Жан-Клод Кофман. Самотня жінка і Чарівний Принц ("Темпора", переклад Зої Борисенко)

Жан-Клод Кофман – французький соціолог. Він багато пише про повсякденне життя на основі довгих інтерв’ю з "простими людьми".

В його доробку – книжки про життя в багатоквартирних будинках і про віртуальні сексуальні взаємини, про сумочки та про домашню кулінарію. До речі, в українському контексті дуже цікаво могла би виглядати праця Кофмана про "Соціологію оголених грудей".

Жана-Клода Кофмана в Україні раніше не перекладали. Першою ластівкою стала книжка "Самотня жінка і Чарівний Принц" ("La femme seule et le prince charmant"). Вперше ця праця вийшла друком 1999 року. Згодом науковець доповнив своє дослідження. Саме цю оновлену версію перекладено й видано українською мовою.

"Самотня жінка і Чарівний Принц" - це книжка про еволюцію моделі сімейного життя. Кофман називає це "життя-соло". Тобто йдеться про настанову сучасних городян на одиноке життя.

Подібна відмова від традицій колективного сімейного життя – не нова. Навіть у "диких" племенах завжди існував певний клас людей, які не брали шлюб.

Тривалий час до таких практик ставилися доволі насторожено. Але в сучасному західному світі це виглядає навіть не екзотично. Власне все це давно описали в серіалі "Секс і місто".

Жан-Клод Кофман звертає увагу, що нова свобода від обов’язкового шлюбу не є повною свободою. Це просто нова модель з новими писаними і неписаними правилами.

Грубо кажучи, тепер Попелюшка сама себе перетворює на Принцесу – їй більше не потрібен Принц.

В книжці "Самотня жінка і Чарівний Принц" дослідник міркує про пошуки ніжності та довіри самотньою жінкою. Він намагається дослідити високі вимоги сучасної жінки до партнера та інші супутні питання.

В однові дослідження – спроба розібратися з ось таким парадоксом:

"Союз автономної жінки та Чарівного принца видається протиприроднім: вони живуть у двох радикально протилежних світах. Вона перебуває у світі конкретного. Він – у світі мрії. Вона (…) нагамається дати раду (сама-одна) своєму майбутньому (…). Він, навпаки (…) пропонує, щоб вона чемно чекала на свою долю".

Висновок соціолога дотепний. Мовляв, якщо немає Чарівного Принца – то зроби його собі сама. Кофман тут використовує симпатичну фразу "притрусити золотим пилком".

Книжка точно сподобається фанаткам серіалу "Секс і місто", любителям практичних порад психолога в глянцевих журналах та просто самотнім жінкам у пошуках золотого пилку.

Крістіне Нестлінгер. Маргаритко, моя квітко ("Урбіно", переклад Ольги Сидор)

Крістіне Нестлінгер – відома й титулована австрійська письменниця. За своє життя вона написала більше сотні книжок для дітей і підлітків.

Крістіне Нестлінгер не одразу почала писати для дітей. Спершу вона працювала графіком і малювала ілюстрації до книжок. А потім пішла в декрет. Для своїх доньок вона малювала імпровізовані комікси про життя дівчинки Фредеріки.

Це захоплення вилилося в появу книжки "Фредеріка" 1970 року. До речі, за свій дебют письменниця одразу отримала премію Фрідріха Бедекера. Сьогодні письменниця має також дуже престижні нагороди - премію Астрід Ліндґрен і премію Ганса Крістіана Андерсона.

Особливістю книжок Крістіне Нестлінгер є персонажі. Це не ідеальні та слухняні діти. В художньому світі письменниці панують звичайні підлітки та молодші діти. Вони боязкі, сором’язливі, без янгольських кучериків і досконалих батьків.

"Маргаритко, моя квітко" є чудовим прикладом цієї особливості. До речі 2004 року цей роман уже видавали українською мовою у видавництві "Піраміда". 2012 року текст отримав нове життя. У видавництві "Урбіно" книжку відредагували та видали під новою палітуркою.

Повістину "Маргаритко, моя квітко" можна умовно поділити на три частини. В них можна простежити дорослішання головної героїні – дівчинки Маргаритки. Вона дорослішає – від дівчука 14 років до 16-річної дівчини.

Маргаритки живе в родині повненьких мами, тата, братика та сестрички. Сусіди називають їх "Заки-рюкзаки" - через пампушкоподібність тіл.

На початку повісті це цілком собі щаслива родина. Але вона поступово розвалюється. Батьки розлучаються, дітей ділять між батьками…

Паралельно з цим дорослішає Маргаритка. Вона худне, поступово позбавляється дитячих-підліткових комплексів, звикає до змін власного тіла… і в неї навіть з’являється хлопець. Та й не один!

"Маргаритко, моя квітко" - чудова книжка для підлітків, і особливо сподобається дівчаткам. Це рідкісний приклад дитячого тексту, що не оперує однозначними "добре" і "погано" та показує багатоманітний світ дорослішання.

Оновлена книжка от-от вийде в продаж. Але читачі "Української правди. Життя" можуть скоротати очікування. Наприклад, можна ближче познайомитися з самою Крістіне Нестлінгер - незабаром читайте її інтерв’ю.

Міла Іванцова. Ключі від ліфта (КСД)

Міла Іванцова написала дуже голлівудський роман. В основі сюжету лежить улюблена глядачами історія про "ефект метелика". Тобто думка про вплив "дрібниць" на всю долю людини.

В романі "Ключі від ліфта" такою дрібничкою стало рішення поворожити. Наслідки ворожіння виявилися дуже неочікуваними.

Жив собі Ігор, повертався якось з роботи та побачив дівчинку-підлітка, що пропонувала послуги ворожки. Вона наворожила йому два чарівних ключа. Умови прості: протягом доби цими ключами можна відкривати будь-які замки. Нюанс: тільки один з ключів приведе до щастя.

Відтак Ігор віддає один з ключів своєму другові Льові, а інший – залишає собі. Молоді люди вирушають на пошук пригод. Чи то пак навіть не пригод, а "чистої радості", яку вони востаннє відчували хіба що в дитинстві.

Ігор і Льовушка ставлять парі. За умовами вони заходять у різні під’їзди незнайомого будинку, відкривають двері будь-якої квартири на вибір і щось звідти виносять – аби довести, що все було насправді.

Але друзі не доходять до квартир, а застрягають у ліфті. Ігор у ліфті зустрічає femme fatale, а Льовушка знайомиться з жінкою своєю мрії зі сліпою дівчинкою на руках. Романтична лінія розвивається далі, але про неї розказувати не варто – спойлери.

Поруч із сюжетною лінією чоловічих пригод ретроспективно звучить "жіночий" пригодницький сюжет. Це звична з часів "Роксолани" історія українських дівчат у екзотичному гаремі-клубі-борделі.

Там зустрічаються дві сучасні Роксолани. Одна – колишня хостес, яка завагітніла та вийшла заміж за власника мережі клубів і борделів, інша – повія, котра просить нову подругу врятувати її. Порятунок дівчат чудесний і не без містики.

Сюжетні лінії переплітаються буквально: розділи про Київ і про життя полонянок чергуються. Між ними є вкраплення коротких статей про згадані проблеми. Тут і сексуальне рабство, і визначення роботи хостес, і колекціонування віскі… Зміна стилю надає тексту внутрішньої динаміки, а також виступає своєрідним аперитивом для подальшого читання.

В художній реальності роману бачимо щось на кшталт "чоловіків, як ненавидять жінок" і "жінок, які постраждали від чоловіків". В романі зовсім мало позитивних персонажів чоловічої статі. Та й вони можуть видатися доволі жіночними. Натомість жіночі персонажі всі як одна - колишні жертви агресивних чоловіків, але при цьому – сильні жінки.

Роман написаний живо, він зворушить тих, хто захоче зворушитись. Це можна проілюструвати на прикладі подвійного фіналу книжки. Щасливий кінець сонячний, але схожий на замальовку для реклами. Натомість сумний фінал більш органічний за стилем, але ніби аж надто хрестоматійний з огляду на естетику "ефект метелика".

Загалом роман "Ключі від ліфта" сподобається всім, кому подобаються фільми "Солодкий листопад", "21 грам" та інші старі-добрі голлівудські фільми.

Ірина Славінська