Re: цензії

В дуже стислій формі - тезово він ділиться своїми правилами життя. Вони прості і зрозумілі, перевірені часом і життям столітнього чоловіка. Андрій Ворон розповідає про те, як і що потрібно їсти; скільки води необхідно вживати і як відпочивати; як ставитися до ближніх своїх і як боротися із неприємностями. Навряд чи карпатський мудрець чув про Стівена Кові і про його 7 навичок високоефективних людей. Але у Ворона також присутня сімка: 7 благ; 7 головних речей, яких треба навчитися; 7 заповітних страв та 7 заповітних рідин. Словом, аби Андрій Ворон жив не в Карпатах, а у США, його поради давно б вже принесли солідні статки. Хоча, як каже мудрець, грошей дається у житті стільки, скільки людині потрібно.

Мирослав Дочинець. Многії літа. Благії літа. Ужгород: Карпатська вежа, 2011. - 143 с.

Сергій Жадан. «Вогнепальні й ножові»

Нова поетична книга «Вогнепальні й ножові» від Сергія Жадана є збірником біблійних та кримінальних балад, герої яких вперто й послідовно рухаються темними стежками, намагаючись будь за що здійснити свої мрії та залишити місце злочину.

Апостоли та бойовики, пророки та біженці, агітатори та відступники, сирени, демони й зомбі - персонажі цієї книги свідчать про час та заповнюють простір, з якого і з´являються вірші - ліричні й піднесені, радісні й ностальгійні, вогнепальні й ножові.

Про головних героїв книги «Вогнепальні й ножові» та про те, якою вона вийшла Сергій Жадан зазначив наступне: «В цій книзі несподівано виявилось багато героїв. А самі вірші виявились історіями про любов, ніжність, зраду та відданість. А також про героїзм, підступність, запеклість і невблаганність. Тому книга вийшла ліричною, а персонажі - непереможними. Як і має бути з героями псалмів та вестернів».

Сергій Жадан. Вогнепальні й ножові. Харків: КСД, 2012. - 256 с.

Любко Дереш. «Голова Якова»

Сам автор назвав роман, над яким працював 5 років, алхімічною комедією.

Тривалу історію написання нової книжки сам Любко Дереш пояснює так: «За царя Гороха, коли людей було трохи, роман «Голова Якова» носив назву «Як стати Богом і не заплакати». Тоді я ще не знав, що цей роман стане для мене однією з найзапекліших (і найтриваліших) робіт над літературним твором. За п´ять років, поки писався роман, я встиг зненавидіти літературу, простити їй все і знову полюбити, заблукати у власному творінні і щасливо віднайтися, врешті, розчинити готовий уже роман «Як стати Богом...» в кислоті і випити, в кращих традиціях 60-х, цю юшку до дна. Рукописи хоч і не горять, зате добре розчиняються».

Геніальний композитор Яків дістає незвичну пропозицію від свого брата, політтехнолога: написати симфонію до Євро-2012. Замовники - таємничі темні отці. Невже він створюватиме музичний пролог до апокаліпсиса? Рідна домівка стає для нього мистецькою в´язницею. І навіть попри постійну присутність у його житті чотирьох жінок-муз жодна нота не лунає в голові Якова. Щоб віднайти потрібні звуки, йому доведеться зіграти на найпотаємніших струнах душі, а, може, вмерти і відродитися знову.

Як написав у передмові до роману Юрко Іздрик, у книзі є багато свідчень того, що тема пошуків свого «я» - гостро актуальна як для автора, так і для його персонажів. «У цьому сенсі новий роман Дереша є ідеологічним, хай навіть ідеологію цю відчитує і сповідує лише одна людина - сам автор. Утім, книга пересичена й загальнодоступними, сказати б - трендовими ідеологемами. Тут і так звана «релігійність», і хіпстерство, і досвід усі лях новітніх «тренінгів», іще бозна-що», - так характеризує роман Іздрик.

Любко Дереш. Голова Якова. Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. - 240 с.

Люко Дашвар. «Биті є. Макс. Книга 2»

Кохання до Люби перевернуло життя Макса. Але дівчина зникла, і в душі хлопця ятриться кривава рана. Хто винен у цьому? Батьки? Кохана?
Він теж хоче зникнути, аби знову з`явитися іншим, сильним. І опиняється в глухому лісі без води, їжі. Тут він відкриває нові, темні та жахливі, грані своєї душі...
Уникнувши пазурів смерті, Макс зустрічає дівчину. Це шанс почати життя спочатку, але...
Чи вийде він переможцем у двобої із самим собою?

Люко Дашвар. «Биті є. Макс. Книга 2». Харків: КСД, 2012. - 288 с.

Мирослав Дочинець. «Вічник»

Це - сповідь великої душі, документ мудрого серця. Це не просто опис виняткової долі незвичайної людини. Це - подарунок долі для того, хто запитує себе: «Хто я, звідки я, для чого я? І куди я йду?» Це письмо допоможе віднайти себе й укріпить у великому Переході з нічого у щось.

Мирослав Дочинець. «Вічник». Ужгород. Карпатська вежа, 2011. - 284 с.

Олександр Бойченко. «Мої серед чужих»

Не всі важливі для автора зарубіжні письменники представлені у цій книжці, але всі представлені (за винятком одного) є для нього важливими.

Автор не знає, як окреслити жанр зібраних тут текстів, однак підозрює, що вони не є ані літературознавчими статтями, ані літературно-критичними есеями, ані біографічними нарисами, ані - тим більше - рецензіями. Зате автор знає, на яку цільову авдиторію він розраховує: ця збірка може стати у пригоді тим, хто вже навчився читати, але ще вчиться розуміти прочитане. Представникам решти вікових, соціальних та професійних груп автор ні насолоди, ні користі не ґарантує.

Олександр Бойченко. Мої серед чужих . Читацький путівник для дітей старшого шкільного та молодшого студентського віку. - Чернівці: Книги - ХХІ, 2012. - 320 с.

Мирослав Дочинець. «Руки і душа»

Жінки здатні на все. А декотрі навіть на більше. Це реальні історії про реальних жінок. Історії духовного пошуку , а нерідко й духовного подвигу.
Колись вони гралися в ляльки. А потім життя почало жорстоко гратися ними. І вони прийняли цю гру. І перемогли...

(попередня назва "Гра в ляльки" - видання четверте, доповнене).

Мирослав Дочинець. «Руки і душа». Ужгород: Карпатська вежа, 2011. - 195 с.

Ірен Роздобудько. «Якби»

Сюжет нового роману Ірен Роздобудько «Якби» розгортається навколо успішної журналістки Вероніки.

У дівчини життя склалося якнайкраще - вдалий шлюб, кар´єра журналістки, а наступним кроком має стати робота на телебаченні. Та, щоб зробити цей крок, їй потрібно повернутися у минуле до 1980 року. Саме тоді вона почала затинатися через раптову загибель свого друга у автокатастрофі. Якби можна було повернутися в минуле і щось змінити?! Не треба вигадувати машину часу - лікар порадив, просто увійти до свого старого під´їзду. Проте доросла Ніка навіть не підозрювала, чим обернеться її спроба змінити дві дитячі долі. Сама Ірен Роздобудько зазначила про свій новий роман «Якби» наступне: «Життя - це ланцюжок втрачених можливостей. З іншого боку, життя - це нашарування різноманітних шансів виправити ці втрачені можливості! А те і інше залежить від одного маленького поняття, яке ми вкладаємо в слово «якби». Одного разу від молодої дівчини я почула таку фразу: «Якби я народилася в родині королеви Англії!» І з тої пори почала звертати увагу на подібні вирази пересічних і досить відомих громадян нашого - і не тільки нашого - суспільства. Виявилось диво: я почула, що люди вимовляють слово «якби» безліч разів на день! А це означає, що всі ми прагнемо щось виправити в своєму минулому!».

Ірен Роздобудько. Якби. Харків: Книжковий Клуб Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. - 256 с.

Ед Стаффорд. «Уздовж Амазонки»

Ед Стаффорд перший у світі пройшов пішки вздовж усієї течії Амазонки - від її витоків у горах Перу до гирла на заході Бразилії

Ця книжка - це спогади про неймовірну експедицію, яка увійшла у Книгу рекордів Гіннеса. Автор описує джунглі, їхніх мешканців і свій досвід доведення тіла до меж витривалості.
Книга розрахована на мандрівників, екологів, етнологів, усіх, кого зацікавить запропонована тематика.

Переклад здійснено за виданням: Ed Staff ord Walking the Amazon. 860 Days. The Impossible Task. The Incredible Journey. Український реліз цієї книжки - перший серед іншомовних видань, які готуються.

Ед Стаффорд. Уздовж Амазонки. 860 днів. Неможливе завдання. Неймовірна подорож. Переклад: Андрій Бондар. К.: Темпора, 2012. - 280 с.

Василь Шкляр. «Залишенець»

Видавництво «Клуб Сімейного Дозвілля» випустило друком нову книжку Василя Шкляра.

Василь Шкляр - автор бестселерів «Ключ», «Елементал», «Кров кажана», лауреат Гран-прі конкурсу « Коронація слова », літературних премій «Золоте перо», «Спіраль століть», «Золотий Бабай», 1-ї премії Ліги українських меценатів «Ярославів Вал» та інших.

У новому романі «Залишенець», над яким автор працював майже 13 років, висвітлено одну з найдраматичніших сторінок нашої історії - повстанську боротьбу українців проти окупаційної влади у 1920-х роках. Написана на документальній основі книга про лицарів лісу, гайдамаків Холодного Яру вражає художнім проникненням у переплетіння любові й ненависті, вірності та зради. Із глибин забуття виринає містична постать отамана Чорного Ворона, що переміг смерть...

«Вожді, як маври, зробили свою справу і відійшли на еміграцію, а повстанці, марно чекаючи їхнього сигналу до всеукраїнського рушення, воювали ще майже десятиліття... Прототипом мого головного героя став один із найзагадковіших холодноярських отаманів - Чорний Ворон. Українська літературна критика ненавидить стрімкий розвиток подій. Я не збираюся їй догоджати, але в мене і крім сюжету є достатньо засобів, щоб тримати увагу читача, чий інтерес я ставлю понад усе»

Василь Шкляр про роман «Залишенець».

Василь Шкляр . Залишенець. «Клуб Сімейного Дозвілля» , 2009. -384 с.