
Re: цензії
- 21.06.2022|Марина СушкоШамани слова
- 20.06.2022|Євген Баран«Я нічого більше не хочу, лише писати…»
- 17.06.2022|Тетяна Дігай, ТернопільДиво в тому, що життя, попри все, триває
- 10.06.2022|Михайло ЖайворонЛакмусовий індикатор моралі та ученості
- 24.05.2022|Любов Ільницька, педагог, науковецьВшанування Максима Левіна в поетичних кольорах Василя Зима
- 16.05.2022|Євген БаранСюжет з багатьма можливостями
- 14.05.2022|Валентина Семеняк, письменницяВід «срібла» думок — до «Ладанки»
- 14.05.2022|Ганна Клименко-СиньоокЧеркаське літературне краєзнавство: від локального до світового
- 12.05.2022|Ганна ОсадкоЧому Україна переможе у цій війні? Відповідь дав французький мандрівник іще 170 років тому
- 06.05.2022|Любов Ільницька, педагог, науковець«Сповідь ветерана» – "невимірюваний досвід" війни Віталія Павловського
Видавничі новинки
- Костянтин Піскорський. «Сорок і чотири»Книги | Буквоїд
- Як подружити дитину з емоціями розповість нова книга психологині Світлани Ройз «Ключі сили»Книги | Буквоїд
- Між укриттями і ракетами: в Україні виходить антологія "Поезія без укриття"Книги | Буквоїд
- Віра Валлє. «У пошуках Людини. Homo emoticus»Книги | Буквоїд
- Мар’ян Ґолька. «Суспільна пам’ять та її імпланти»Книги | Буквоїд
- Євгенія Завалій. «Міста, в які ти поїдеш»Книги | Буквоїд
- Леля Покотиполе. «Спартанська дівчинка»Книги | Буквоїд
- Іван Франко. «Терен у нозі»Проза | Буквоїд
- Олександр Бойченко. «Гра на вибування»Книги | Буквоїд
- Оксана Пухонська. «Поза межами бою. Дискурс війни в сучасній літературі»Історія/Культура | Буквоїд
Події
Експертна сесія «Книжки року 2010». Олександер Красюк і Тарас Антипович
«Буквоїд» продовжує знайомити читачів з коментарями експертів Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2010». Сьогодні слово Олександеру Красюку та Тарасу Антиповичу.
«Вміли готувати та не вміли подавати»
Олександер Красюк, культуролог, музикознавець, експерт у номінаціях «Минувшина» та «Візитівка»:
«Минувшина» та «Візитівка» — номінації, де представлено технічно найдорожчі видавничі проекти. Отже, природньо, що цього марудного, «кризанутого» сезону кількість поданих на конкурс солідних історичних монографій, мистецьких альбомів, яскраво ілюстрованих краєзнавчих розвідок і заманливих туристичних довідників зменшилася. Натомість помітно виросла їхня якість. Маю на увазі не суто поліграфічний глянс, а оригінальність авторських ідей, сміливість дизайнерських рішень, цілеспрямованість не лише на внутрішній ринок — вже майже не трапляються видання без англійських версій текстів. Таким чином, вибір для мене тепер був важчим, ніж у попередні роки. Як і завжди, я його робив, ґрунтуючись на приватних культурних уподобаннях і уявлених перспективах подальшої розбудови міфу України в світі.
Звісно, роздивлявся я й на стенди з книжками інших жанрів, погортав чимало видань, які також захотілося купити — як не для себе, то комусь в дарунок.
Загальний висновок той самий — «вміли готувати та не вміли подавати». Тобто весь комплект літератури, представленої на «Книжці року», можна автоматично, без ані найменшого колупання печі, везти на будь-яку міжнародну виставку. Чому цього ніколи не робилося й невідомо чи коли зробиться? Бо кожний видавець, як заведено тактичному українцю, винятково й тільки сам за себе, а значить — проти власного стратегічного майбуття.
У нашій ковбойській країні треба захищати себе і свою територію
Тарас Антипович, письменник, експерт номінації «Красне письменство»:
Цьогоріч подій у вітчизняному книжковому мікрокосмі небагато. Виокремлю лише дві – це «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко і «Ворошиловград» Сергія Жадана. Втім, як на країну всепереможного Хама – і цих двох достатньо.
Новий роман Забужко варто прочитати всім і особливо тим, хто досі недолюблював твори авторки. Я й сам ніколи не був її шанувальником і не поділяю культу «Польових досліджень...». Але «Музей покинутих секретів» - це справді найкраще в дотеперішньому доробку Забужко. Та й загалом, після Прохаськових «НепрОстих» жоден український роман не залишав такого тривкого післясмаку.
Це майстер-клас від Забужко – виконаний масштабно, енергетично, проникливо і прискіпливо. Роман багаторівневий – історичний, містичний, психологічний, любовний, публіцистичний та інші пласти нанизані на спіраль журналістського розслідування, тобто в романі присутній і детективний елемент.
Тут наша історія, яка все ще кривавить. Тут проявлена вся гнилизна датського королівства під назвою «сучасна Україна». Тут почуття кожного героя простежені в розрізі і під мікроскопом. Тут мертві вказують шлях живим, бо Україна всуціль зав’язана на мерцях, як Росія – на гівні (за висловом Віктора Єрофєєва).
Звісно, в дечому Забужко не може не дратувати: і фірмова істерична інтонація, і місцями нестерпне багатослів’я нікуди не ділися. Однак вади роману багатократно компенсовані його чеснотами. І ще одне: за ретельністю збору матеріалу для книги Оксані Забужко немає рівних.
«Ворошиловград» Жадана хоч і виконаний у руслі його попередніх прозових книжок, проте означує певний світоглядний поворот. Здається, автор дозрів до того, щоб говорити серйозні речі, хоча він усе ще соромиться серйозності на рівні інтонації і стилістики. Головний герой – усе такий же безвідповідальний носій всесвітньої любові, але в фіналі він стає до борні, як би смішно це не звучало.
Розвиток сюжету у Сергія досі має дещо глючну природу. Герой ковтає наркотичні речовини із елементарної допитливості і грає в футбол у складі команди покійників (знову ці наші мерці!). Він, як і раніше, сідає у випадковий транспорт і їде у випадковому напрямку. Але! Потім він повертається на круги своя і береться за арматуру.
Палкі фани Жадана, безперечно, зарахують «Ворошиловград» до найбільш вдалих «голів» автора. Однак шкода, якщо вони за інерцією пропустять доволі просте, але актуальне послання авторського «удару». Йдеться про те, що в нашій ковбойській країні треба захищати себе і свою територію. А щоб себе захищати, треба гуртуватися. А щоб згуртуватися, достатньо елементарної любові до ближнього. Тобто Жадан вклав у нову книгу «громадянське звучання», чого від нього годі було чекати після інфантильного жонглювання уламками радянських міфів. Можливо, «переваги окупаційного режиму» видаються йому тепер не такими вже й безпечними. Та і взагалі – пішов він, цей окупаційний режим…
Додаткові матеріали
- Експертна сесія «Книжки року 2010». Дмитро Стус, Іван Андрусяк, Андрій Кокотюха
- Експертна сесія «Книжки року 2010»
- «Книжка року‘2010»: Лідери літа в номінації «Хрестоматія»
- «Книжка року‘2010»: Лідери літа в номінації «Дитяче свято»
- «Книжка року‘2010»: Лідери літа в номінації «Красне письменство»
- «Книжка року‘2010»: Лідери літа в номінаціях «Софія» та «Візитівка»
- «Книжка року‘2010»: Лідери літа в номінації «Минувшина»
- «Книжка року‘2010»: Лідери літа. Індивідуальні рейтинґи у номінації «Красне письменство»
- «Книжка року‘2010»: Лідери літа. Індивідуальні рейтинґи у номінації «Обрії»
- «Книжка року‘2010»: Лідери літа. Індивідуальні рейтинґи у номінації «Софія»
- «Книжка року‘2010»: Лідери літа. Індивідуальні рейтинґи у номінації «Дитяче свято»
- «Книжка року‘2010»: Лідери літа. Індивідуальні рейтинґи у номінації «Минувшина»
- «Книжка року‘2010»: Лідери літа. Індивідуальні рейтинґи у номінації «Красне письменство»
- «Книжка року‘2010»: Лідери літа. Індивідуальні рейтинґи у номінації «Візитівка»
- «Книжка року‘2010»: Лідери літа. Індивідуальні рейтинґи у номінації «Хрестоматія»
Коментарі
Останні події
- 23.06.2022|16:23Фільм «Щоденник гопника» виходить на великі екрани
- 21.06.2022|17:50«Для підтримки духу воюючої України»
- 21.06.2022|12:16У Києві відкривається виставка про злочини Росії проти медіа в Україні
- 20.06.2022|15:33Відбудеться форум «Музи не мовчать!»
- 16.06.2022|16:21Дорж Бату презентує продовження «Моцарта 2.0» – роман «Коко 2.0»
- 15.06.2022|15:51«Літературний Чернігів» схуд, але надолужує з надією
- 15.06.2022|15:50Соціально-освітній проєкт «Читаємо разом» зібрав 150 000 глядачів
- 09.06.2022|17:00Фільм «Щоденник гопника» вийде в українських кінотеатрах наприкінці червня
- 07.06.2022|17:11Помер автор бестселерів «Москва ординська» та «Країна Моксель, або Московія»
- 07.06.2022|15:28Український ПЕН розпочинає третій сезон проєкту "Мереживо"