Це оповідання про війну в Україні для росіян. До збірки увійшли 18 українських письменників: 6-ро російськомовних, 12-ро україномовних. Серед них Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Лариса Денисенко, Тарас Прохасько. Презентація проходила в кав´ярні-книгарні "Довженко.Книги.Кава.Кіно" 27-го листопада.

- Півтора роки тому у квітні-травні 2014-го в Києві проходив конгрес українсько-російської інтелігенції. Серед гостей цього заходу була Людмила Улицька, з якою я знайомий дуже давно. Я брав у неї інтерв´ю, ми спілкувалися і тут вона мені каже: "Було б добре в рамках програми видати збірку оповідань українських письменників про війну. Як ти на це дивишся?". Я дивився на це добре. Домовилися, що буду збирати цей збірник, - розповідає Володарський. - Я пропонував авторам знайти, якісь розповіді, де йшлося б про війну чи про якісь речі, що стосуються війни, або про щось мирне, де б війна десь відлунювала. Пропонував практично всім провідним нашим письменникам. ВідмовиласяОксана Забужко. Сказала, що Улицька - це ватник і справу з нею мати не хоче. Ну, у Оксани Степанівни досить жорстка позиція з цього питання, ми це знаємо. Не стала зі мною розмовляти Марія Матіос. Не знаю, з якої причини, просто на тій стороні поклали слухавку. Ще було пару відмов: комусь просто нічого було дати. Софія Андрухович сказала, що у неї нічого такого немає.

Назва збірки йде від однойменної розповіді Ігоря Куликовського, якого порадив Сергій Жадан. Це єдиний письменник, який має проросійську позицію. Але його оповідання — це єдині тексти, які розповідають про теперішню війну на Сході України. Видавництвом збірки мав займатись Інститут книги Рудоміно, голова якого була Катерина Генієва.

- Головний редактор Інституту книги Рудоміно відмовився від розповіді Яни Дубинянської. Вона здалась йому екстремістською. Там йшлося про дівчину, яка підриває різні об´єкти. Вона така затята, як зараз сказали б, "бандерівка". У Криму збиралась підірвати пам´ятник Затопленим кораблям. Оскільки в Росії, відомо, яка зараз ситуація, вирішили, що краще не дражнити гусей, - ділиться Володарський. - Також тут є досить жорсткі есе Бондаря. Нормальні антирадянські есе. Зараз же в Росії така ситуація, що все антирадянське здається одночасно антиросійським. Не сподобалась й розповідь Іздрика. І головне - це був Андрухович. Як же так, розповідь про Богдана Сташинського, про вбивцю Бандери. Як це слово "бандера" буде тут надруковано? Та ще, якщо за алфавітом йти, то вийде, що Андрухович відкриває збірник. Почалися довгі сперечання: "А, давайте приберемо Андруховича взагалі". Я кажу Улицькій: "Якщо прибрати Андруховича, то я над цим більше не працюю. Без Андруховича цього збірника не може існувати ". Люся тупнула кулаком по столу, а редактор Григорій сказав: "Гаразд-гаразд, нехай буде ваш екстреміст Андрухович, але давайте приберемо його кудись всередину, щоб він не відкривав збірник". Прибрали Андруховича глибоко всередину і я перетасував весь збірник.

9 липня 2015-го року померла Катерина Генієва. Останні дні життя вона провела з Людмилою Улицькою, яка сиділа біля неї в лікарні. Тоді видати книгу погодився директор московського видавництва "Три квадрати" Сергій Мітуріч.

- Мітурич практично не боявся: "Бандера? Хай буде Бандера ", есе Бондаря про те, як в 1968 році чеський хлопець каже:" Свободу Чехії! ", а йому радянський солдат відповідає: "Свободу незалежній Естонії!"- все друкуємо, все добре. Але з іншого боку, у видавництва "Три квадрати" немає своєї системи розповсюдження, - розповідає Юрій Володарський. - Я написав у себе в Фейсбуці про вихід книги. І отримав від редактораСергія Мітуріча такий трохи обурений лист: "Навіщо, ви говорите, що це книга про війну і мир?". Українська книга про війну - навіть ця інформація може вплинути на її поширення негативним чином.

В Україні збірник продаватись не буде й не відомо, чи буде в Росії. Але в інтернет-магазині Озон.ру її можна купити за 404 рублі (Приблизно 145 грн. - Гкапу).

- Всі книгарні будуть, як вогню бояться цього збірника з підзаголовком "розповіді українських письменників". В Улицької зараз вийшла нова книга "Драбина Якова". І в неї починається серія презентацій, як в Росії, так і за кордоном. Вона сказала: "Я на кожну презентацію буду брати з собою цю книжку і показувати її відвідувачам, співробітникам магазину". Може хтось в результаті і візьме, - говорить Володарський. - Кілька років тому вийшов роман Оксани Забужко "Музей покинутих секретів". Я написав на нього рецензію для російського сайту "Приватний кореспондент". Спочатку надіслав цю рецензію Олені Маринічевій, яка почала перекладати його на російську мову. Потім роман вийшов і тоді Маринічева написала мені: "Юра, я вас благаю, приберіть з рецензії слово "УПА ". Якщо у нас прочитають, що там УПА, то мені не дадуть цей переклад опублікувати". Ви розумієте, як там йде справа? Мені довелося замінити "УПА" на слово "повстанці". Тим не менш, це спрацювало. І тоді роман вийшов російською мовою.

Жадан й Денисенко на презентацію не прийшли, але були присутні Еліна Свенцицька, Каріне Арутюнова, Євгенія Кононенко та Володимир Рафеєнко.

- Я завжди як літературознавець була стурбована жанровою природою своїх творів. Те, що я працюю в жанрі шедевра, я зрозуміла давно, ще в далекому дитинстві. Я стурбована збиранням. Всім мої герої - збірні, і один тільки бог знає, з чого я їх зібрала. Мої розповіді - це я і мої друзі тільки в іншому вимірі. А інший вимір виникає, завдяки інтонаціям, фразам, ритму, який я завжди продумую. Всі історії пов´язані з початками і кінцями. З початками, які все не починаються, але хочеться, щоб почалися, і кінцями, які все ніяк не кінчаються, хоча вже й треба, - розповідає Еліна Свенцицька.

- В цій збірці 2 моїх оповідання, які опосередковано торкаються тої війни."Шлюбна ніч" - це відгомін війни. А оповідання "Фронтові листи" - це розповіді моєї подруги про людину, яка, може, й досі живе на Великій Житомирській, й з якою сталося те, що я переповіла в літературній формі. Я вдячна цій книзі, бо я довідалась про російськомовних письменників. Війна, армія — це абсурд. Тут потрібна позиція не героя, а мудреця, щоб осмислити війну, - говорить Євгенія Кононенко.

Автор: Олександра ВАСИЛЬЄВА