Re: цензії

Як сказав великий Олексій Кононенко: Мы все по кругу должны друг другу. Але мені винні більше, ніж я комусь. Як мовить один мудрий єврей: прощаю всім, кому винен.

Русокоса 12:08:45 У Президенти балотуватиметеся?

Ні. Я не божевільний. Колись був президентом центру Свобода слова. Зараз дуже обережно ставлюсь до цього слова. Шаную Президента Ющенка і докладу максимум зусиль, щоб він був Президентом до 2015-го року. Є один мудак, якого я привів колись у журналістику, який себе іменує президентом ТОВ. Тобто президент з обмеженою відповідальністю. Отаких треба боятись найбільше - і в житті, і в політиці, і в бізнесі.

Русокоса 12:09:33 Кого можете назвати своїм ворогом?

Себе. Принаймні, коли в мене щось не виходить - починаю з себе. Так чесніше і продуктивніше. В літературі ворогів не маю. Є опоненти, заздрісники, ідіоти. Конкуруємо текстами. В політиці - інакше. Вороги моєї Нації - мої запеклі вороги і панькатись з ними чи гратися в толерантність не збираюсь. Маю заповіт Шевченка: «І вражою злою кров´ю волю окропіте». Так і чиню.

Русокоса 12:10:38 Як ставитеся до людей, у яких відсутнє почуття гумору?

Як до нещасних. Але Бог не всім може дати свій дар Божий - і це справедливо.

ktatat 21:20:39 Україна... Країна чи люди? Заслуговує наша країна Україна... вірніше її сьогодення... на творців слова рівня Шевченка?

Чому ні? У нас щасливе сьогодення, чудова країна, чудова література, яка налічує кілька тисяч років існування. Не можна вимагати від країни (суспільства) пост-тоталітарної і пост-геноцидної миттєвого процвітання. Китайці кажуть - не тягни рис з землі - сам виросте. Я безмежно люблю свою Націю, свою країну і передаю цей вогонь всім, зокрема своїм дітям - через літературу, журналістику, політичну діяльність. Я щасливий: Бог дав мені Націю, яка дає мені можливість самореалізуватись повністю.

Сліва 08:45:28 Привіт! Скажи, а твоє різко негативне ставлення до окремих письменників є вивіреною позицією, ознакою смаку чи лише бажанням започаткувати чергову довколалітературну дискусію?

Привіт, Сергію. В мене нема різко негативного ставлення ні до кого з письменників. Є якісь емоції у зв´язку з розбіжностями у поглядах на літературу і літпроцес. Але ці емоції вичерпуються в полеміці і на людські стосунки з письменниками поза літературою їх я не переношу. І ні на кого не ображаюсь, коли на мене лиють публічну скваму - це життя. Не ображаюсь на пародії, на критику, на шаржі, на пряму лайку на мою адресу. В літературі можна все - як заповіла нам Соломія Павличко. Якщо ти маєш на увазі моє негативне ставлення до гламурної діяльності Іншої літератури, то раджу перечитати ваші засадничі статті і декларації. Ви ж задумували свій рух як антигламурний. А участь в гламурі - це відступ від своїх засад. Але то ваша справа. Демонізація Кухарука в літпроцесі - це факт. Коли це роблять старі радянські писаки -- розумію і не перечу. Але коли творча молодь іде цим же шляхом - дивуюсь. мені подобається вираз: той, що не був революціонером в 20 - не має серця. Той, що у свої 40 - революціонер, не має розуму. Мені сорок, і я не революціонер.

Bax 07:51:22Ви назовсім пішли із літератури? Щось не видко Вашої активності....

Активності в чому? Щонеділі Літфорум проводить недільні зустрічі. Видавництво Український клуб видає книжки. Сайт litforum.org чи не щодня оприлюдню нові твори різних жанрів. Щороку вручаються премії імені Осипа Маковея та імені Володимира Кобилянського. Протягом цього року вийдуть 10 моїх книжок різних жанрів. Про свою суспільну активність зараз я кажу так: Література - моє покликання, політика - мій обов´язок.

Bax 07:52:13 Це правда, що вірші можна писати лише до тридцяти? Загалом що Вам більше до вподоби - писати поезію чи прозу?

Це теза Андруховича. яку він сам і спростував перегодом. В літературі не важить вік автора. Важить талант, характер, опанування ремеслом. У мистецтві панує закон єдності змісту і форми. Щось можна висловити в прозі, щось у поезії, щось у драмі, щось у гуморі і сатирі. Я універсальний письменник - мені цікаво працювати в ріжних жанрах і ціхах літературних. Знаю напевно, що не буду писати фантастику, детективи, порнографію і гламур. Все інше - чому ні?

Pilipovich 12:12:37 Кого ви вважаєте найвидатнішим письменником сучасності?

Зараз маємо дуже сильну літературу: чудові поети Юрко Бедрик, Сергій Пантюк, Іван Андрусяк, Сергій Осока, Олег Романенко, Павло Вольвач, Олег Коцарев, всі поетки з «Лесиного кадубу» (Луцьк) та інші. В прозі безперечними шедеврами для мене є «Мілонгера» Нани Куликової, «Киня» Артема Чеха, «Повзе змія» Андрія Кокотюхи, «Херем» Марини Соколян, «Танці в масках» Лариси Денисенко, «Лук’янівка» Бориса Гуменюка, «Кляса» Павла Вольвача, обидві книжки Тараса Антиповича тощо. Взагалі, письменник по справжньому починає жити після своєї фізичної смерті. Якщо вас цікавить моя самооцінка - ось вона: Слово і меч, земля і володар – ці чотири слова є стрижнем, на якому вибудовую щастя свого життя. Бути володарем слова, меча і землі – солодке щастя українця княжого роду – за духом. Вірю в Бога і вірю в себе. Сповідую одинадцяту заповідь Ісуса Христа – «Не бійся». Я не боюся смерті. Знаю: «Всіх слухай та не всіх слухайся», «Мінімум комплексів, максимум самореалізації» – прості істини живої людини. Моє слово – мій український язик. Доки буде на землі хоч один українець – мене будуть читати. В мене комплекс повноцінності, бо я володар слова, меча і свободи. Бути щасливим – бути собою. Після нас залишаються діти і книги для дітей.

Pilipovich 12:14:27 Чи знаєте Ви, що майбутнім Президентом України стане не Ющенко як ви цього хочете, а конституційний демократ Ігор Філіпенко?

Цілком можливо. В році так 2152-му. Але я, на жаль, не зможу за нього проголосувати.

Олександр 12:17:55 Дуже цікаво, як Ви ставитесь до сучасної української літератури. Зокрема, чи можна кого-небудь порівняти з класиками? Чи варто видавати (і читати) твори, які наповнені нецензурщиною?

Так само як будь-який цвіт стає сміттям, а молоде вино старим (витриманим), так і нова література стає або класикою, або сміттям. Щодо нецензурщини. Її не має бути в літературі для дітей. В дорослій літературі можна все (Соломія Павличко). Культурність людини полягає не в тому, що вона не знає матюків, а в тому, що знає де і з ким ними спілкуватись. Є багато речей, які треба передавати прямо, як є. Як можна без матюків розкрити суть армії, чи сучасного села, чи молодіжного середовища, чи бандитського, чи міліцейського? Я добре знаю світову сучасну літературу: і Фоєр, і Масловська, і Юдит Германн, і Грегорі Нормінгтон (...) вживають матюки. Українці в цьому ж контексті. Ми пишемо для дорослих людей, які мають вибір: купувати чи не купувати книжку, читати її чи не читати.

Pilipovich 12:17:56 Чому ваших книг немає ніде в продажу?

Це питання до продажу. Ми зараз вибудовуємо мережу розповсюдження книжок і газет - і вона буде ефективна.

Pilipovich 12:21:51 За які гроші ви живете?

Мене фінансує меценат Філіпенко. Було б добре, якби Фірташ чи Яценюк - але не судьба. Заробляю журналістикою і політтехнологіями. В літературу вкладаю. Але свідомий того. що мої нащадки будуть забезпечені за рахунок прибутків від реалізації авторського права на мої твори.

Vasyl 12:39:47 Якби була пропозиція - перекластися іноземною мовою і нарешті стати визнаним і успішним, але за це бути остаточно забутим в Україні, - яким був би вибір?

Я визнаний і успішний у своїй Нації, у своїй літературі і в своїй країні. Мені цього достатньо. Пропозицій з-за кордону не поступало. Будуть - розглянемо. Те, що мене не знають там - проблема не моя, а їхня. Мені вистачить читачів і тут.

Bax 13:07:53 А Ви можете артикулювати свої політичні амбіції?:)

В мене нема політичних амбіцій. Всі свої амбіції я реалізую в журналістиці і літературі. Політика - мій обов’язок перед Нацією, яка дала мені все - талант, країну, родину, освіту, український язик, самореалізацію, майбутнє. Дякую всім за участь у розмові. «Буквоїду» дякую за те, же мене тут ні дух, ні буква не ззіли. Успіхів. І до зустрічі.