Re: цензії

Зміни переважно відбуваються з боку наших іноземних партнерів, які щороку намагаються привести до нас письменників, відомих в їхніх країнах. А країн в нас цього року буде представлено 28, незважаючи на постійні кризи і постійний брак фінансування. До речі наші іноземні партнери, як і ми скаржаться на брак державного фінансування, скорочення і так далі. І провина за це лежить на Росії, адже ця криза - міжнародна.

Тож Форум присвячений теж цій геополітичній кризі, яка зараз спіткала весь світ, а особливо нашу його частину. Ми маємо таку фокусну тему – "Межі кордонів", яка може трохи дивно звучати для когось, але насправді вона дає досить широке поле для дискусій. І дискусій, і різних обговорень, різних презентацій пов’язаних з цією темою в нас буде дуже багато.

Зокрема, я страшенно тішуся як добре розвиваються наші дискусійні майданчики. В цьому році вони називаються вже Форуми, тематичними Форумами. Ми їх будемо мати 10, і вони всі є дуже цікавими.

Тож Станіслав Лем повертається до рідного Львова.

Фестиваль про Станіслава Лема нам запропонували наші партнери – "Вроцлав Столиця культури", - там є фанатики Лема, які і по цілому світі. Бо насправді Лем – це напевно єдиний польський письменник, який перекладений мало не всіма мовами світу. І цілком очевидно, що вони дуже би хотіли його повернути до Львова.

Він уродженець Львова між іншим.

Так, хоча всі знають, що Лем якось розчарувався після свого виїзду до Польщі, і не хотів ніколи повертатися до Львова, навіть маючи таку можливість.

Був певний період його життя, коли вже постала незалежна Україна і йому нічого не загрожувало у радянській Україні. Але Львів – це було місто його спогадів і він напевно волів залишити їх недоторканими.

Ми у рамках цього фестивалю робимо дуже цікаву річ, відеоекскурсію "місцями Лема". Тобто наші відомі перекладачі та письменники, такі як Маріянна Кияновська, Галина Крук, Юрко Прохасько, Андрій Павлишин, Остап Сливинський, - вони побували в тих місцях, які пов’язані з Лемом, і розповіли своє сприйняття його творчості.

Чи приїде Венцлова? Чи приїде Бегбедер?

Томас Венцлова – почесний гість цьогорічного Форуму і це великий здобуток. Це один з найбільших інтелектуалів сучасності. Його знають в усіх країнах Європи і в Америці. В нього буде кілька заходів. Він буде виступати з промовою на відкритті 14 вересня.

Ну і Бегбедер, наша зірка, пробуде в нас одну ніч і ще кілька годин. Так що до нього можна буде доторкнутися, відвідавши славетну вечірку за участі діджея Бегбедера в республіці Фест вночі, з 16 на 17.

А Ющенко, Порошенко і так далі, приїдуть?

Всі

Українські політики приїдуть позніматися на фоні книжок?

Всі приїдуть. Хай знімаються, може звикнуть.

І почнуть читати

І почнуть говорити про книжки, допомагати книговиданню. Це теж добре.

Форум не поодиноке явище. Є київський Форум, є фестиваль в Чернівцях.

Це вже дуже потужні події. Дуже потужні і видно, яку вони мають стратегію розвитку, як це все буде. Мені дуже подобається те, що вони роблять.

Тобто вже пішла якась гуманітарна стратегія стосовно літературної і видавничої справи?

Ця стратегія ще не державна, вона сама собою складається силами і інтелектом організаторів цих подій. А от власне якогось такого загальнодержавного бачення ще і нема.

А стало гірше чи легше зараз працювати?

Мені важко поки що якось це визначити. Але все-таки з наступного року має запрацювати Інститут книжки. То так чи інакше Форум видавців на рівні з іншими ярмарками та фестивалями очевидно буде включений в цей процес отримання коштів.

Вони швидше за все будуть розподілятися на конкурсних засадах, так як це декларувалося. Але в нас залишається якесь смішне обмеження, що на одну подію виділяється не більше ніж 199 тисяч.

Маєтеся на увазі на одну подію, йдеться про Форум?

Про будь-яку подію, що відбувається в Україні. З державного бюджету без тендеру може бути виділено 199 тисяч. Я просто не дуже собі уявляю, хто ще б мав брати участь у тендері на проведення Форуму.

А як ситуація виглядає з російською книжкою в Україні?

Книготорговці кажуть, що російських книжок стало набагато менше. Що росіяни якось з власної ініціативи припинили постачання, скоротили його чи вдвоє чи в троє. Точно цього сказати не можна, бо статистики, як такої, не має. Але помітно, що цих книжок поменшало, новинок поменшало. Ну і можливо ще відбувається сплеск зацікавленості з боку читачів власне до українського продукту, до українських перекладів і текстів.

Ну це відчутно, що українські видавництва збільшили свою потужність.

Так, ось наприклад книжки, які нам цього року надіслали на конкурс, я не мала можливості детально переглядати. Але візуально вони виглядають дуже добре. І списки, які надсилають, це справді світові бестселери, які щойно вийшли і вже перекладені. Це так тішить.

Ну от є відчуття що все таки щось міняється в гуманітаристиці. Чи є больові місця, які лишилися в книговидавництві, в розповсюдженні книжки? Чи включена Україна в світовий літературний процес?

Нема книгарень, нема статистики, нема аналітики ринку. Україна далі ще не відома на світовому ринку, її мало хто розрізняє. Я думаю пара років ще повинна минути. Українських письменників знають за кордоном трохи більше ніж раніше, але це ті самі імена, дуже мало нових. Так що роботи є багато.