- Пане Ігоре, розкажіть, будь ласка, про те, як позначилася фінансова криза на книжковому ринку Білорусі?
- Я повинен сказати, що ми чекали більшого впливу кризи на книжковий ринок. Оскільки основні замовники наших поліграфічних комбінатів – російські видавництва. Їхні замовлення зменшилися на 25 %. Але нам все ж таки вдалося втримати ситуацію на ринку. У результаті зафіксовано зменшення по назвам на 2 відсотки і 5 відсотків по тиражам. У позаминулому році ми видали 13 тис. 100 назв книжок, а минулого року – 12 тис. 885 назв. 2008 року книжки були видані загальним тиражем десь 53 млн. екземплярів. А 2009 року – 52, 3 млн. екземплярів.

- Мова у даному разі йде про книжки і білоруських видавництв і російських, які друкуються у Білорусі?
- Це загальний тираж, який був віддрукований на поліграфічних комбінатах Білорусі. Скажу, що на початку 2009 року було зафіксовано зменшення читацького попиту у білоруських книгарнях. Менше було відвідувачів, але потім все вирівнялося. Зараз дуже багато книжок купляють студенти та школярі, тому основний пік купівель випадає на осінь. Білорусь паперу не виробляє (окрім газетного), і ми змушені його завозити із-за кордону. Завозимо і картон. Це і впливає на остаточну ціну книжки. У порівнянні, скажімо, з Україною, у нас не таке сприятливе податкове поле для видавців. У нас існує і податок на прибуток, і податок на додану вартість. Тому ми з вами ми не можемо конкурувати. Але попри це ми все ж таки знаходимо замовників.    

- Ви згадали про російських замовників. А у якій пропорції видаються книжки білоруською та російською мовами?
- Минулого року було видано 1 тис. 100 назв книжок білоруською мовою. Це – десь 10 %.

- Але ж російською видають книжки і білоруські видавництва…
- Так. Але у нас дуже цікава ситуація. Наприклад, представництво російського видавництва АСТ зареєстроване у Білорусі як самостійна юридична особа. Тому дуже важко сказати, що є продуктом власне білоруських видавництв, а що – російських. Якщо офіційно, то російські книжки займають десь 10-15 % ринку, якщо ж неофіційно, то, звісно ж, більше. Тим паче ми ж не можемо змагатися із Росією, яка щорічно видає до 100 тисяч найменувань книг, ми ж – лише 13 тис. Добре, що ми можемо заповнювати свої книгарні книжками, які друкуються у Білорусі.

- Чи вживала білоруська влада якихось додаткових заходів для того, аби підтримати книговидавців під час кризи?
- У нас є програма підтримки державою соціально важливих видань. Там десь 2, 5 млрд. білоруських рублів. Частину із цих грошей використовуємо для підтримки книжок для шкіл.

- Які у Вас прогнози на 2010 рік? Яким він буде для білоруського книжкового ринку?
- Ми сподіваємось, що все буде так, як і минулого року. Початок року показав, що ми будемо мати замовлення не менші, аніж 2009 року. Можу сказати, що останнім часом і видавці також по-іншому стали ставитись до розрахунку своїх можливостей, до обрахунку тиражів.

- А які нині середні тиражі білоруських книжок?
- 4,1 тис. екземплярів.

- Чи існує у Білорусі державна програма підтримки книжки на зразок проекту «Українська книжка»?
- Я вже загадав про соціально важливі видання. Міністерство інформації зазвичай збирає інформацію з бібліотек, шкіл, установ. Потім припрацьовуємо, узгоджуємо із зацікавленими міністерствами. Формується програма і визначається бюджет.