Теплою і дуже світлою книжкою, хоча більша частина описаного життя головних героїв минає в нірці, є казка Андрія Куркова «Маленьке левеня та львівська мишка». Важливу ідею несе письменник маленьким читачам: не треба нічого й нікого боятися, непереборна сила є в кожному з нас, сила, яку треба віднайти в собі й ділитися нею, щоб допомагати іншим. Маленьке левеня беззахисне – тільки народилось, а вже й загубилося. Воно не розуміє світу з усіма звуками, рухами й дивними створіннями. Найстрашніші для левенятка машини: великі, залізні й страшенно непередбачувані. Але згодом воно потрапляє у спокій і затишок, а для дитини водночас відкриваються неймовірні картини Мар’яна Пирожка, де все так казково й незвичайно. У нірці львівської мишки є все: і шафа для одягу, зроблена з консерви, і чашечка-душ, і килимок-шкарпетка, а також велика джезва, з якої мишеня постійно п’є каву, саме це і є найважливішою підказкою, чому воно таки львівське. Дуже затишно й приємно у помешканні мишеняти, тому налякане левеня просить залишитися в нього. Мишеня радо погоджується й частує малюка кавою, «щоб на вулиці було сонячно». Левеня так радіє перебуванню в чудесному світі мишки, що навіть не хоче виходити на вулицю, бо боїться машин, а мишеня, своєю чергою, – котів.

Кілька годин спілкування мишеняти з левеням переростає у велику дружбу, а коли вони таки опиняються в реальному світі, то підтримують і піклуються одне про одного. Мишка переконує левеня, що люди й автівки зовсім не страшні. А коли парочка зустрічає на своєму шляху кота, левеня, знаючи, що мусить заступитися за друга, зовсім забуває про власну безпеку, стає великим і величним, щоб налякати котище. Це і є найважливішим акцентом книжки – яскравий момент тріумфу добра та співпереживання. Для дітей у творі чимало виховних нюансів, які не перетягують на себе уваги, а, навпаки, дуже гармонійно зливаються з казкою і воднораз виховують у маленького читача бажання турбуватися про інших. Автор також акцентує на тому, що потрібно слухати дорослих, не йти нікуди без батьківського дозволу, бо можна потрапити в халепу. Маленьке левеня невипадково опинилося в мишеняти: воно вилізло з циркової клітки, не попередивши батьків.

Наприкінці левенятко більше не може прийти в гості до свого товариша, бо до вечора виростає і не вміщається ні у власну піжамку, ні у дірочку нірки. А змінюється воно лише тому, що було таким сміливим, коли заступалося за мишеня. І найважливіше: левеня виростає у власних очах і розуміє, що потрібне своїм батькам, що час повертатися. А з приходом додому життя левенятка ще більше змінюється, бо дорослішання завжди несе цікаві несподіванки.

Христя Венгринюк