На виставці представлені документи вищих партійних та державних органів влади, які свідчать про їх свідомі дії, спрямовані на організацію Голодомору, та їх повну обізнаність з ситуацією на місцях. Творцями Голодомору названо Сталіна, його найближче оточення в Москві та їх помічників в Україні.

Виставка складається з вступної частини, у якій показано загальне ставлення більшовицького режиму до України, та кількох тематичних блоків. У першому блоці розкривається непомірність і абсурдність планів хлібозаготівель, насамперед, для упоко рення та знекровлення села. Розглядаються насильницькі методи колективізації, яка викликала опір народу. Його форми і зміст висвітлено в дру гому блоці. Терор режиму на початку 30-х років є темою третього блоку. Передусім, тут йдеться про репресивне законодавство та масові арешти, депортації, сфабриковані судові справи.

Виставку присвячено подіям 1932-1933 рр., розгортанню Й.Сталіним війни проти селян, яка на була форм терору голодом. Запровадження режиму "чорних дощок", заборона поширення інформації про голод, запровадження паспортної системи разом із заборонами на виїзд за межі України, офіційн а відмова приймати допомогу голодуючим від Міжнародного Червоного Хреста і й інших благодійних організацій – усе це є ознаки геноциду та прямі докази зумисності Голодомору. Помилково думати, що голод своєю кістлявою рукою душив лише українське село – люди сотнями помирали на вулицях українських міст.

Важливим доказом зумисності Голодомору є свідчення очевидців. Вони складають окрему змістову частину. Дуже непростим є питання про загальну кількість жертв Голодомору. Однак демографічні втрати викликають палкі дискусії, пропонуються різні методики підрахунків. Автори виставки – доктор історичних наук В. Борисенко, В. Даниленко, С.Кульчицький, В. Марочко, Р. Пирог і кандидат історичних наук Л. Гриневич – прагнули звернути увагу відвідувачів на найочевидніше – величезний дефіцит населення України при зіставленні переписів населення 1926 та 1937 рр. – при одночасному збільшенні за цей час населення Росії та Білорусії.

У 2006 р. Верховна Рада прийняла закон про визнання Голодомору геноцидом, проте до цього часу в суспільстві є сили, які опираються поширенню правди про ті страшні події. Україна мусить зробити все, щоб пам´ять про невинно згублених збереглася довічно. Саме тому фінал виставки тісно пов´язане з проблемами сучасності, боротьби за визнання Голодомору б геноцидом, формування політики пам´яті про страшну трагедію, яка не може бути забутою.

Виставка працює щодня, крім понеділка, з 10.00 до 16.30