Re: цензії

28.04.2025|Ігор Зіньчук
Заборонене кохання
24.04.2025|Вероніка Чекалюк, науковець, кандидат наук із соціальних комунікацій
«До співу пташок» Олега Кришталя як наука одкровення
21.04.2025|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мови
Джерела мови російського тоталітаризму
18.04.2025|Ігор Зіньчук
Роман про бібліотеку, як джерело знань
18.04.2025|Валентина Семеняк, письменниця
За кожним рядком – безмежний світ думок і почуттів
12.04.2025|Андрій Содомора
І ритмів суголосся, й ран...
06.04.2025|Валентина Семеняк
Читаю «Фрактали» і… приміряю до себе
05.04.2025|Світлана Бреславська, Івано-Франківськ
«Ненаситність» Віткація
30.03.2025|Ігор Чорний
Лікарі й шарлатани
Пісня завдовжки у чотири сотні сторінок

Літературний дайджест

Відбувся вповні

На 88-му році життя помер лауреат Нобелівської премії з літератури, автор роману «Бляшаний барабан» Гюнтер Грасс.

Новину про смерть знаменитого німецького письменника, скульптора і художника за освітою, лауреата Нобелівської премії з літератури Гюнтера Грасса повідомив у своєму мікроблозі мер Гданська Павел Адамович. Це єдиний польський політик, який не засудив народженого у теперішньому Гданську митця за те, що він наприкінці Другої світової війни добровільно вступив до лав «Ваффен-СС» — елітних військ Третього рейху. Тоді як екс-президент Польщі Лех Валенса заявив, що при зустрічі з Гюнтером Грассом не подасть йому руки, не сяде поруч і взагалі вимагав від письменника відмовитися від звання Почесного громадянина міста Гданськ. Гюнтер Грасс не зважав на панічні витівки поляків і продовжував мирно жити в околицях Любека на півночі Німеччини, де 13 квітня помер від пневмонії в лікарні.

Навколо автора дебютного і, без перебільшення, головного твору німецької літератури середини минулого століття «Бляшаний барабан» (1959), багато разів вирували скандали. До речі, саме цей роман про хлопчика Оскара Мацерата, який відмовився рости після того, як до влади в Німеччині прийшли націонал-соціалісти, через 40 років після написання приніс Гюнтеру Грассу Нобелівську премію за «грайливі й похмурі притчі», які «висвітлюють забутий образ історії».

Проте критики присікувалися до письменника, акцентуючи увагу саме на автобіографічних сторінках. То він у 1990-му виступав проти повалення Берлінської стіни, наголошуючи, що роз’єднанням «німці покарані справедливо, і так повинно залишатися завжди», інакше єдина Німеччина знову піде войовничим шляхом, то критикував політику Ізраїлю, через що був оголошений антисемітом і персоною нон ґрата.

Та найбільший скандал спіткав письменника вісім років по присудженню премії, коли Грасс випустив автобіографічну книгу «Цибулина пам’яті» про службу у військах «Ваффен-СС», оголошених Нюрнберзьким трибуналом злочинними, де жодним словом не каявся за вчинки молодості. У Нобелівському комітетi змушені були розглянути питання про позбавлення Грасса премії. Однак прийняли рішення не переривати традицію, адже «вручення Нобелівської премії — річ остаточна. Ще ніколи не було так, щоб її у кого-небудь відібрали». Тим паче що творча позиція Грасса завжди була послідовно антинацистською і антивоєнною, а основна тема його книг — провина німців.

Ця історія обернулася для Грасса важким потрясінням. Під час одного його творчого вечора незнайомий літній чоловік, який, імовірно, страждав психічним розладом, схопився з місця і з криком: «Я вітаю моїх товаришів по СС!» — випив принесений iз собою ціаністий калій. Публічне самогубство настільки вразило письменника, що він довго не міг виступати перед глядачами. А в 2010-му, випустивши останню свою книгу — біографію знаменитих братів-казкарів «Слова Грімм», взагалі відмовився від літературної діяльності.

Українські видавництва не розбещували книголюбів Гюнтером Грассом. Лише зовсім недавно українською переклали «Бляшаний барабан». Та однойменний фільм Фолькера Шльондорфа ще у 1979 році закохав у себе два континенти, отримавши «Золоту пальмову гілку» в Канні та «Оскара» за найкращий іноземний фільм в Америці. А те, що Гюнтера Грасса неоднозначно сприймають навіть після смерті, свідчить, що він уповні відбувся як творча особистість і в культурі буде жити вічно.

Олена Коваль  



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

02.05.2025|13:48
В’ятрович розкаже, як перемогли «велику вітчизняну» в Україні
01.05.2025|16:51
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує старт продажу квитків та імена перших учасників
01.05.2025|10:38
В Ужгороді презентували «гуцул-фентезі» Олександра Гавроша
30.04.2025|09:36
Андрій Зелінський презентує нову книгу «Мапа»
29.04.2025|12:10
Новий фільм класика італійського кіно Марко Белоккьо: історична драма «Викрадений» виходить на екрани у травні
29.04.2025|11:27
«Основи» готують оновлене англомовне видання «Катерини» Шевченка, тепер — з перекладом Віри Річ
29.04.2025|11:24
Що читають українці: топи продажів видавництв «Ранок» і READBERRY на «Книжковій країні»
29.04.2025|11:15
Митці й дослідники з 5 країн зберуться в Луцьку на дводенний інтенсив EcoLab 2.0
24.04.2025|19:16
Ееро Балк – лауреат премії Drahomán Prize за 2024 рік
24.04.2025|18:51
Гостини у Германа Гессе з українськомовним двотомником поезії нобелівського лауреата


Партнери