У таємничій (і милозвучній) для українського вуха назві цієї великого розміру книжці прихована і принада загадки, і візуальна версія її розгадки. Не кожен ілюстратор сьогодні ризикне подати настільки розгорнуту версію як усього поняття, що об`єднує вірші Григорія Фальковича, так і перетворити його на велетенський космос інтерпретацій. А Павло (Пінхас) Фішель — ризикнув, здається, на радість усім вдало. Принаймні, цей його проект вже отримав першу нагороду на Форумі видавців-2016 як одна з найкрасивіших книг конкурсу.

Слово «космос» недаремно тут написалось, оскільки вже на початку, перед першим же віршем, бачимо дитину, яка зазирає і окуляр телескопа, і, притримуючи рукою, одночасно й мікроскопа. Так два «космоси» — універсум і мікровсесвіт, — стають візуальним ключиком для того, щоб почати мандрівку цією незвичайною книжкою. Такою ж примхливою, як у малесенької бджілки, що на цих сторінках визбирує мед знання і розуміння стану святковості. Світ дитячих розваг і зажур, суперечок і сподівань, зустрічей і подарунків, запитань і здивувань показано як світ і древнім, і сучасним водночас. Художник використовує візуальні коди іконопису ХVІІ ст., буквиці середньовічних книжок, принципи заставок (зокрема, і японських), що їх можна розглядати як окремі «картинки в картинках».

Водночас він зображає також і предмети сучасні, наприклад — комп`ютери, з моніторів яких діти спілкуються, як у андерсенівській казці Кай і Герда на місточку над вулицею. Ця дивна, неповторна суміш тільки спочатку збиває з пантелику. А коли разом із бджілкою-мандрівницею починаєш подорож лабіринтом бодай кількох розворотів — мимоволі втягуєшся у гру багаторівневих асоціацій, нелінійних стосунків між словом і зображенням. Дивний колорит і «шерехата» поверхня сторінок (для цього ефекту використане вибіркове лакування, яке взагалі сприймається технологією для обкладинки, а не сторінок, тим більше дитячого видання) додають відчуття, що ми «граємось» також і в сучасну, веселу стилізацію, перевертання великого — в мале, далекого — в близьке. Що також органічно і неспішно входить до засвоєння поняття «святковий подарунок». Адже тепер діти разом з батьками (які їм покажуть і розкажуть, чому тут все таке дивне) можуть помандрувати і різними естетичними системами різних століть і культур. А у найпростіших історіях, які так мудро і позірно легко розповідає Григорій Фалькович, побачити і сучасне, і минуле, і національне, і глобальне. Чому позірно? Бо насправді за цими рядочками також промовляє певна традиція україномовної єврейської поезії, насиченої м`яким гумором, домашніми історіями, колізіями різноманітних переживань і стосунків, промовистими дрібницями побуту.

Книжка перенасичена візуально, але водночас вона не є складною для сприйняття ані дитини, ані дорослого. Звісно, найкраще, щоб її читали і розглядали разом, сімейно — вечорами або у вихідні. Обговорюючи кожен із подарунків, про які йдеться, розпитуючи про окремі елементи, згадуючи, чи траплялось щось подібне у них вдома, з ними або знайомими. Врешті, увесь стрій цього видання робить світ єврейської сім`ї близьким і знайомим іншим українським дітям.

Цікаво, що обкладинка у цього видання також перевертає усталені канони про те, як має привертати увагу покупця дитяча книжка. Тут немає великого, яскравого, барвистого, головного героя, а є притлумлений, брунатно-пергаментний ніби-то лабіринт, і невеличка, зімітована наклеєчка з назвою у верхньому правому кутку. Така от «бібліотечна рідкість» для сімейного перегляду. Коштовний раритет.

Незвичайність цього проекту — не лише у його коштовності, що її можна порівняти із знахідкою збереженого у таємному місці єврейського стародруку. Та навіть і час, впродовж якого вона створювалась і втілювалась, також має значення для повноти відчуття святкових солодощів. Григорій Фалькович писав ці вірші впродовж майже десятиліття, вони увійшли до інших збірок, шкільних хрестоматій і українських підручників, але ніколи не були зібрані в один проект. Павло Фішель оформлював (бо ж не лише про ілюстрації йдеться, а про цілу візуальну програму) їх як унікальний концепт ще трохи більше п`яти років. А ще якийсь час пішов на те, аби видавництво «Дух і Літера» знайшло спонсорів і друкарню, які б ризикнули перетворити її на реальність.

Батьки, які вже зважились придбати дітям цю книжку на подарунок (і ті, що, сподіваюсь, придбають її до найближчих свят), також відчують радість. Бо ризик (бджілка ж має жало) невдовзі перетвориться на мед, який можна куштувати кожного разу, як тільки розгортатимуться ці півсотні коштовних сторінок під старовинною палітуркою.

Діана Клочко