Re: цензії

Ще не так давно було складно назбирати десятку новинок для дітей та підлітків від українських авторів та авторок. Читачі та критики знали абсолютно всі книжки, які виходили за рік, у книгарнях сучасна українська література займала від сили одну-дві полички. Так само було не густо і з українськими перекладами світових бестселерів. Сьогодні ж сформувати десятку новинок дитліту до «Книжкового арсеналу» так само складно, але вже з більш приємних причин: хороших книжок стало дуже багато. Це стосується і перекладів, і текстів українських авторів та авторок.

У сьогоднішній добірці ви знайдете книжки від українськи авторів, які щойно побачили світ, а також ті, які ще в друкарнях. Ми вирішили охопити потреби читачів різного віку, а також відібрати до огляду прозу і поезію, художню літературу і нон-фікшн.

Повний текст читайте у джерелі – на сайті Читомо.

Світлана Дідух-Романенко. Раз, два, спи… Перша сонна лічилка

Ілюстрації Марини Кізілової, авторка ідеї – Наталія Моспан. – Київ: Моя книжкова полиця, 2019 – 16 с.

Вік: 2+

Останні кілька років в Україні з’являється все більше видань для найменшої читацької категорії. Поступ помітний не лише у кількості, а й в якості. Видавці експериментують, шукають нові цікаві формати для ілюстрацій і не бояться їх втілювати у життя: це і книжки-картонки без слів, і книжки-картонки з віконцями та рухливими елементами, і вімельбухи для найменших, і книжки одного вірша, і книжки-мішанки. А у випадку з книжкою «Раз, два, спи… Перша сонна лічилка» мова йде про український поп-ап. Видавці досить довго шукали можливості зробити таку книжку в Україні, про що писали у соцмережах, але таки зробили її.

В основі книжки – вірш Світлана Дідух-Романенко про песика, який хоче вкласти спати сто баранчиків-бешкетників, але вони всі розбігаються сторінками книжки. Тож песик вирушає на їхні пошуки: він шукає їх у полі та хліві, на галасливому ярмарку та на дні моря, у повітрі та навіть у космосі. Разом з песиком Гав-Гав баранчиків шукають і малі читачі, відкриваючи численні віконечка на сторінках книжки. А галасливий ярмарок взагалі постає перед малюками у всій своїй 3D-красі: саме на цій розгортці використаний поп-ап. Варто окремо відзначити масштаби роботи художниці Марини Кізілової.

«Раз, два, спи… Перша сонна лічилка» виконує одразу кілька важливих функцій. По-перше, це книжка-гра, і це – ідеальний формат для залучення малюків до читання. Ігрові елементи дозволяють малюкам тримати увагу і не втомлюватися від тексту, спонукають взаємодіяти з книжкою, прищеплюють розуміння, що читання – це щось цікаве. По-друге, це сонна лічилка, тобто ця книжка покликана налаштувати малюків на сон. У такому віці діти «читають» книжки з батьками, а значить – це ще й книжка для спільного якісного дозвілля батьків із малюками. Ну і ще вона просто дуже красива.

Окремо хочеться відзначити сміливість видавців – таку книжку не легко й не дешево виготовити в Україні. Поява таких українських поп-ап видань – надихає. Так, може, і дочекаємось своїх Роберта Сабуду чи Філіппа Угга.

Серія «Цікава Україна»

«Мама прийшла» Оксани Лущевської, «Велике перевтілення» Валі Вздульської, «Біжи, саламандро!» Маші Сердюк, «Сюрприз для сов» Саші Кочубей

Ілюстрації Маші Фої, Олі Музиченко, Мар’яни Микитюк, Юлі Шалімової – Харків: крокус, 2019 – 24 с.

Вік: 4+

Видавництво «Крокус» заявило про себе у перших числах травня. Саме тоді про його заснування написала у соцмережах Наргіс Гафурова. У минулому Наргіс очолювала редакцію видавництва «Читаріум», де ініціювала унікальні українські серії та переклади багатьох світових зірок дитячої літератури. Тепер вона заснувала і очолює видавництво «Крокус», яке так само спеціалізуватиметься на дитячій літературі. Перші книжки видавництво планує презентувати вже на «Книжковому Арсеналі».

Серед них – пізнавальна серія «Цікава Україна». Це – книжки-картинки про червонокнижних представників української фауни. Написали та проілюстрували їх українські авторки та ілюстраторки. Це письменниці Валя Вздульська, Маша Сердюк, Саша Кочубей і Оксана Лущевська, а також ілюстраторки Маша Фоя, Оля Музиченко, Мар’яна Микитюк та Юля Шалімова.

Перші чотири книжки серії присвячені сірим совам, рисі євразійський, саламандрі та жуку-оленю. Це невеликі пізнавальні розповіді про життя тварин. Авторки не переобтяжують текст зайвими деталями, але і не випускають з поля зору основні факти про того чи іншого представника української фауни. Ось мама-рись вийшла на полювання, злякалася наближення вовка і повернулася до лігва. Ось усередині старого дуба живе личинка, яка навесні прокидається вже жуком-оленем і вирушає на пошуки самиці. Ось саламандра полює на хробачків, а згодом тікає від пожежі. А ось сірі сови у сутінках вилітають на полювання.

Коротка історія супроводжується основними фактами про тварину: де мешкає, чим харчується, хто її вороги, що полюбляє, які має особливості тощо.

Видавництво радить цю серію молодшим школярам, але ми сміливо її радимо і дошкільнятам. Реалістичні ілюстрації, невеликий обсяг тексту, чіткі і зрозуміли факти. А для тих, хто хоче дізнатися більше, видання має і перелік використаних джерел..

Галина Ткачук. Книжка про сміття

Художнє оформлення Антона Селлешія. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2019. — 132 с.

Вік: 8+

Нещодавно в інфопросторі з’явилася новина, що на дні Маріанської впадини, тобто, на глибині 11 кілометрів, науковці знайшли обгортки від цукерок і пластиковий пакет. Сміття – усюди, і його стає лише більше.

І поки одні люди шукають, як розв’язати цю глобальну проблему та зменшити обсяги сміття у майбутньому, інші влаштовують стихійні сміттєзвалища у лісах та пакують банани у три целофанові пакети. Проблема сміття настільки масштабна і багатогранна, що поява в Україні дитячої «Книжки про сміття» була неминучою.

Отже, Галина Ткачук написала нон-фікшн. Їй у цьому допомагали восьмеро школярів. До книжки увійшли їхні роздуми на теми, пов’язані з відходами, їхні експерименти з кількістю сміття за день, досвіди сортування та прогнози щодо майбутнього людства.

Книжка поділена на два розділи. У першому Галина Ткачук розповідає, що таке сміття, а що таке відходи, розповідає про «сміттєві континенти в океанах» і нелегальні сміттєзвалища в Україні, наводить статистику того, скільки сміття в Україні віддають на переробку, скільки спалюють, а скільки відправляється на полігони. Чим загрожує сміття і які глобальні зміни можуть статися на планеті через його надмірну кількість. Наводить історії з життя – свого та своїх друзів.

Попри те, що авторка подає досить багато інформації (статистику, цитати із законодавства, наукові факти тощо), вона так систематизує всі дані, що сприймати їх досить легко і не нудно. Наприклад, вона «конвертує» десять мільйонів тонн сміття, які українці «утворили» за минулий рік, у сміттєвих слонів, які легко можуть затоптати наші міста і села.

Окрім суто пізнавальної інформації, Галина Ткачук дає чимало дуже конкретних порад: куди дзвонити та писати, якщо натрапив на нелегальне сміттєзвалище, як оцінювати речі на екологічність та думати про це ще на етапі купівлі.

Друга частина книжки присвячена вже дуже конкретним крокам. Тут авторка розповідає по різні рухи, ініціативи та флешмоби у світі, які пропагують прибирання сміття та зменшення його кількості.

Вона розповідає цікаві історії з усього світу про неочікувані варіанти апсайклінгу, використання відходів у мистецтві, будівництві та дизайні. Знайомить читачів із теорією розбитих вікон та історією дитячої письменниці Олесі Мамчич, яка от уже 12 років разом з родиною прибирає пляж. Детально розповідає про різні типи відходів, як і де їх можна утилізувати тощо.

Це приклад захопливого нон-фікшну, який спонукає читачів самостійно робити висновки. Авторка не розповідає про проблему відсторонено, вона дає зрозуміти, що кожен з нас щодня докладається до неї. Проте тут немає прямих повчань, закликів чи моралізаторства.

Я б радила цю книжку не лише дітям. Вона стане чудовим посібником і для дорослих читачів, особливо тих, хто цікавиться цією темою і хоче залучити до неї дітей. Навіть якщо ви прочитаєте її і не почнете сортувати сміття чи прибирати у парках, ви принаймні будете знати масштаби проблеми й приблизний прогноз на майбутнє: нам всім гаплик.

Я і Конституція

Лариса Денисенко, Олександр Ільков, Андрій Стельмащук, Альона Шуліма. Художнє оформлення Жені Олійник. – Львів:

Видавництво Старого Лева, 2019 – 88 с.

Вік: 8+

Важко переоцінити важливість книжки, яка пояснює дітям, що таке Конституція України, які у кожного з нас права та обов’язки, що саме гарантує нам держава і як вона впливає на нас, а ми на неї. Навіть більше, не кожен дорослий зможе одразу пояснити дитині, що таке гідність чи відповідальність, або як працює правосуддя.

Ця книжка буде корисною і дорослим читачам, бо, на жаль, далеко не всі дорослі громадяни України хоч раз у житті тримали в руках Конституцію. А варто було б.

У книжці «Я і Конституція» автори говорять з дітьми на рівних. І це – великий плюс. Звичайно, йдеться про інформацію, адаптовану під вікові особливості читачів. Тут багато кольорових ілюстрацій та прикладів із життя дітей, які допомагають зрозуміти часом дуже непрості речі. Автори спокійно, виважено і у зрозумілій термінології розповідається дітям про досить складні речі, не уникають суперечливих моментів і не спрощують їх. Що таке смертна кара та чому вона відсутня в Україні? Коли вводять надзвичайний стан та чи можна дітям брати участь у воєнних діях та збройних конфліктах? Що таке право на гідне ставлення та чому навіть батьки не мають права принижувати та бити свою дитину? Що таке відповідальність, презумпція невинуватості та свобода слова? Для чого і як працює уряд? Як функціонує правосуддя та чи можна змінити Конституцію? І багато інших питань.

У цієї книжки багато плюсів. Вона розповідає дітям, як це – бути громадянами України. Куди звертатися і що робити, якщо наші права порушено. Вона знайомить читачів із поняттям відповідальності. І, до речі, знати основні статті Конституції – це теж про відповідальність.

Валентина Захабура. Лепрекони

Львів: Видавництво Старого Лева, 2019 – 176 с.

Вік: 13 +

У новій повісті «Лепрекони» Валентина Захабура вперше в українській літературі для підлітків торкається теми гермафродитизму. Досить смілива тема, якщо взяти до уваги, що українські автори буквально кілька років, як почали писати в книжках про секс, смерть, цькування та про інші теми, які раніше не проникали на сторінки дитячої та підліткової книжки.

Варто одразу зазначити (бо є батьки, які дуже гостро реагують на подібні теми у підлітковій літературі), що письменниця дуже делікатно говорить про все це говоить. І, що важливо, вона вводить її в загальну канву оповідки, тож сюжет не рухається лише довкола цієї теми.

Більшість подій повісті відбуваються у стінах школи або поза нею, але з учнями одного класу. Тут і проблеми у навчанні, і діставучий класний керівник, якого школярі називають класним дамом, і проблеми у родині, які впливають на поведінку підлітків у школі, і перші симпатії та розчарування.

Повість починається з того, що старшокласниця Наталка отримує лист від давнього друга дитинства. Він пише, що живе у Німеччині та на кілька днів завітає до Києва, хоче побачитися. Але замість друга Антіна до Наталки підходить дівчина Антоніна.

Письменниця делікатно описує шок і сумніви, які переживає Наталка, неприйняття свого друга, який виявився дівчиною, неприйняття її тіла тощо. Втім, для розуміння інших є простий і перевірений метод – розмовляти, слухати та чути. Лише спілкування з Антоніною дають Наталці відповіді на багато питань.

«Лепрекони» – це добре написаний текст. З правдиво прописаними характерами, яким віриш, з гумором, з делікатним розкриттям складної теми. Підлітки впізнають себе у цій книжці, а це – важливо.