Re: цензії

05.08.2022|Тетяна Дігай, Тернопіль
Енциклопедична трилогія про Чортків
05.08.2022|Валентина Семеняк, письменниця
Чому? Навіщо? За що?
Режисерка жовтого катарсису
31.07.2022|Людмила Даниленко
«Якщо на селище напали чужі…». Читайте «Чорний хліб» Фоззі
29.07.2022|Ярослав Мотика, скульптор, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка
Можна лише дивуватись, що є такі поети як Ігор Павлюк
20.07.2022|Василь Кузан
Час усвідомити
12.07.2022|Альона Радецька, Хмельницький
«Картка Марії» Олександра Козинця як можливість самопізнання
12.07.2022|Василь Кузан
Епоха Павлюка
21.06.2022|Марина Сушко
Шамани слова
«Я нічого більше не хочу, лише писати…»

Події

30.10.2008|14:22|Буквоїд

Андрій Кокотюха: «Я не пишу в вічність, я пишу для сьогодення»

30 жовтня на порталі «Буквоїд» відбувся чат із письменником Андрієм Кокотюхою. Автор численних детективів та книжок про Юлію Тимошенко і Юрія Луценка відповів на запитання читачів.

- Ти коли-небудь задумуєшся над Тим, коли пишеш, що читач отримає від твого тексту?

- Ні. Я морочу голову, аби він не відклав книжку і читав її так само, як алкаші бухають - запоєм. Я не пишу в вічність, я пишу для сьогодення. Прочитав книгу, не нудно було - взяв нову цього ж автора. Ось і все. Автор, який задумується, а чи гуру він для читача, чи навчить його чомусь - це радянський автор. Не в цьому функція літератури. Якщо сантехнік ремонтує мені унітаз, я не вимагаю від нього підтримання занудної філософської розмови. Аби справу знав. Справа письменника - не умнічать, а писати цікаво і доступно.

- На вашу думку, що заважає сучасним письменникам робити успішні (з точку зору продажу тиражів) книжки?

- На МОЮ думку - те, що сучасні письменники не пишуть, не придумують і розповідають історії, а висловлюються, виливають у текст всі свої комплекси, в тому числі - комплекс нереалізованості. Думаю, більшості з них просто треба читати так само багато, як і писати. І визначитися, на фіга їм це треба - писати книжку.

- На письменницькі гонорари зараз можна прожити?

- Гонорар за художню книжку в Україні: мінімум - $ 300, максимум - $ 1 000. Останню суму за художні твори платять не часто і одиницям, я до них належу. Але це не щомісяця, а пару разів на рік. Так само інші гонорари - не раз на місяць, навіть не раз на два місяці. Я живу за гонорари, але не тільки за письменницькі, переважно годують кіно і журналістика. Хочу жити тільки з книжок і кіно.

- Андрію, скільки часу пишеш книжку? Пишеш щодня чи коли є натхнення, скільки годин працюєш на день?

- Натхнення - це в поетів. Побачив квітку весною - готовий стіх. не побачив - відповідно, стіха нема. Для мене писання текстів - робота. Причому це вже стало залежністю на зразок алкогольної чи наркотичної. Книжку можу обдумувати кілька років, а потім сісти і написати за 14 днів, якщо ніхто не заважає. В ідеалі робота йде найкраще від 10 до 17 з перервою на каву чи там перекусити щось. Раніше сидів до двох-трьох ночі, тепер не можу. Як співав Шуфутинський:  «а ти сєбя побєрегі»...

- Які методи розкрутки письменника чи конкретної книги сьогодні є найбільш ефективними?

- Компетентна меліа-підтримка (не завжди телевізор), наявність мережі книжкових магазинів за межами Києва, виїзди авторів у регіони.

- Наскільки часто Вас звинувачують у запозиченнях і чому?

- Аби звинувачувати мене в запозиченнях, треба читати ту літературу, з якої я теоретично мушу щось запозичити. Або дивитися ті фільми. В Україні всі, хто можуть закинути плагіат чи переспів, масової літератури, в якій я працюю, на дух не переносять. Отже, не читають того, що могло б стати першоджерелом. А ті, хто читають детективи, трилери, пригодницькі романи, страшилки – читають і мене. Їм пофіг, запозичене чи ні. Навпаки, я сам кажу на зустрічах та ярмарках: «Темна вода» - українська версія «Собаки Баскервілів», а «Повзе змія» - наш варіант «Мовчання ягнят». Але не буквально.

- Андрію, як ти ставишся до галичан? Тільки серйозно.

- Позитивно. Серед них є осудні люди, в мене в Галичині є добрі друзі. Але як тільки галичани починають показувати свій знаменитий гонор... Або мене, східняка, взагалі-то, вчити української мови чи говорити, що Христос - галичанин... Далі треба пояснювати?

- Андрію, коли вже ми побачимо на екранах фільми, зняті за вашими книжками?

- 26 жовтня на «Інтері» вже було кіно по «Легенді про Безголового». Зйомки «Темної води» заморожені, там якісь проблем з виробництвом. Думаю, розморозять… «Повзе змія» монтується, там малюється ще графіка. Зараз в роботі паралельно кілька сценаріїв, теле- і прокатне кіно.

- Ви за натурою романтик?

- Цинік. За гороскопом - Скорпіон, а вони не романтики. Я навіть віршів ніколи не писав, а римувати можу лише два слова: «вино» і «Європа». Романтики - мрійники, як правило в конкретних справах від них толку мало. Покійний Сашко Кривенко писав: «Цинізм - недолік юнака і чеснота зрілого чоловіка». Я реаліст.

- Андрію, як ти вигадуєш сюжети своїх книжок - це з життя чи більше фантазії?

- Життєвий досвід, журналістська практика, спостереження плюс бажання популярно і доступно про все це розказати. Запитайте про конкретну книжку, я скажу. Наприклад, «Повзе змія» - результат мого відрядження в Суми, коли я працював на телебаченні. «Темна вода» - тиждень нетверезого відпочинку на Десні, помножений на «Собаку Баскервілів». Цей сюжет я придумав за ніч у поїзді. «Зоопарк» - всім нам було 14 років. Ну і так далі.

- Мені подобається читати ваші книжки. Вони цікаві для масового читача, бо крім містики, вони відображають реально нашу сучасність. І герої Ваших книжок такі близькі нам, простим читачам. Зараз багато «розкручених імен» українських письменників за якими - відсутність цікавої масової книжки. Чи може я помиляюсь і ви мені підскажете не автора, а дійсно сучасну українську книжку?

- Насправді в мене містика лише в книзі «Нейтральна територія». Її елементи присутні в «Темній воді» та «Легенді про Безголового». Але там потім все отримує приземлені реалістичні пояснення. Насправді у нас нема не лише масової літератури, а взагалі – не вистачає книжок. Якщо відкинути поетів, то щороку до Форуму видавців у Львові виходить від 30 до 40 новинок з сучасної української художньої прози. Протягом року ще може виринути десь новинок 10. Таким чином, на рік українські книгарні отримують в середньому 50 новинок від українських прозаїків, з них 30 – відомі імена. З цих 30-ті «попсу» пишу я один, є ще кілька мелодрам. До того ж тиражі осідають переважно в Києві. Якби в кожному райцентрі була книгарня, і там би був хоч десяток моїх книжок і по такій же кількості книжок колег, ми б могли говорити про конкуренцію та масову літературу. Для порівняння: в Росії виходить мінімум 300 новинок на рік під ярмарки, а про видавничі плани, які реалізовуються щомісяця, я вже мовчу. Сучасна українська книжка – дивіться новинки «Фоліо», «Нори Друк», навіть видавництва «Факт».

- Ви вже видали вельми багато книжок. Якщо всі Ваші наклади зібрати до купи і здати на макулатуру, то отримані гроші перевищуватимуть Ваш сумарний гонорар? Класик казав: якщо можеш не писати, то не пиши. Отримавши посереднього письменника Андрія Кокотюху, можливо, ми втратили видатного робітника/науковця/бізнесмена і т.д. Чи не буває Вам боляче «за бесцельно» зіпсований папір? Дерева, вони ж виробляють кисень... А їх на Ваші книжки...

- Я не видаю свої книжки. Їх видають видавництва. Сьогодні моїх видавців уже 7, постійно працюють зі мною 5. Видано 26 книжок, з них 12 – художніх. Якщо зібрати все це до купи, то в сумі набіжить хіба $ 100 US за комерційним курсом. Бо 1 кг макулатури коштує 25 копійок. Аби на таку суму здати, треба привезти кілька машин книжок. Транспортні витрати того не варті. А боляче мені, коли вріжу пальця ножем, більше ні від чого. Не знаю, що ще сказати: насправді питання розраховане на амбітного дебіла, який почне дискусію в стилі «а ти хто такий» тощо. І поставлене не для того, щоб почути відповідь, а для того, аби запитати і висунути з ширинки власний розум. Я цим не страждаю, бо «умнічають» тільки не дуже розумні люди. Решта працює і на розумецьких кладе. Собі я вже все довів, що хотів, а анонімному опонентові якось облім… Тому відповідаю лише на конкретну частину запитання.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери