Re: цензії

27.06.2025|Ірина Фотуйма
"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
26.06.2025|Михайло Жайворон
Житомирський текст Петра Білоуса
25.06.2025|Віктор Вербич
Про що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
25.06.2025|Ігор Зіньчук
Бажання вижити
22.06.2025|Володимир Даниленко
Казка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
17.06.2025|Ігор Чорний
Обгорнена сумом смертельним душа моя
13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Звичайний читач, який став незвичайним поетом
12.06.2025|Ігор Зіньчук
«Європейський міст» для України
07.06.2025|Ігор Чорний
Сни під час пандемії
03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Каміння не мовчить: контур герменевтики

Події

13.11.2009|08:20|Буквоїд

У Нью-Йорку помер художник та літератор Вагріч Бахчанян

Бахчанян народився в Харкові, де вчився в місцевій студії декоративного мистецтва у авангардиста Василя Ермілова. У 1965-му році вперше взяв участь у неофіційній виставці.

Незабаром Бахчанян переїхав до Москви, де з 1967 по 1974 рік працював у відділі гумору «Літературної газети» «Клуб 12 стільців» разом з Володимиром Івановим, Ігорем Макаровим і Віталієм Песковим, публікувався в журналах «Знание — сила» і «Юность». Багато придуманих ним афоризмів та гострот  увійшли до фольклору: «Ми народжені, щоб Кафку зробити бувальщиною!», «Мистецтво належить народові і вимагає жертви», «Бий байдики — рятуй Росію!», «Вся влада — сонетам». Крім того, Бахчанян вигадав псевдонім «Лимонов» своєму другу, письменникові і поету Едуарду Савенко.

У 1974 році Вагріч Бахчанян емігрував до Нью-Йорку, де продовжував активно працювати. Останніми роками багато його робіт виставлялися в Москві, Нью-Йорку, Лас-Вегасі, Києві та Відні.


Інформація: lenta.ru

Фото: dic.academic.ru



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери