектуальною, але повинна бути українською – принаймні в Україні.
Додаткові матеріали
- Програма Другого літературно-мистецького фестивалю «Київська барикада» (19-21 вересня 2008р.)
- Стах (Бриних) Вікторія
Коментарі
Останні події
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем