Re: цензії

Ця книжка - збірник добрих, теплих, шоколадних, цілющих слів. Тут містяться історії про різних людей, життя, любов, слова, дружбу, суток, пошуки, усміх, подорожі, домашню випічку, міста, кутові будинки, про велосипеди, кіно й картини, про музику, лікарні, студентів, книжки, про неосвітлені вулиці й старі листи, маленькі дрібниці й великі зміни.

Надійка Гербіш. "Теплі історії до шоколаду". К.: Брайт Стар Паблішинг, 2012. - 144 с.

2. Надійка Гербіш. «Теплі історії до кави»

У цій книжці зібрані історії про почуття й настрої, сумніви й рішення, далеку дорогу й затишний дім, чужі міста й близьких людей, солодкий шоколад і терпкувато-гірку каву. У них немає однозначних висновків і незмінних рецептів, а є пошуки та віра в імпровізацію. Є любов і сміливість, крихта суму й багато радості, чимало мрій і не менше спогадів.

Герої цих історій - прості жителі звичайних містечок, загублені, знайдені, закохані, замислені, умільці надихати й такі, що за клапоть натхнення готові поділитися останньою філіжанкою кави - хоча, що тут казати, вони готові ділитися своєю кавою й просто так. Вони щирі й справжні: пестять своїх котів, їздять на велосипедах, приймають гостей, печуть пиріжки й відсилають листівки, слухають вуличних музикантів і малюють маршрути на поторсаних картах. А ще у кожного з них є старі, улюблені горнятки, на дні яких і збереглися ці історії.

Надійка Гербіш. "Теплі історії до кави". Брайт Стар Паблішинг, 2012. - 168 с.

3. Мирослав Дочинець. «Многії літа. Благії літа»

Невеличке видання - всього 145 сторінок, це - заповіти ста чотирьохлітнього карпатського мудреця Андрія Ворона.

В дуже стислій формі - тезово він ділиться своїми правилами життя. Вони прості і зрозумілі, перевірені часом і життям столітнього чоловіка. Андрій Ворон розповідає про те, як і що потрібно їсти; скільки води необхідно вживати і як відпочивати; як ставитися до ближніх своїх і як боротися із неприємностями. Навряд чи карпатський мудрець чув про Стівена Кові і про його 7 навичок високоефективних людей. Але у Ворона також присутня сімка: 7 благ; 7 головних речей, яких треба навчитися; 7 заповітних страв та 7 заповітних рідин. Словом, аби Андрій Ворон жив не в Карпатах, а у США, його поради давно б вже принесли солідні статки. Хоча, як каже мудрець, грошей дається у житті стільки, скільки людині потрібно.

Мирослав Дочинець. Многії літа. Благії літа. Ужгород: Карпатська вежа, 2011. - 143 с.

4. Ліна Костенко. «Триста поезій»

До книги Ліни Костенко - улюбленої української поетеси кінця другого-початку третього тисячоліття - увійшли найвідоміші її вірші з різних періодів творчості - від ранньої поезії до сьогодні, а також уривки з романів та поем. Це айповніше вибране поетеси за часів Незалежності.

Ліна Костенко. Триста поезій. К.: А-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012. - 416 с.

5. Юрій Винничук. «Танго смерті»

«Танго смерті» - це роман про Львів 30-их років. У творі йдеться про долю чотирьох повстанських родин: української, німецької, польської і єврейської.
Манеру Юрія Винничука можна миттєво упізнати, настільки вона відрізняється від усього, що для нас звичне у нашій літератур. Але манера письма у цьому романі - це також і новий Винничук із захоплючим сюжетом, в якому є і пошуки давнього манускрипту, і таємниця «Танга смерті», яке виконували в´язні Янівського концтабору у Львові. Це книга, яку мовби не читаєш, а живеш у ній.

Юрій Винничук. Танго смерті. Харків: Фоліо, 2012. - 379 с.

6. Сашко Ушкалов. «Жесть»

Нова книга «Жесть (sho(r)t stories)» від Сашка Ушкалова - це одинадцять веселих життєвих новел, з елементарними людськими емоціями, переживаннями та звичайною сучасною «жестю». Жесть - це коли ти відчайдушно шукаєш своє місце в житті, а тобі знаходять роботу. Жесть - це коли твого чихуахуа викрадає баклан. Жесть - це коли на день народження тобі дарують єнота. Жесть - це коли для сучасного автора немає нічого святого - ані свята Останнього дзвоника, ані футболу, - а сучасний читач радо взувається в бутси, підперезується стрічкою випускника і, досхочу надряпавши паркет, вирушає шукати пригод на свою... голову.

Сашко Ушкалов. Жесть. Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. - 240 с.,

7. Андрій Кокотюха. «Червоний»

Їм закидають масові вбивства вчителів. бандерівцям місце в ГУЛАГу, де вони... можуть бути корисними. Замість скніти в таборах ватажок повстанців Данило Червоний наводить там лад! І нехай він планує втечу, йому, героєві чи бандиту, єдиному до снаги приборкати ув`язнених злодіїв.

Як це було, розкажуть три свідки: міліціонер, чекіст і ворог народу. не шукайте Червоного ані серед мертвих, ані серед живих, шукайте серед овіяних легендою!

"Хтось не повірить, але все описане автором має документальну основу - аж до того, як сцепслужба ловила повстанського ватажка "на жінку". Або те, що у 1950-х роках у радянських таборах Півночі діяла розгалужена підпільна націоналістична мережа. Або те, що за збирання фактів про повстанців у 70-х потрапляли в "дурку", - написав у передмові до книги журналіст Вахтанг Кіпіані.

Роман отримав спеціальну відзнаку за найкращий історико-патріотичний твір Міжнародного літературного конкурсу " Коронація слова -2012".

Андрій Кокотюха. Червоний. Харків: КСД, 2012. - 320 с.

8. Мирослав Дочинець. "Горянин. Води Господніх русел"

Незбагненна історія про дивовижного чоловіка, який несподівано втрачає все і починає свою щоденну боротьбу за кожну п`ядь родової землі, кожну крихту родового скарбу.

Ця книга - про "стяжання духу", мудрість любові, про пам`ять серця, силу терпіння і високість людської душі. І про те, що кожен наш день - це сходження до чогось і спуск у нікуди...

А ще між рядками цього роману буяє джерельний нурт стихії Карпатського Світу.

Мирослав Дочинець. Горянин. Води Господніх русел. Ужгород: Карпатська вежа, 2013. - 312 с.

9. Мирослав Дочинець. «Вічник»

Це - сповідь великої душі, документ мудрого серця. Це не просто опис виняткової долі незвичайної людини. Це - подарунок долі для того, хто запитує себе: «Хто я, звідки я, для чого я? І куди я йду?» Це письмо допоможе віднайти себе й укріпить у великому Переході з нічого у щось.

Мирослав Дочинець. «Вічник». Ужгород. Карпатська вежа, 2011. - 284 с.

10. Рей Бредбері. «451° за фаренгейтом»

Повний контроль суспільства урядом... Читання книг - кримінальний злочин, який безпощадно карається державою... Пожежники, покликані розпалювати вогонь... 451 за Фаренгейтом - температура, за якої горить папір - температура суспільного настрою та сердець мешканців антиінтелектуального світу. Саме таким постає життя людей майбутнього на сторінках роману Рея Бредбері. Думати, до речі, заборонено також... І, схоже, уряд країни досяг би своєї мети, змусивши націю відмовитися від усіх знань і почуттів, якби не пожежник, внутрішня свобода якого сягнула вище термометра за Фаренгейтом...

Рей Ду́глас Бре́дбері (англ. Raymond (Ray) Douglas Bradbury; 22 серпня 1920, Вокігана, Іллінойс, США) - один із найвідоміших американських письменників, автор близько 800 літературних творів чи не всіх відомих жанрів: оповідань, романів, віршів, есе, п´єс для театру і радіо, кіно- й телесценаріїв, лібрето опер і мюзиклів. У його творчості органічно поєднуються фантастика й реалізм, казка та достеменний факт, ностальгія за минулими літами й допитливий погляд у майбутнє, - і це надає кожному творові письменника своєрідного, неповторного звучання. І, мабуть, недарма критики і на батьківщині Бредбері, й поза нею з рідкісною одностайністю вважають його унікальним явищем в американській літературі.