Книжки із розкішними барвистими ілюстраціями супроводжують мене з дитинства. Не віддаю їх нікому. Буває, натраплю вдома на якусь книжку, яку читала ще малою, і виникає так багато спогадів, пов’язаних і з книжкою, і з текстами, і з власним фантазуванням, і з мандрівками центром Львова, який тоді був мені більше казковим, аніж реальним містом… адже я тут народилась і перших 13 років свого життя прожила у центрі.

Книжки із розкішними барвистими ілюстраціями супроводжують мене з дитинства. Не віддаю їх нікому. Буває, натраплю вдома на якусь книжку, яку читала ще малою, і виникає так багато спогадів, пов’язаних і з книжкою, і з текстами, і з власним фантазуванням, і з мандрівками центром Львова, який тоді був мені більше казковим, аніж реальним містом… адже я тут народилась і перших 13 років свого життя прожила у центрі.

Хтозна – можливо, саме завдяки цим книжкам я і сама тепер пишу та неприховано захоплююсь чудовими ілюстраціями. А хто їх створив? Соромно – донедавна не змогла б назвати і п’яти сучасних українських ілюстраторів. А їх же так багато, талановитих, працьовитих і неповторних. Про них не так часто пишуть і ще більше не говорять. А вони ж працюють, живуть і творять поруч із нами.

І от – аби хоч якось дослідити цю тему, я вирушила на їхні пошуки – пішки і возом, інтернетом і стежками, які протоптали друзі. Тих, кого знайшла особисто, розпитала про життя і творчість, із багатьма заприятелювала, а про інших знайшла інформацію у світовій павутині.

Знаю, що десь зовсім поруч є інші талановиті ілюстратори, але поки що я з ними не знайома. Та прийде час, і вони також стануть моїми приятелями. Якщо не реальними, то бодай віртуальними. І я вам про них розкажу.

Оксана Кришталева, керівник літературно-журналістської студії «На горищі».

«Не буває цілковито дорослих, не буває абсолютно дітей. Усі ми приходимо зі світу казок, де сняться найяскравіші сни, де повітря просочене мріями. Найважливіше, подорослішавши, не втратити дитини всередині себе. А помудрішавши, залишитись із відкритою душею, із люблячим серцем, завше готовим до зустрічі із казкою»? - впевнена Катя Дудник.

– Якими були Ваші перші ілюстрації? Хто їх замовив? Як їх сприйняли?     

– Перші ілюстрації я намалювала для видавництва «Розумна Дитина» у 2008 році – «Казки для принцес». Втім, книга, на жаль, не вийшла через внутрішні проблеми видавництва. Мені подобались ці роботи.

– Які ілюстрації у Вас переважають – до дитячих чи дорослих текстів і чому? Які тексти цікавіше і приємніше ілюструвати?

– Поки що мені доводилось працювати лише із дитячими текстами (Видавництво «Махаон-Україна» -«Джельсоміно в країні берхунів» Джані Родарі та «Діти з Гамірного» Астрід Ліндґрен), але було б цікаво і для дорослих щось намалювати, адже для дорослих малюнки важливіші, а в дітей із фантазією і так все гараздJ.

– Які тексти Ви б відмовились ілюструвати і з яких причин?

– Я думаю, ту книгу, яка була б мені нецікавою. Адже текст повинен надихати, бо інакше це буде ремесло, а не творчість.

– Про оригінали і копії – чи повинні оригінали ілюстрацій залишатись у художника, навіть якщо вони виконані для конкретного замовника і конкретних текстів? І чому?

– Так складається, що оригінали завжди залишаються у мене. І я вважаю, що це правильно. Якщо видавництво бажає, аби оригінали залишились у них, то гонорар повинен бути відповідним.

– Чи легко (цікаво, почесно, корисно) бути успішним ілюстратором в Україні? Як саме?

- Я не можну однозначно відповісти на це питання. Насамперед, я – художник, а ілюстрування – це чудовий професійний досвід, який я із задоволенням повторю. Думаю, що кожне видавництво працює із конкретними авторами, і потрапити до їхнього кола доволі складно, судячи із відгуків моїх колег. А втім, немає нічого неможливого.