Re: цензії

За радянських часів книжки про «трудову славу» підприємства входили до обов’язкового імідж-пакета кожного більш-менш успішного заводу-фабрики-колгоспу.

Ідея гарна, але безнадійно інфікована пропагандою.

Схоже, відраза до занапащеного жанру вивітрюється лише тепер — минулого сезону з’явилися два добрі зразки-путівники вітчизняним бізнесом: «10 успішних українських брендів» (Брустурів: Дискурсус) та «Стартап на мільйон. Як українці заробляють статки на технологіях» (Х.: Віват).

Звісно, щось таки виходило упродовж двадцяти п’яти незалежних років — украй епізодично.

Найперше пригадується книжка одного із засновників «Бліц-інформу» Володимира Чепового «Бизнес — самая честная Игра», що з 2002-го витримала три перевидання (останнє — К.: Самміт-Книга, 2016).

Утім, ті спогади стилізовані під повість — тобто, маємо до діла зміфологізований продукт.

2008-го вийшов нарис Ростислава Семківа «Іван Малкович, український видавець і поет» (К.: Атлант ЮЕмСі), де оповідано історію постання видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», нехай і не так детально, як хотілося б.

Ірина Славінська перетворює низку інтерв’ю з відомими персонами, серед яких і підприємці, на «Історії талановитих людей» у двох випусках (К.: Брайт Стар Паблішинг, 2014; 2015), і того ж 2015-го резонансно з’являється книжка «TheUKRAINIANS: Історії успіху» (Л.: Видавництво Старого Лева), що посідає друге місце в тогорічному рейтинґу.

Утім, три останні видання є радше PR-презентаціями, аніж журналістськими розслідуваннями.

«10 успішних українських брендів» та «Стартап на мільйон» також не дотягують до інтриги журналістського розслідування — негативний досвід згадано лише раз (недобросовісна конкуренція з боку «Епіцентру»).

Обидві книжки зосереджені на реконструкції успішно-позитивних починань, що таки перетворилися на бренди. Такі собі пізнавальні екскурсії, а почасти й навчальні посібники.

Справді дізнаємося чимало нового, починаючи з термінів («серійні підприємці», «сейлз-терапевти», «монетизація досвіду та репутації», «факапи, себто промахи» тощо).

Й навіть поповнимо суму своїх міфологічних знань, як-от: «Семмі — це божественний персонаж, покровитель мандрівників та авантюристів».

Декілька українських авантюристів-початківців назвали іменем свого патрона фірму з виготовлення чоловічих шкарпеток «небазарної естетики» — «Sammy Icon». Чи не божевільна затія?

Вітчизняний ринок спочатку так і подумав: «За перші три місяці хлопці продали близько сотні пар. Ціна однієї на той час становила 35 гривень».

Оскільки стартовий капітал ($15 тис.) на той час уже використали, ситуація адекватно описувалася поняттям «повна д...».

Та, либонь, втрутився сам Семмі, й помалу шкарпеткова фірма його імені впевнено опанувала ногами споживачів, включно з іноземними — нині «Sammy Icon» продаються у 16 країнах (від США до Нової Зеландії).

У бізнесових книжках цифри мають більш привілейований статус, ніж букви. Й автори обидвох рецензованих видань намагаються ставитися до них із належною увагою.

Дізнаємося, приміром, що перший Форум видавців у Львові (1994) «відбувся завдяки гранту фонду «Відродження» — $25 тис.», із жорсткою умовою придбати 3 комп’ютери на $18 тис.

А коли троє партнерів (Юрко Назарук, Андрій Худа, Дмитро Герасімов) замислили створити мережу «атмосферних закладів... на межі затишного простору, доброї кухні, театру й людських взаємин» — майбутній «!FEST», що починався з легендарної «Криївки» на львівській площі Ринок, — «взяли в банку «Львів» $534 тис.».

Звідки у вас капіталістичні гени? — запитують у своїх героїв-стартаперів автори обох книжок.

Виявляється, чи не всі мають досвід, подібний до того, що Гоголь запримітив у юному Павлуші Чічікові.

Олексій Малицький («Семмі») спогадує: «На морі, як був малий, робив із мушель «висульки» й продавав їх. Здавав у оренду велосипед за наклейки... У Дрогобичі відключали воду, а в нас була криниця. Я побачив у цьому можливість. Брав пляшки, кип’ятив їх, наливав туди води й розносив сусідам по 15 копійок».

А от що було далі — здебільшого укриває густий туман. Авжеж, бермудська зона «першого мільйона», недоторкана тема.

У книжці «10 успішних українських брендів» кволу спробу розвіяти корупційну тінь політики навколо бізнесу бачимо хіба у главі, присвяченій постанню «Української правди»: у квітні 2000 року гроші на запуск сайту дав Є.Марчук, тодішній кандидат у президенти — $2 тис. на місяць.

Але вже «у травні 2000 року в УП вийшла стаття «Претенденты в президенты, расслабтесь!», де журналістка Тетяна Коробова гостро критикувала Марчука.

Фінансування обірвалося миттєво. Наступного дня «Українську правду» виселили з офісу й забрали комп’ютери».

Натомість у книжці «Стартап на мільйон», де йдеться про ІТ-проекти, мало зрозумілі політикам, — про це нема нічого (окрім недавніх «масок-шоу» під час полювання силовиків на загадкові «сервери»).

Більше за те, у передмові доктора економіки, венчурного підприємця Євгена Ленґа читаємо: «Ми припинили спілкуватися з політиками й чиновниками — то марнування дорогоцінного часу... Створюємо екосистему».

Ця таємнича екосистема — справжня terra incognita для масового читача. Виявляється, «ІТ-галузь в Україні — друга за величиною сфера економіки після агробізнесу».

Та водночас — через оте невігластво політиків — 2016-го року Україну залишили понад п’ять тисяч ІТ-фахівців; втрачено мільярди доларів недоотриманого прибутку.

Але оптимізмові тих, що лишаються (як і їхньому успіхові, справді світовому), — можна щиро позаздрити.

Як радить голова спостережної ради Української асоціації міжнародних інвесторів Андрій Колодюк, «не проводьте багато часу у Facebook, читаючи страшилки, що час виїжджати з країни. Це піар-кампанії. Я не кажу, що нам треба заплющувати очі на реальність. Ми знаємо, що відбувається. Але я знаю й інше: реальність можна створювати... Що можна зробити в Америці чи Європі, якщо ви підняли на ваш стартап $500 тис. інвестицій? За такі гроші ви можете найняти півтори людини, з яких одна — юрист. За ті самі $500 тис. ви можете приїхати в Україну і знайти тут повноцінну команду й партнерів. Витрати на створення стартапу в Україні та Америці відрізняються в п’ять—десять разів».

Обидві книжки-номінанти багаті на такі ось розкуті порівняння та афористичні визначення.

Скуштуйте: «Банківське обслуговування важливе, а банки — ні» (Олександр Витязь, керівник Центру електронного бізнесу «Приватбанку»); «Ми не гарантуємо успіху, ми підвищуємо його ймовірність» (Андрій Федорів, піар-компанія «FEDORIV»); «Скотч — це уособлення тимчасового вирішення проблеми... Професійність — це коли ти робиш те, що ти говорив, і готовий за це відповідати» (Юрко Назарук, «!FEST»); «Комунікатор — от я хто» (Олександра Коваль, президент Форуму видавців); «Є в мене така мета — сьомий президент України. Це найпростіший спосіб пояснити, якого масштабу змін я хочу в країні» (Олексій Малицький, «Sammy Icon»).

Та більше за стилістику, звісно, вражає фактаж. Коли узнаєш, що сервісами української компанії Grammarly користуються два мільйони студентів з 800 університетів світу, або що вже сьогодні 7% усіх посівних площ в Україні доглядають за допомогою дронів фірми DroneUA. А перспективи — то взагалі фантастичні.

Українська кіберспортивна команда Na’Vi за 6 років участі у міжнародних змаганнях заробила $6 млн. призових коштів («професійний геймер може заробляти від $400 до $25 тис. на місяць»).

Світ змінюється, спостерігаємо «початок нового футболу, коли не більше: за кілька років чемпіонати проводитимуться на стадіонах і збиратимуть десятки тисяч уболівальників».

Врешті-решт, секрет успіху кожної з трьох десятків компаній, про які йдеться в обох книжках, спільний: «Найбільший виклик — це поставити собі мету».

ОБРІЇ: КОРОТКІ СПИСКИ

Далі публікуємо результати експертної сесії Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року’2017» – шортлисти кожної підномінації: по сім найподієвіших книжок сезону (за абеткою). Лавреати з цих списків будуть оголошені на церемонії нагородження серединою лютого.

Науковопопулярна література

Кристоф ҐАЛЬФАР. Всесвіт на долоні. Подорож крізь простір, час та за їхні межі. – К.: Yakaboo publishing, 354 с.(п)

Ларрі ҐОНІК / Крістін ДЕВО. Секс. Сер. «Наука в коміксах». – К.: МахаонУкраїна, 248 с.(о)

Річард ДОКІНЗ. Егоїстичний ген. – Х.: Клуб сімейного дозвілля, 544 с.(п)

Стівен КОТЛЕР, Джеймі УЇЛ. Викрадачі вогню. – К.: Yakaboo publishing, 272 с.(п)

Володимир СЕЛЕЗНЬОВ. Кремльовський плагіат: від «шапки Мономаха» до кепки Ілліча. – Тернопіль, Мандрівець: 256 с.(п)

Луїджі СЕРАФІНІ, Данієла ТРАЗАТТІ. Золотий кролик. Невеличкий трактат з людинокроликознавства. – К.: Laurus,

160 с.(п)

Христя ФРІЛАНД. Плутократи. – К.: Наш формат, 328 с.(п)

Бізнес / економіка / успіх

10 успішних українських брендів. – Брустури: Discursus, 193 с.(п)

Тімур ВОРОНА. Стартап на мільйон. – Х.: Віват, 224 с.(і)

Майкл А.КУСУМАНО, Девід Б.ЙОФФІ. Стратегії геніїв. П’ять найважливіших уроків від Білла Ґейтса, Енді Ґроува та Стіва Джобса. – Х.: Клуб сімейного дозвілля, 256 с.(п)

Любомир ОСТАПІВ. Любов та бюджет. Домашні фінанси для сімейних пар на шляху до фінансової свободи. – К.: Yakaboo publishing, 210 с.(п)

Ден СЕНОР, Сол СИНҐЕР. Країна стартапів. Історія ізраїльського економічного дива. – К.: Yakaboo publishing, 360 с.(п)

Майкл СПЕНС. Нова конверґенція. – К.: Темпора, 352 (о)

Василь ШУЛЬГА. Invisible photo business. Що має знати фотограф, який хоче знімати для світових брендів; Пиши сильно: практичні вправи, поради, теорія. – К.: Pabulum, 200+240 с.(п)

Публіцистика / сучасні мемуари

Галина ДАЦЮК. Янголи Небесної Чоти. – Чернівці: Букрек, 320 с.(п)

Катажина КВЯТКОВСЬКАМОСКАЛЕВИЧ. Вбити Дракона. Українські революції. – Л.: Видавництво Львівського медіафоруму, 224 (о)

Дмитро МУРАВСЬКИЙ. Через війну. Погляд волонтера. – К.: Люта справа, 280 с.(п)

Севгіль МУСАЄВА, Алім АЛІЄВ. Мустафа Джемілєв. Незламний. – Х.: Віват, 272 с.(п)

Всеволод СТЕБЛЮК. Синдром АТО. Нотатки «Айболіта». Сер. «Бібліотека спротиву. Бібліотека надії». – К.: Дух і Літера, 288 с.(п)

Олександр СТРАЖНИЙ. Майдан: події – свідчення – менталітет. – К.: Дух і Літера, 360 с.(п)

Олєґ ПАНФІЛОВ. Розмова з «ватником». – Тернопіль: Мандрівець, 256 с.(п)

Спеціальна література / довідкові видання

Станіслав ВОЛОЩЕНКО. Колекція Митрополита Володимира (Сабодана): рукописи, стародруки і рідкісні видання. – К.: Інститут української археографії та джерелознавства НАНУ, 504 с.(п)

Камерон ДІАЗ / Сандра БАРК. Книга про тіло. – К.: Форс Україна, 288 с.(п)

Екотаж: керівництво з радикальної природоохорони. – К.: Орієнтир, 188 с.(п)

Фолькер ЛІЛІЄНТАЛЬ. Розслідування; Геннінг НОСКЕ. Журналістика: що треба знати та вміти. – К.: Академія української преси; Центр вільної преси, 135+312 с.(о)

Психологія бою. – Л.: Астролябія, 352 с.(п)

Андрій ХАРУК. Бойові літаки ХХІ століття. – Х.: Клуб сімейного дозвілля, 400 с.(п)

Сінді ШЕЙБЕ, Фейз РОГОУ. Медіаграмотність. Критичне мислення у мультимедійному світі. – К.: Академія української преси; Центр вільної преси, 319 с.(о)

Костянтин Родик